4. Ефективність використання земель.

Виробництво сільськогосподарської продукції в землеробстві характеризується показником оцінки ефективності вирощування відповідних культур. Одним із найбільш важливих показників оцінки ефективності використання земель є ріст вагової продукції землеробства на одиницю площі. Для цього по кожному сівозмінному масиві визначається урожайність всіх культур, валове виробництво сільськогосподарської продукції її вартість.

Вартість валової продукції рослинництва в порівняльних цінах 1996року наведено в таблиці 6.7.

Таблиця 6.7 Вартість валової продукції рослинництва.

Культура	Посівна площа, га	Урожайність ц\га	Валовий збір
			ц	Грн
Озима пшениця Ярий ячмінь Овес Горох Гречка Кукурудза зерно Цукрові буряки Ріпак Картопля Кормові коренеплоди Кукурудза на силос і зелений корм Однорічні і багаторічні трави зелена маса Солома Гичка коренеплодів	285 183 15 24 10,9 30 135 24 10 30 92 249	40,5 32,0 31,0 30,5 19,6 55,0 300 28,0 240 400 325 265	11543 5856 465 732 2136 1650 40500 672 2400 12000 29900 65985 18596 27750	256,1 63,6 5,0 11,4 64,8 36,1 242,2 16,6 60,5 41,2 38,0 57,4 10,6 26,5
Всього	1186			930

Таким чином, буде одержано з 1 га ріллі 784 грн.

На збільшення вартості валової продукції рослинництва вплине в першу чергу вдосконалення організації територій сівозмін з врахуванням екологічної придатності земель для вирощування основних сільськогосподарських культур, оптимальна структура посівних площ та підвищення урожайності основних культур.

Одночасно з підвищенням ефективності використання земель науково обгрунтована система сівозмін з врахуванням екологічної придатності земель сприятиме збереженню і навіть відновленню родючості грунтів.

7. Охорона природи.

Охорона природи – це збереження раціональне використання і відтворення природних багатств. Матеріальні блага. Умови життя і здоров’я людей значною мірою залежать від стану природи та її ресурсів. Сьогодні, коли природні ресурси вичерпуються, забруднюються води і повітря, посилюється ерозія грунтів, зникає багато видів рослин і тварин, створюється загроза самому існуванню людства.

Всі природні компоненти ландшафтної сфери, а саме рельєф, гірські породи, води, грунти, рослини і тваринний світ знаходяться у внутрішньому взаємозв’язку і розвитку, як одне ціле.

Земля в цій системі є універсальною умовою життєдіяльності людини її виробничої діяльності і зв’язків, коморою мінерально – сировинних ресурсів, фундаментом, природною основою виробництва, а в сільському господарстві основний його засіб. Як продукт природи і природне тіло без залучення до виробництва вона мертва, безплідна.

Існування, соціальне благополуччя і здоров’я народу України нерозривно пов’язане із землею. Йдеться не тільки про територію (простір), але й інші компоненти географічного середовища, які органічно поєднані з нею.

В Україні 82% земельних ресурсів використовуються в якості головного засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві.

Тому охороні земель в країні приділяється значна увага. Охорона земель в країні, відповідно статей 82-84 Земельного кодексу України, включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, запобігання необгрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захисту від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості грунтів продуктивності земель лісового фонду, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь як до складових природних утворень (екосистем) з урахуванням цілей і характеру їх використання, зональних і регіональних особливостей.

Система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий, відтворювальний характер і передбачати збереження грунтів, обмеження негативного впливу на них, а також на рослинний і тваринний світ, геологічні породи , водні джерела та інші компоненти навколишнього середовища.

Розробка землевпорядних схем, впровадження їх через комплекс проектів призводить до глибоких змін природних і сільськогосподарських ландшафтів. В даний час відсутні зведені наукові роботи та методичні рекомендації по складанню ландшафтно-екологічної документації, тому можна запропонувати такі вихідні положення прикладного аналізу ландшафтної неоднорідності земельного фонду при землевпорядкуванні:

1) в сільськогосподарській практиці важливо врахувати основну умову ландшафтно-екологічного підходу - збалансоване співвідношення між використанням, збереженням і покращанням конкретного виду грунтів при оптимальному використанні потенційних можливостей самих ландшафтів;

2) в конкретному районі необхідно ув'язувати спеціалізацію, агротехніку, різні види сільськогосподарських меліорацій з особливостями прояву ландшафтної неоднорідності, стійкості їх змін в протіканні геохімічних і біофізичних процесів;

3) створені ландшафти функціонують і розвиваються у відповідності з природними закономірностями;

4) природні ландшафти і сільськогосподарське виробництво взаємозв'язані і являють собою єдину ландшафтно-сільськогосподарську систему;

5) при інтенсивному сільськогосподарському використанні земельного фонду, коли рівновага в ландшафті підтримується штучно. Особливо важливі: розробка і здійснення на практиці заходів, спрямованих на попередження можливих негативних наслідків використання земель;

6) аналіз ландшафтної неоднорідності земельного фонду необхідно розглядати як багатофункціональний процес.

