59. Основні проблеми практичного психолога при роботі з подружніми парами

Проблеми, список яких наводиться нижче, є найбільш частими приводами для звернення до консультанта в консультацію. Серед них варто назвати:

I. Різного роду конфлікти, взаємне невдоволення, пов'язані з розподілом подружніх ролей і обов'язків.

II. Конфлікти, проблеми, невдоволення чоловіка й жінки, пов'язані з розбіжностями в поглядах на сімейне життя і міжособистісні стосунки.

III. Сексуальні проблеми, невдоволення одного із подружжя іншим у цій сфері, їхнє взаємне невміння налагодити нормальні сексуальні стосунки.

IV. Складності й конфлікти у взаєминах подружньої пари з батьками одного або обох - чоловіка й жінки.

V. Хвороба (психічна або фізична) одного з подружжя, проблеми й труднощі, викликані необхідністю адаптації родини до захворювання, негативним ставленням до себе самого і навколишнього хворого або членів його родини.

VI. Проблеми влади й впливу в подружніх взаєминах.

VII. Відсутність тепла у стосунках чоловіка й жінки, дефіцит близькості й довіри, проблеми спілкування.

Необхідно зазначити, що такі скарги, безумовно, не є взаємовиключними. Так, рольові розбіжності, звичайно, базуються на розходженнях у поглядах і уявленнях чоловіка й жінки про те, як треба жити у сім'ї. А труднощі в сексуальній сфері найчастіше є лише наслідком і продовженням проблем чоловіка й жінки в міжособистісних стосунках, що при цьому можуть ніколи не обговорюватися або взагалі не усвідомлюватися.

Таким чином, причини приходу клієнта в консультацію - прагнення домогтися від партнера тієї любові, влади й ін., яких йому не вистачає у стосунках із ним і яким він не може домогтися власними силами. Інакше кажучи, у межах консультування як причини приходу клієнта, звичайно, розглядаються й обговорюються лише ті, які пропонуються клієнтом, тим більше, що саме це є реальністю подружніх стосунків, що усвідомлюється як щось тривожне й проблемне.

60. Робота з немотивованими клієнтами

Якщо у клієнта відсутня мотивація, то, як правило, виявляється, що люди, які направили його, таким чином вирішують свої проблеми і трактують консультанта в якості караючої сили. Особливо високий відсоток примусово консультованих у школах.

Якщо «немотивований» клієнт усе-таки вимушений з якихось причин відвідувати консультанта, то, як правило, своє небажання підтримувати консультативний контакт він виражає по-різному - пропускає зустрічі, спізнюється, байдужий до всього, що робиться під час консультування, відмовляється взяти на себе частину відповідальності за процес консультування. Особливо часто свій опір клієнт виражає мовчанням. Як правило, таке мовчання для консультанта буває особливо «голосним».

Здавалось би, найпростіше рішення - відмова працювати з особами, що не мають достатньої мотивації до вдосконалення і зміни свого життя. Проте це не завжди можливо. Консультант окрім занять приватною практикою, як правило, працює в якісь організації.

Зустрівшись із "немотивованим" клієнтом, консультант повинен прийняти його таким, який він є, тобто як незацікавлену в консультуванні людину. У цьому і полягає шлях до успішного консультативного контакту. Якщо консультант намагається "перемогти" примусити співпрацювати, значить він не розуміє клієнта.

Небажання слід трактувати настільки ж серйозно, як і будь-яку іншу настанову: треба поставитись з розумінням, але одночасно показати, що і консультант не зацікавлений примусово працювати на благо клієнта. Можна широко й серйозно пояснити клієнту суть і можливості консультування. Якщо не намагатися допомогти клієнту будь-якою ціною й особливо проти його волі, можливо почне мінятись мотивація клієнта і знайдуться причини для виникнення продуктивного консультативного контакту. Одначе консультант повинен спокійно і без постійного самозвинувачення допустити і те, що немотивований клієнт лишається лиш формальним клієнтом або взагалі припинить відвідування консультацій