Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
SM 2013.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.59 Mб
Скачать

3)Підходи до охоплення ринку. Визначення цільового ринку.

підходи до охоплення ринку

Вибір стратегії охоплення ринку виробляється на основі аналізу привабливості та конкурентноздатності стосовно кожного сегмента. Фірма може розглянути різні стратегії охоплення ринку:

1) (Abell, 1980, р. 192-198)

  • Стратегія концентрації, чи фокусу: фірма дає вузьке визначення своєї області діяльності у відношенні ринку товару, функції чи групи споживачів. Це стратегія фахівця, що прагне до високої частки ринку в чітко визначеній ніші.

  • Стратегія функціонального фахівця: фірма воліє спеціалізуватися на одній функції, але обслуговувати всі групи споживачів, зацікавлених у цій функції, наприклад у функції складування промислових товарів.

  • Стратегія спеціалізації за клієнтом: фірма спеціалізується на визначеній категорії клієнтів (лікарні, готелю), пропонуючи своїм клієнтам широку гаму товарів чи комплексні системи устаткування, що виконують додаткові чи взаємозалежні функції.

  • Стратегія селективної спеціалізації: випуск багатьох товарів на різних ринках, не пов'язаних між собою, мова йде про опортуністичну стратегію, що часто відбиває турботу про диверсифікованість.

  • Стратегія повного охоплення: пропонується повний асортимент, що задовольняє всі групи споживачів.

У більшості реальних випадків стратегії охоплення ринку можуть бути сформульовані тільки по двох вимірах: функції і групі споживачів, - тому що, як правило, фірма володіє тільки однією технологією, навіть якщо існують і альтернативні технології.

2)Згідно іншого підходу виділяють:

  • Стратегія вузької концентрації: один товар в одному сегменті.

  • Стратегія широкої концентрації по товару: один товар в кількох сегментах.

  • Стратегія широкої концентрації по сегментах ринку: кілька товарів в одному сегменті.

  • Стратегія вибіркової концентрації: кілька товарів в кількох сегментах.

  • Стратегія спеціалізації по товару: один товар у всіх сегментах.

  • Стратегія спеціалізації по сегментах ринку: кілька товарів в одному напрямку сегментів.

Одним з перших стратегічних рішень, прийнятих фірмою повинне стати визначення ринку, на якому вона хоче вести конкурентну боротьбу – визначення цільового ринку.

Фірма може звернутися до всього базового ринку чи сфокусуватися на одному чи декількох специфічних сегментах у межах свого базового ринку.

Вибір цільового ринку = Вибір базового ринку + Макросегментація (ідентифікація “ринків товару”) + Мікросегментація (виділення в кожному з ідентифікованих ринків “сегментів” споживачів) + Оцінка привабливості кожного з виділених сегментів + Оцінка власної конкурентоспроможності + Вибір (цільових) перспективних сегментів.

Сегментація ринку: стратегічна та тактична; макросегментація та мікро сегментація.

На стадії макросегментації ринку виробник не має можливості визначити конкретні значення головної й основної функцій майбутнього товару

  1. Форми наступальної конкурентної активності.

Активна наступальна стратегія (стратегія лідерства) — означає поставлення за мету стати першим, провідним підприємством у певній сфері діяльності та збуту. Зазвичай навіть великі та потужні підприємства не ризикують використовувати її в рамках широкого кола видів продукції. Як правило, вона застосовується лише відповідно до одного чи кількох окремо взятих продуктів, там, де існують сприятливі умови для здійснення такої стратегії (ресурси, науково-технічний потенціал). Активна наступальна стратегія є дуже ризиковою з точки зору завоювання та збереження ринкових позицій і пов'язана зі значними витратами ресурсів. Проте використання цієї стратегії може принести вагомі результати. Активну наступальну стратегію використовують атакуючі фірми. Дослідження, що проводяться в таких організаціях, спрямовані на те, щоб шляхом випуску унікальної продукції витіснити конкурента, зайняти домінуючі позиції в галузі, завоювати нові ринки.

Фронтальна атака(атака лоб в лоб) використовується рідко. Той же ринок, той же товар, ті ж засоби просування проте більш ефективно.

Важко запевнити споживача, що товар дійсно має суттєві переваги. Вирішальне значення мають кошти – рівень витрат нижче або витрати такі ж, але в запасі є вільні кошти.

Приклад – цінова війна.

Даний підхід використовується лише тоді, коли лідер іде Ва-банк. Тобто розраховується, що лідер втратить все і піде з ринку. Компанії не вигідно втратити трохи менше за лідера.

Флангова атака– компанія спрямовує свої сили на слабкі місця лідера.

Атака оточенням – випередження лідера за рахунок інших конкурентів.

Захист оточенням – обираємо ті сегменти або товарні групи де конкуренті відсутні, або дуже слабкі. Приклад: Славутич –Оболонь на промисловому ринку.

Партизанська війна – неочікувані (великі компанії не чекають подвору з боку маленьких компаній), не прогнозовані конкурентом (щоб конкурент не міг попередити ці дії), швидкі (щоб конкурент не встиг зрозуміти про що йдеться і відреагувати), короткострокові дії (робимо щось привабливе для клієнтів на короткий час – маркетинг угод!). Політика швидких точених ударів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]