Аналізуючи природні умови для потреб землевпорядкування, поряд з впливом антропогенних факторів необхідно враховувати і природні тенденції розвитку ландшафтів, можливість прояву несприятливих природних процесів для сільського господарства (заболочення, засолення). Останні діють повільніше, але масштабніше (зміна клімату, процес ерозії).

Раціональним можна рахувати такий вплив, при якому забезпечується правильний ресурсообіг, розширене відтворення природних ресурсів, ландшафтів.

Суттєву роль в обгрунтуванні сільськогосподарської спрямованості використання земельних ресурсів відіграє складна екосистема грунтового покриву, яка найглибше руйнується через інтенсивний розвиток ерозії.

З продуктами ерозії виноситься значна частина поживних речовин та органіки. Ерозія грунтів є основним дестабілізуючим фактором екологічної ситуації в ландшафтах, призводить до забруднення і замулення струмків, річок, ставків, посилення евтрофікації водойм.

Сформоване під тягарем екстенсивної економіки землекористування, спрямоване на одержання максимальної вигоди при мінімальних відтворювальних витратах, потребує глибокої науково обгрунтованої реконструкції, перебудови на екологічних принципах.

Приділяючи значну увагу збереженню, раціональному використанню і відтворенню природних багатств Верховною Радою прийнятий Закон України “Про охорону природи”. Згідно з Законом державній охороні і регулюванню використання на території країни підлягають земля, надра, водні ресурси, ліси, полезахисні і водоохоронні лісосмуги, зелені насадження , типові ландшафти, природні об’єкти та інші природні багатства як залучені в господарський оборот, так і ті, що не експлуатуються.

Забороняється господарська діяльність, що може шкідливо вплинути на стан природних багатств, призвести, наприклад, до ерозії грунтів, забруднення і обміління водойм. Законом встановлено, що особи, вині в порушені правил охорони природи притягуються до відповідальності і з них стягуються збитки, яких вони завдали своїми діями.

Дослідження території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району показують, що 17,6% земель піддаються в різній степені водній ерозії, а із них 34,5га які потребують захисту.

Виходячи з цього всі грунти на території сільської ради потребують спеціальної обробки і господарського нагляду.

Для забезпечення екологічної стабільності та протиерозійну стійкість агроландшафтів можна обмежитись не окремими природоохоронними заходами, а за допомогою комплексного впровадження грунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території, враховуючи при цьому екологічну придатність грунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур.

При розробці проекту організації використання земель Новоставецької сільської ради передбачені заходи, які забезпечать при їх реалізації пріоритет інтересів охорони земель над економічними за умови збереження розумного паритету, збалансованості загальнонаціональних і приватних інтересів громадян.

В основу цих заходів щодо охорони та екологічного захисту земель покладені такі основні принципи:

збереження грунтів та поширення їх корисних властивостей, максимально можливе запобігання втрат сільськогосподарських земель;

запобігання і усунення негативного впливу забруднених і порушених земель на навколишнє середовище, природні ресурси, соціальний розвиток суспільства;

збереження цінних природних територій і об’єктів, поліпшення умов функціонування земель рекреаційного, оздоровчого, природоохоронного та історико-культурного призначення.

З метою забезпечення протиерозійної стійкості та підвищення продуктивності угідь на землях сільськогосподарського призначення проектом запроваджується широке застосування грунтозахисної системи землеробства. Ним передбачено диференційоване використання земель залежно від рельєфу, грунтово-екологічних умов та поетапне створення смугастої та мозаїчної структури агроландшафтів.

На 143,1га слабо і середньо змитих грунтах запроектована грунтозахисна сівозміна з обмеженим посівом основних сільськогосподарських культур і в першу чергу виключені просапні культури.

Проектом встановлена для даної зони оптимальна питома вага просапних культур і зернових колосових культур суцільного посіву, багаторічних трав, особливо бобових та рекомендується впровадження на схилових землях смугового і контурно-смугового розміщення культур в комплексі з водорегулюючими заходами.

