Тема 6.6 Конституційно-правовий статус Президента України Самостійна робота

1. Акти Президента України.

2. Конституційний статус Ради національної безпеки і оборони України.

1.Акти Президента України.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язко­вими до виконання на території України. Формулювання про те, що Президент видає укази і розпорядження на основі та на ви­конання Конституції і законів України, є основним свідченням того, що вони мають підзаконний характер.

Укази — це рішення Президента, що мають нормативний ха­рактер, тобто містять загальні правові приписи невизначеному колу суб'єктів, розраховані на довготривале і багаторазове застосування. Укази Президента у теорії конституційного права по­діляють на:

• нормативні укази — це укази, в яких коло суб'єктів, що під­падають під дію положень указу, є невизначеним, а час дії тривалим (тобто якщо хоча б одне з положень акта розрахо­ване на багаторазову або постійну дію). Необхідність прий­няття нормативних указів у повсякденному житті визнача­ється передусім значним відставанням вітчизняного зако­нодавчого регулювання у сфері економіки, соціального і дер­жавного розвитку. Щодо розмежування предмета закону і нормативного указу Президента, то обмеження нормотвор-чої компетенції глави держави полягає у тому, що він не мо­же видавати укази з питань, які вже регламентовані законом чи щодо яких Конституція містить прямі вказівки про те, що вони мають бути регламентовані законом. Крім того, пред­мет і сфера «указного» регулювання мають базуватися на компетенції Президента, яка визначена Конституцією;

• ненормативні укази — це укази, в яких визначено коло осіб, на яких поширюється дія акта, статус дії за територією є ло­кальним, а за часом — обмеженим.

Розпорядження — це владний акт Президента, виданий у межах його компетенції, що має обов'язкову силу для фізичних та юридичних осіб, яким його адресовано. Розпорядження мо­жуть бути тривалої дії, а можуть мати разові наслідки для конк­ретного виконавця. Це організаційно-оперативні акти, які мають допоміжне значення в правовому регулюванні діяльності глави держави.

Вимоги щодо порядку підготовки та внесення на розгляд глави держави проектів актів Президента України — указів і роз­поряджень — визначені Положенням про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України, затвердженим Указом Президента України від 15.11.2006 р. № 970/2006.

Акти Президента України, видані в межах повноважень, пе­редбачених пунктами 5,18,21,23 ч. 1 ст. 106 Конституції України, скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання (це повноваження що­до призначення та звільнення глав дипломатичних представ­ництв України в інших державах і при міжнародних організаці­ях; прийняття вірчих і відкличних грамот дипломатичних пред­ставників іноземних держав; головування у Ради національної безпеки і оборони України; прийняття у разі необхідності рішен­ня про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзви­чайного стану, а також оголошення у разі необхідності окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуа­ції — з наступним затвердженням цих рішень Верховною Ра­дою України; утворення судів у визначеному законом порядку). Таке скріплення називається контрасшнатурою (контрасигну­ванням).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 106 Конституції України Прези­дент України звертається з посланнями до народу та з щорічни­ми і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України. Питання про юри­дичну силу та правову природу зазначених актів Президента є дискусійним у конституційній теорії та практиці. Погляди на це питання зводяться до такого: послання — це нормативний акт, за своєю силою прирівняний до закону; послання — це офіцій­ний документ, який не є нормативним актом, обов'язковим для громадян і посадових осіб, оскільки не містить правової норми; президентські послання мають характер політичного акта з еле­ментами розпорядчих функцій. Вони слугують орієнтиром за­конодавчої діяльності парламенту.

2.Конституційний статус Ради національної безпеки і оборони України.

Відповідно до ст. 107. Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національ­ної безпеки і оборони при Президентові України.

Рада національної безпеки і оборони України коор­динує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Головою Ради національної безпеки і оборони Ук­раїни є Президент України.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки Ук­раїни, Міністр внутрішніх справ України, Міністр за­кордонних справ України.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.

Компетенція та функції Ради національної безпе­ки і оборони України визначаються законом.

Під національною безпекою і обороною слід ро­зуміти конкретний напрямок діяльності, пов'язаний з упередженням, виявленням та подоланням того, що деструктивно впливає на стабільне існування країни, її громадян, важливих суспільних і державних інсти­туцій.

Конституція встановлює, що координаційним органом з питань здійснення національної безпеки і оборони є Рада національної безпеки і оборони Ук­раїни.

Основними її завданнями слід вважати ви­значення життєво важливих національних інтересів і пріоритетів України, виявлення внутрішніх і зовніш­ніх загроз національній безпеці й обороні України; розробку стратегії та створення програм забезпечення національної безпеки і оборони України; координа­цію діяльності органів виконавчої влади в процесі планування і здійснення заходів по виконанню прийнятих рішень і т. ін. У цілому Рада національної безпеки і оборони України має координаційні і конт­рольні завдання і функції щодо діяльності органів виконавчої влади у відповідній сфері.

Головою Ради національної безпеки і оборони є Президент України. Вш формує персональний склад Ради, керує її роботою, головує на її засіданнях, пла­нує питання, що виносяться на розгляд, вводить своїми указами у діїо рянення Ради національної без­пеки і оборони України і т.д.

Конституцією встановлено, що до складу Ради за посадою входять Прем'єр-міністр України, Мі­ністр оборони України, Голова Служби безпеки Ук­раїни, Міністр внутрішніх справ України, Міністр за­кордонних справ. Інших членів ради призначає Пре­зидент України.

Організацшною формою діяльності Ради є її за­сідання, у яких може брати участь Голова Верховної Ради України. Більш детально компетенція та функції Ради мають бути визначені спеціальним законом, про який іде мова у тексті цієї статті Конституції.

Слід зазначити, що аналогічні органи у такому чи іншому вигляді існують у більшості країн світу. Так, у Франції президент є не тільки головнокоман­дуючим збройними силами, а й головує у спеціаль­них органах - радах і вищих комітетах національної оборони. В Румунії, Хорватії і Югославії президенти очолюють вищі ради оборони.