Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори на соц пед.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
185.53 Кб
Скачать

82.Охарактеризувати сімейні форми влаштування дітей-сиріт в Україні.

Прийомна сім’я – це сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно бере на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у свою сім’ю, для того щоб надати можливість дітям, які з різних причин позбавлені можливості проживати в рідній родині, жити в безпечному та люблячому сімейному оточенні нової родини, де вони зможуть реалізувати свій потенціал. Функціонування прийомних сімей регулюється Положенням про прийомну сім’ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 565 від 26 квітня 2002 року  (із змінами та доповненнями) та постановою Кабінету Міністрів України від 24.09. 2008 р. №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини». Прийомні діти проживають і виховуються у прийомній сім’ї до досягнення  18-річного віку, а в разі навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІУ рівнів акредитації – до його закінчення, але не довше ніж до досягнення 23 років. Діти, влаштовані до прийомної сім’ї, зберігають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та можуть бути усиновлені.  Вихованці прийомної сім’ї, якщо це не суперечить інтересам дитини, і не заборонено рішенням суду мають право підтримувати стосунки з біологічними родичами. Дитина у прийомній сім’ї зберігає за собою усі пільги і державні гарантії, її утримання і виховання забезпечує держава. На кожну дитину прийомні батьки отримують грошові допомогу у розмірі двох прожиткових мінімумів плюс 35% за виконання обов’язків по догляду і вихованню дитини. Також за прийомними дітьми зберігається право на аліменти, пенсію інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування у прийомну сім’ю.

Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) –  це окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває в шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менше 5 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у ДБСТ не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей. Порядок створення ДБСТ регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу».  Рішення про створення ДБСТ приймається районною державною адміністрацією  на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання та рекомендацій обласного центру оціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей, про наявність умов для його створення. 

Усино́влення (або удоче́ріння) — влаштування у сім'ях дітей, які залишилися без піклування рідних батьків; адопція (лат. adoptio, від adopto — усиновлюю). Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 Сімейного Кодексу України. Згідно з сімейним законодавством України усиновлення допускається у відношенні неповнолітніх дітей — і тільки (виключно) в їхніх інтересах. При влаштуванні дитини враховуються етнічне походження, релігійна й культурна приналежність, рідна мова, можливість забезпечення наступності у вихованні та освіті. Усиновлення братів та сестер різними особами не допускається, за винятком випадків, коли усиновлення відповідає інтересам дітей. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя) є злочином.