38.Визначити мотиви суїцидальної поведінки неповнолітніх

1.Критицизм підлітка відносно до школи, сімї, відчуженість від них. 2.Низький статус підлітка у класному колективі. 3.Підвищена тривожність, низька самооцінка. 4. Психопатолгічні синдроми( депресія, параноя, апатія,мстивість) 5.Протест , помста,( мене ніхто не розуміє). 6.Заклик , звернення на себе уваги.

7.Суїцидальні «ухиленя»( далі буде ще гірше, я більше так не можу) 8.«самопокарання» 9.Відмова від існування,завдяки позбавленняю себе життя.

39. Розкрити сутність соціального виховання Соціальне виховання- це процес забезпечення в суспільстві умов та заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння підростаючим поколінням загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування в нього соціально-позитивних ціннісних орієнтацій. Об’єктом соціального виховання є система соціальних взаємодій людини в зоні її найближчого оточення, а предметом – педагогічний вплив соціальних інститутів на процес соціального становлення особистості. Соціальне виховання забезпечуються суспільством та державою в організаціях,що спеціально створюються для його здійснення. С.в. здійснюється у взаємодії різних суб'єктів: індивідуальних (конкретних людей), групових (колективів) і соціальних (виховних організацій та органів управління). У виховних організаціях виховання реалізується в трьох взаємопов'язаних і в той же час відносно автономних за змістом, формами, способам і стилю взаємодії суб'єктів процесах: організації соціального досвіду виховуваних, їх освіти та надання їм індивідуальної допомоги. Соціальне виховання має такі основні коментарі своїх характеристик: 1. Цикли соціального виховання – сімейний, освітній, трудовий,післятрудовий. 2. Мета і завдання – особистісний ріст особистості, групи, колективу. 3. Засоби реалізації – зміст, форми та методи (інформаційні, інструментально-оперативні, комунікативно-інтерактивні)соціальнопедагогічної діяльності. 4. Етапи здійснення – орієнтація, проектування, планування, реалізація завдань, оцінка досягнень. 5. Результати– рівень успішності особистісногоросту у діяльності, спілкуванні, пізнанні, самореалізації людини. Головними принципами організації процесу соціального вихованняє: · індивідуальна допомога у ліквідації конфліктних і критичних ситуацій у соціальній взаємодії особистості, її ціннісному становленні та розвитку індивідуально-творчих начал;

· групова підтримка людини та її мікросередовища (сім’ї, школи, громади) у фізичному, психічному, соціальному становленні; · громадський захист права кожної дитини і дорослого на достойне життя у суспільстві незалежно від індивідуальних особливостей фізичного та розумовогорозвитку, соціального статусу; · практична діяльність щодо збереження фізичного і психічного здоров’я у соціальномумікросередовищі; · послідовний розвиток екологічної, соціальної, особистісної, професійної компетентності особистості; · організація різноманітної соціально адекватної групової дозвіллєвої діяльності (фізичної, пізнавальної, комунікативної, рефлексивної, практичної, індивідуально-творчої); · забезпечення і підтримка успішної суб’єкт-суб’єктної взаємодії підростаючого покоління в соціокультурномупросторі; · забезпечення готовності кожної дитини до відповідальної самоорганізації, морального самобудуваннявласного життя і власної особистості шляхом організації соціального досвіду і самодіяльного спілкування у контактній групі; · допомога у створенні таких умов життєдіяльності у мікросередовищі, за яких не дивлячись на фізичні недоліки, життєві кризи, особистісну життєву втрату людина може жити, зберігаючи відчуття власної гідності і поваги до себе з боку оточуючих. · реадаптація людини у змінному соціумі за допомогою зростання ступеня її самостійності і самоконтролюситуації.