
- •4. Охарактеризувати моделі соціальної підтримки людей з обмеженими функціональними можливостями
- •5. Дати характеристику сім’ї як мікросередовища соціалізації дитини. Визначити соціалізуючи функції сім’ї.
- •7. Охарактеризувати прийомну сім’ю як форма виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування
- •8. Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді як інститут реалізації державної молодіжної політики
- •9Назвати типологію сімей у соціально-педагогічній науці
- •10Соціальне середовище як необхідна умова процесу соціалізації особистості
- •11Розкрити сучасні підходи до визначення соціально-педагогічної діяльності
- •12Девіантна поведінка як форма соціальної дезадаптації
- •13Визначити функції та параметри сучасної сім’ї
- •14 Дати характеристику моделей профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі
- •26.Охарактеризувати соціально-педагогічна діяльність в 60-70-х роках хх століття.
- •38.Визначити мотиви суїцидальної поведінки неповнолітніх
- •40. Розкрити особливості соціалізації дітей в інтернатних закладах та соціальна-педагогічна робота з ними
- •46. Охарактеризувати види психопатологічної поведінки підлітків як різновиду девіації
- •47. Охарактеризувати принципи соціально-педагогічної діяльності, їх характеристика
- •48. Дати характеристику основних груп волонтерів та їх мотивації до волонтерської діяльності
- •49. Визначити соціальну допомогу та соціальні послуги в структурі соціального обслуговування
- •50. Розкрити поняття ресоціалізації як однієї з категорій соціальної педагогіки
- •51.Розкрити суть біологічних, психологічних, соціологічних теорії девіації Розкрити специфіку роботи Центру соціально-психологічної допомоги
- •59.Дати загальну характеристику принципів соціально-педагогічної діяльності. Навести приклади їх використання з різними групами клієнтів.
- •60.Розкрити зміст та форми соціально-педагогічної роботи з сім’єю на прикладі конкретного типу сім’ї (за вибором студента).
- •61.Охарактеризувати сім’ю як соціальний інститут та визначити її параметри.
- •62.Розкрити сутність процесу соціалізації та роль різних агентів у цьому процесі
- •63.Розкрити особливості соціально-педагогічної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах
- •64.Дати загальну характеристику методів соціально-педагогічної діяльності. Навести приклади їх використання з різними групами клієнтів.
- •65.Розкрити специфіку роботи Центру для віл-інфікованих дітей та молоді.
- •66.Розкрити значення соціальної допомоги та соціальних послуг в структурі соціального обслуговування.
- •67)Дати характеристику суб'єктів соціально-педагогічної діяльності
- •68) Назвати види соціальних послуг та розкрити їх зміст
- •69) Охарактеризувати деліквентну поведінки неповнолітніх
- •70) Охарактеризувати об’єкти соціально-педагогічної діяльності
- •71)Сільська громада як інститут соціальної підтримки нужденних
- •72) Дати характеристику адитивної поведінка та назвати причини її виникнення.
- •73)Розкрити специфіку роботи Центру матері та дитини
- •74) Дати характеристику соціально-педагогічної практики на сучасному етапі розвитку суспільства
- •75.Розкрити особливості соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми у притулках.
- •76.Розкрити сучасні підходи до розуміння громади.
- •78.Описати професійний портрет соціального педагога.
- •79.Розкрити особливості розвитку соціальної педагогіки як науки в сучасних умовах.
- •82.Охарактеризувати сімейні форми влаштування дітей-сиріт в Україні.
- •83.Визначити предмет та завдання соціальної педагогіки.
- •84.Дати характеристику батьківства як умови повноцінного розвитку дитини. Визначити та розкрити складові батьківської позиції.
- •85.Охарактеризувати девіантну поведінки дітей та молоді
- •86.Визначити зв’язок соціальної педагогіки з іншими науками та сферами суспільного життя.
- •87.Розкрити зміст та структуру соціально-педагогічної діяльності
- •88.Дати характеристику соціальному гуртожитку як закладу соціально-педагогічного спрямування
- •89.Розкрити зміст соціалізації як базової категорії соціальної педагогіки. Охарактеризувати механізми соціалізації.
- •90.Розкрити значення соціального середовища як необхідної умови соціалізації особистості на різних його рівнях.
82.Охарактеризувати сімейні форми влаштування дітей-сиріт в Україні.
Прийомна сім’я – це сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно бере на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у свою сім’ю, для того щоб надати можливість дітям, які з різних причин позбавлені можливості проживати в рідній родині, жити в безпечному та люблячому сімейному оточенні нової родини, де вони зможуть реалізувати свій потенціал. Функціонування прийомних сімей регулюється Положенням про прийомну сім’ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 565 від 26 квітня 2002 року (із змінами та доповненнями) та постановою Кабінету Міністрів України від 24.09. 2008 р. №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини». Прийомні діти проживають і виховуються у прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІУ рівнів акредитації – до його закінчення, але не довше ніж до досягнення 23 років. Діти, влаштовані до прийомної сім’ї, зберігають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та можуть бути усиновлені. Вихованці прийомної сім’ї, якщо це не суперечить інтересам дитини, і не заборонено рішенням суду мають право підтримувати стосунки з біологічними родичами. Дитина у прийомній сім’ї зберігає за собою усі пільги і державні гарантії, її утримання і виховання забезпечує держава. На кожну дитину прийомні батьки отримують грошові допомогу у розмірі двох прожиткових мінімумів плюс 35% за виконання обов’язків по догляду і вихованню дитини. Також за прийомними дітьми зберігається право на аліменти, пенсію інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування у прийомну сім’ю.
Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) – це окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває в шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менше 5 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у ДБСТ не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей. Порядок створення ДБСТ регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу». Рішення про створення ДБСТ приймається районною державною адміністрацією на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання та рекомендацій обласного центру оціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей, про наявність умов для його створення.
Усино́влення (або удоче́ріння) — влаштування у сім'ях дітей, які залишилися без піклування рідних батьків; адопція (лат. adoptio, від adopto — усиновлюю). Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 Сімейного Кодексу України. Згідно з сімейним законодавством України усиновлення допускається у відношенні неповнолітніх дітей — і тільки (виключно) в їхніх інтересах. При влаштуванні дитини враховуються етнічне походження, релігійна й культурна приналежність, рідна мова, можливість забезпечення наступності у вихованні та освіті. Усиновлення братів та сестер різними особами не допускається, за винятком випадків, коли усиновлення відповідає інтересам дітей. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя) є злочином.