Система грунтозахисного обробітку грунту в умовах водяної ерозії повинна бути направлена на зменшення або повне усунення поверхневого стоку, підвищення протиерозійної стійкості грунтових часток, забезпечення кращого проникнення води в грунт.

З метою зменшення негативного впливу водяної ерозії запроваджується комплекс агротехнічних протиерозійних заходів. Із них високу ефективність забезпечує оранка і посів сільськогосподарських культур в поперек схилів та плоскорізний обробіток у поєднанні з щілюванням. з розрахунком розміщення гребенів і рядів сільськогосподарських культур перпендикулярно до стоку води, оранка з грунтопоглибленням, гребеневий обробіток грунту, борознування, лункування та щілювання зябу, смугове розміщення культур з багаторічними травами.

Середньо – та сильно змиті схили крутістю понад 7, землі що потребують захисту, виводяться із орних угідь і використовуються для довготривалого залуження багаторічними бобово -злаковими травосумішами, наближаючи набір рослин до природних фітоценозів.

Переведення частини сильно еродованих орних угідь під постійне залуження дасть можливість істотно знизити ерозійні процеси, а на вивільненій площі сконцентрувати ресурси, на сам перед добрива, за рахунок чого одержати додаткову продукцію.

Розораність поверхні території сільської ради залишається і надалі високою і в наслідок господарської діяльності людини природна рослинність збереглась лише в надмірно зволожених днищах, балках і задернованих схилах. Це переважно злаково – бобове різнотрав’я та осоки.

Під кормові угіддя відведено невеликі площі – 30,7 га сіножать , 138,7 га пасовищ. Сіножаті характеризуються дрібноконтурністю та розкиданістю. Пасовища розташовані у знижених ділянках заплави річки Дернівка та на схилових землях.

В сільській раді нараховується лише 12,4 га лісових насаджень, з них 2,1 га полезахисних лісосмуг.

Ліси виконують грунтозахисну, протиерозійну, санітарно – гігієнічну і естетичну функцію, вони підвищують урожайність сільськогосподарських культур.

Так як господарські двори примикають до зовнішніх меж населених пунктів доцільно було б передбачити створення захисних лісосмуг навколо господарського двору.

Ширина лісосмуги становить 3м і займає площу 0,9 га із загальної площі господарського двору 24,5 га.

Всі водотоки, що протікають на території сільської ради мають повільну течію, в наслідок малих ухилів поверхні. Тому її береги не піддаються розмивам і обрушенням.

Для забезпечення населення якісною водою, придатної для життя і господарських потреб, та попередження джерел водопостачання встановлено обов’язкові зони санітарної охорони.

По скільки території сіл вже сформовані санітарні норми між населеними пунктами і господарськими дворами не видержані.

З метою створення та підтримання сприятливого водного режиму, поліпшення санітарного стану річок і водоймищ, охорони від замулювання продуктами ерозії грунтів, від забруднення і засмічення, а також запобігання інших шкідливих дій на території сільської ради встановлено водоохоронні зони і прибережні смуги малих річок, водоймищ.

Зовнішні межі водоохоронних зон та прибережних смуг визначені за спеціально розробленим проектом.

Водоохоронна зона та прибережна смуга є природоохоронною територією господарської діяльності і тут встановлений особливий режим використання земель.

На території водоохоронних зон забороняється:

використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

влаштовування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, кар’єри, тощо), а також у потічки.

В межах прибережних смуг уздовж річок та навколо водойм забороняється:

розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження та заліснення), а також садівництво та городництво;

зберігання та застосування пестицидів та добрив;

влаштування літніх таборів для худоби;

будівництво будь яких споруд, у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

влаштовування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичування рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

На території охоронних зон та прибережних смуг необхідно:

1) суворо дотримуватись вимог щодо першочергового впровадження комплексу протиерозійних заходів, особливо по залуженню та створенню прируслових насаджень;

2) забезпечувати запобігання доступу забруднених стічних вод з території виробничих центрів, господарських дворів в русла річок, струмків;

3. поліпшувати захисні функції трав’янистої та деревно-чагарникової рослинності грунтозахисного і водоохоронного значення.

В здовж лінії електропередач, магістрального газопроводу виділені зони обмежень використання земель.

В цих охоронних зонах забороняється: будувати житлові, громадські та дачні будинки; влаштовувати будь які звалища, складувати добрива, корми, торф, солому, дрова інші матеріали; розпалювати вогнища; розташовувати автозаправочні станції або інші сховища пально – мастильних матеріалів; саджати дерева та інші багаторічні насадження; влаштовувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, зупинки громадського транспорту.