2.Здійснення державної влади в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

У статті 6 Конституції України на конституцшному рівні прого­лошується один із важливих принципів організації державної влади, який є одночасно характерною оз­накою, атрибутом правової держави, а саме розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Вш закршлений у конституціях багатьох демокра­тичних країн.

Ідея розподілу влад, сформульована ще у XVII сторіччі Дж. Локком та III. Монтеск'є, народилася в історичних умовах боротьби молодої буржуазії з фео­дальною абсолютистською монархією одночасно з договірною теорією походження держави, визнанням народного суверенітету, природних прав і свобод лю­дини. Зміст ідеї поділу влад полягає у децентралізації державної влади та її поділу в залежності від функ­ціонального призначення на законодавчу, виконавчу та судову. На думку Монтеск'є, поєднання всієї пов­ноти влади в одніїі особі або в одному органі держав­ної влади завжди буде призводити до сваволі. Він зазначав, що всі три зазначені гілки влади мають бути відносно незалежними, мати свою чітко визначену компетенціїо. Важливим фактором узгодження їх діяльності є відповідні засоби стримувань і противаг, які мають ургвноважувати всі три гілки державної влади. Такими засобами є встановлення різних стро-кш повноважень парламенту, президента і призначен­ня різних дат їх виборш, право парламенту на дост­рокове припинення повноважень президента країни (право імпічменту), право президента на розпуск пар­ламенту в разі його неспроможності вирихтувати най­важливіші питання суспільного і державного життя, спільне призначення президентом і парламентом ви­щих посадових осіб держави, підписання президен­том країни законодавчих актів, прийнятих парламен­том, і т. д. Ідея розподілу влад вперше знайшла своє відтворення в історично відомому документі "Пакти і Конституція законів та вольностей Вшська За­порізького", написаному П. Орликом ще у 1710 р.

У практиці державного будшництва багатьох країн по-різному використовується принцип розпо­ділу влад. Так, жорсткий розподіл влад характерний для країн з президентськими формами республіїсан-ського правлшня (наприклад, СІЛА). Більш тісний взаємозв'язок гілок влади, навіть переплетення їх функцш, характерні для парламентських (наприклад, ФРН, Італія) і змішаних парламентсько-президент­ських республік (Франція).

У відповідності з Конституцією України в цій статті не лише закріплений поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, а й закріплюється важливе положення про те, що органи, які уособлю­ють ту чи іншу гілку влади, здійснюють свої повно­важення у встановлених Конституцією межах і відпо­відно до законів України (ч. 2 ст. 6). Параметри цих повноважень виписані у відповідних розділах Основ­ного Закону. Так, єдиним органом законодавчої вла­ди в Україні є парламент - Верховна Рада України, повноваження якої визначаються р. IV Конституції. Розділ V визначає повноваження Президента України як глави держави. Раніше, як відомо, вони були окрес­лені Законом "Про Президента Української РСР" від 5 липня 1991 р.

Повноваження органів виконавчої влади закріп­лені у р. VI "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади". Вищим у системі органів вико­навчої влади визначається Кабінет Міністрів. У цьому розділі у загальному вигляді окреслюються його пов­новаження.

Відповідним чином у Конституції визначена система та повноваження органів, які здійснюють функції, пов'язані із правосуддям у нашій державі (р. VIII і XII).

З прийняттям нової Конституції України можна вважати вирішеною проблему співвідношення повно­важень законодавчої, виконавчої та судової влад, яка до останнього часу залишалася актуальною для дер­жавного будівництва в Україні. У цьому відношенні Конституція стала важливим, стабілізуючим фактором державного і суспільного життя України. Втім, кон­ституційне закріплення принципу розподілу влад на­дало можливість не лише розмежувати компетенцію між різними гілками державної влади, а й створити необхідну систему стримувань і противаг, яка не до­зволяє привласнити всю повноту державної влади одному органу держави. Поважання принципу поділу влад є важливою гарантією проти узурпації влади народу державою.