11. Основні правила надання психологічної допомоги.

Принцип активності особистості. Девіз: інтерес, партнерство, співробітництво. Консультативний процес - арена емоційно, а відтак енер­гетично насиченої взаємодії, яка уможливлює відреагування та інсайти. Залишаючись у пасиві, жодна сторона не виконає свого завдання.

Принцип діалогічності. Тільки присутність значущого іншого в сакраментальному діалозі особистості з життям може стати відправною точкою для подальшого розвитку. Можливості для цього відкриваються завдяки діалогу та процесу віддзеркалення. В консультуванні не принципово, кому, коли, що і як говорити, як сидіти, в якій обстановці проводити бесіду

Принцип безумовного прийняття. Кожна людина є безумовною цінністю і заслуговує на увагу й повагу до себе. Цей принцип передбачає вмінням консультанта концентруватися на позитивних моментах досвіду клієнта, приймати людину такою, якою вона є; бути конгруентним, тобто послідовним у самовираженні і використанні своїх почуттів

 Принцип відповідальності. Кожна людина потенційно готова відповідати за себе. Ніхто не в змозі допомогти іншому психологічно, адже це зміни у внутрішньому просторі особистості.

Принцип технічності психологічної допомоги, тобто трактування психологічної проблематики як психотехнічної за предметом і методом.

Принцип системності, що полягає в системному аналізі будь-якого явища, та в системному підході до будь-якого симптому в усіх площинах: через тіло, душу і духовне життя особистості.

Принцип позитивного переосмислення того, що відбувається, та активація гуманістичних цінностейПринцип позитивного переосмислення того, що відбувається, та активація гуманістичних цінностей.  В процесі позитивного переосмислення сприймається все (і позитивне, і негативне), тобто існує те, що існує, і саме воно з якихось міркувань доцільне, своєчасне і необхідне. Тому не варто „бути розумнішим" за клієнта в його ситуаціях, пропонувати рішення, яким нема альтернативи, нехтувати реаліями буття.

Принцип компетентності. Правило: „Не зашкодь". Наступним завданням після встановлення бездоганного консультативного „теле" (Я.Морено) є забезпечення вимоги щодо компетентності психолога. Консультант має право братися за розв'язання лише тих завдань, на яких він розуміється, і використовувати лише ті методики та техніки, які відповідають вимогам професійності та адекватності. Організація роботи консультанта повинна бути такою, щоб ні її процес, ні її результат не зашкодили здоров'ю, стану чи соціальному становищу людини.

12. Професійний етикет

Професі́йна е́тика — система конкретизованих моральних норм і принципів з врахуванням особливостей тієї чи іншої професійної діяльності людей.

Професійна етика — це кодекс правил, що визначає поведінку спеціаліста у службовій обстановці, норм, які відповідають існуючим законам та відомчим нормативним документам, професійним знанням, стосункам у колективі, глибокому усвідомленню моральної відповідальності за виконання професійних обов'язків.

13. Етичний кодекс психолога

На І Установчому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року в м. Києві прийнято Етичний кодекс психолога. Цей нормативний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів України, здійснюваної залежно від спеціалізації та сфери їх інтересів. Даний Кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність. Об'єктом досліджень і впливу психологів є внутрішній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми повинні бути теплими, доброзичливими, цілющими. Етичний кодекс сприяє більш успішному здійсненню психологами своєї професійної діяльності. Зокрема, шкільним і вузівським психологам допомагає у підвищенні ефективності навчання і виховання учнів та студентів; психологам у галузі охорони здоров'я — у виконанні функцій, пов'язаних з профілактикою захворювань, лікуванням, реабілітацією пацієнтів; психологам у сфері державного управління — у психологічному забезпеченні загального і галузевого управління. Заснована Товариством психологів України Комісія з етики проводить роботу, спрямовану на правильне тлумачення психологами Етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього Кодексу як зобов'язання перед громадськістю, як одного з важливих актів чинного законодавства.

Відповідальність компетентність захист інтересів  клієнта конфіденційність етичні правила психологічних, досліджень кваліфікована пропаганда психології професійна кооперація

14.особливості розвитку практичної психології на Заході.

15. початковий стан надання психологічної допомоги

16.створення атмосфери психологічної безпеки

II етап. “Ігрова спілкування”

Мета: створити атмосферу психологічної безпеки.

Цей етап починається з знайомства. Основне його завдання – підкреслити свою індивідуальність. І тому все сідають до одного коло, включаючи ведучого. Кожен називає своє ім'я у відповідь про своє особливостях (звички, якостях, уміннях, уподобаннях тощо.), які, на його думку, відрізняють його від оточуючих, є стрижнем його індивідуальності. Можна запропонувати учасникам такий варіант: кожного учасника, бажанні, тимчасово тренінгу може собі будь-яке ім'я (героя кінофільму, одного й т.д.), та заодно пояснити, що він взяв дане ім'я.

Якщо тренінгу тренер ні знайомий з усіма його учасниками, а учасники були знайомі між собою, то рекомендується підготувати картки, і фломастери, у тому, щоб учасники протягом декількох хвилин оформили собі візитки і закріпили на своїх грудях. Слід також сказати мати б під руками шпильки.

Далі починається власне сам ігровий процес. Слід зазначити стан учасників цьому етапі – напружене очікування, велика психологічна дистанція між учасниками, скутість, закритість, невпевненість,закрепощенность. Найбільш швидкий шлях скорочення психологічної дистанції може бути через спілкування із елементами тактильного контакту (доторку) і візуальним контактом (контакту очей). Учасникам пропонуються такі завдання, у ході вони мають починати руками і утворювати дружню підтримку, чи спілкуватися мовчки, “очі правді в очі”. Щоб зняти скутість і затисненість учасників цьому етапі, також рекомендується використовуватитанцевально-песенние вправи (загальний груповий танець або сумісне хорове спів), рольові гри, елементи акторського тренінгу: “живі скульптури”, “розмова через скло” тощо. З іншого боку, ці вправи допомагають створенню розкріпаченої атмосфери групи, допомагають відчути учасникам тренінгу себе впевненіше і захищене, і навіть допомагають групі згуртуватися. Допомагає цьому і чергування різних видів вправ – словесних (групова дискусія, рольова гра, й т.д.) і несловесних: із елементами доторку, візуальний контакт очей мімічні іпантомимические вправи.