12Девіантна поведінка як форма соціальної дезадаптації

Девіантна поведінка людини – це система вчинків чи окремі вчинки, які cуперечать прийнятим в суспільстві нормам і проявля-ються у вигляді незбалансованих психічних процесів, неадаптова-ності, порушенні процесів самоактуалізації та ухиленні від мораль-ного та етичного контролю особистості над власною поведінкою. Відповідно до цього до девіантної поведiнки відносять поведінку, яка може бути потенційно небезпечною для суспільства чи оточуючих людей. Виокремлюють стихійні, і сплановані, структуровані ( організовані) та неструкторовані ( слабоорганізовані) різновиди девіантної поведінки.

Стихійні девіації характеризуються спонтанністю та хаотичністю. Вони виникають пiд впливом зoвнiшніx обставин i характеризуються тимчасовим характером Сплановані дeвiaцiї мають характер регламентованості та чiткої спрямованості Структурована девіація - це групова форма поведінки, в межах якої чітко розподілені ролі вcix її учасників. Для неструкторованої різновидності групової девіантної поведінки характерна відсутність ієрархічних взаємостосунків, регламентації вчинкiв. Основним мотивом поведінки стає ак-

тивне прагнення до зміни незадоволеного

психічного стану, який видається нудним,

одноманітним і монотонним.  дві групи: а) девіантна поведінка, орієнтована на зовнішнє середовище (екстравертивна) - вона може бути цільовою, заздалегідь запланованою (корисливі та інші цілеспрямовані протиправні діяння й аморальні вчинки) або афективною (насильницькі злочини, сварки в родині); б) девіантна поведінка, орієнтована суб'єктом на самого себе (інтровертивна) - пияцтво й алкоголізм, наркоманія, самогубство та ін. Дослідження соціологів кінця XIX - початку XX ст. встановили зв'язок між девіантної поведінкою і соціальними умовами існування людей. Статистичний аналіз різних аномальних проявів (злочинності, самогубств, проституції), проведений Ж. Кетле та Е. Дюркгеймом, показав, що число аномалій кожен раз неминуче зростало в періоди воєн, економічних криз, соціальних потрясінь, що спростовувало теорію "вродженого" злочинця і свідчило про соціальні корені цього явища.

13Визначити функції та параметри сучасної сім’ї

. Сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі

перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб,

поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює сою

життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-

психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Матеріально-економічну функцію сім '('становлять її бюджет,

організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві,

здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил.

Житлово-побутова функція - це забезпечення сім'ї житлом, ведення

домашнього господарства, організація домашнього побуту. Репродуктивна (демографічна) функція сім "і полягає у відтворенні

життя, продовженні людського роду, тобто в народженні дітей Комунікативна функція сім'ї передбачає створення сприятливого

сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил

членів сім'ї, внутрісімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім'ї

та оточуючого мікро- і макросередовища Виховна функція полягає у передачі дітям дорослими членами сім'ї

соціального досвіду. Правильне сімейне виховання розвиває здібності, здрові

інтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд, позитивне

ставлення до праці, сприяє прищепленню гуманних моральних якостей,

Рекреативна функція сім’ї - це організація вільного часу та відпочинку

сім'ї. ми розглянули основні форми життєдіяльності сім'ї-її функції. Як

видно із зробленого аналізу, всі функції між собою тісно пов'язані.

Неможливість виконання сім'єю однієї функції веде за собою прорахунки у

виконанні іншої функції. Тому для підтримки та розвитку нормальної

життєдіяльності сім'ї необхідна державна політика, яка має бути спрямована

на постійне удосконалення умов для реалізації економічного та духовного

потенціалу сім'ї і має прагнути до того, щоб найменша кількість сімей

потребувала допомоги, пільг, безкоштовних послуг тощо. Для цього слід

постійно стимулювати внутрішні резерви сім'ї (економічні, демографічні,

виховні, рекреативні), а також допомагати реалізувати їх