78.Описати професійний портрет соціального педагога.

Соціальний педагог — це спеціаліст, у компетенцію якого входить надання педагогічної, психологічної, психотерапевтичної та соціальної допомоги людям, які її потребують. Він організовує виховну роботу з дітьми, молоддю, дорослими в різних соціокультурних середовищах (сім'ї, навчальних і дошкільних закладах, дитячих будинках, притулках, трудових колективах тощо). Соціальний педагог повинен знати основні закономірності розвитку особистості на всіх вікових етапах; специфіку формування стосунків у соціумі; екологічну, демографічну, соціально-педагогічну характеристику мікросередовища; форми і методи соціально-педагогічної роботи з сім'єю, різними групами і категоріями населення; функції, права і обов'язки державних і суспільних інститутів стосовно сім'ї та особистості; особливості молодіжної політики держави; основи трудового законодавства, сімейного права; методику і технологію діагностики особистості та її мікросередовища; вміти аналізувати і програмувати соціальну роботу, проводити соціально-педагогічні дослідження, діяти відповідно до етичного кодексу спеціаліста.

Соціально-педагогічна робота належить до таких видів професій-ної діяльності, в яких не лише знання та вміння, а особистісні якості спеціаліста впливають у багатьох випадках на її результативність. Визначаючи особистісні характеристики соціального педагога, слід завжди пам’ятати, що він працює в сфері "людина-людина”, яка вимагає від спеціаліста в першу чергу здатності успішно функціо-нувати в системі міжособистісних відносин. Тому професійна компе-тентність соціального педагога визначається наявністю в нього групи особистіснихякостей.

Психологічні характеристики: емоційна врівноваженість, низька тривожність, творче мислення, послідовність у діях, наполегливість, стриманість, уважність, спостережливість.

Морально-етичні якості: гуманність, доброта, терпимість, спра-ведливість, тактовність, емпатійність, скромність, відповідальність.

Психоаналітичні якостї. адекватна самооцінка, самокритичність, самоаналіз, прагнення до самовдосконалення.

Психолого-педагогічні якості: комунікабельність, зовнішня при-вабливість, уміння навіювати та переконувати, оптимізм.

79.Розкрити особливості розвитку соціальної педагогіки як науки в сучасних умовах.

Можна сказати, що на початку XXI ст. соціальна педагогіка усталилася як самостійна галузь педагогічного знання, яка має за мету вивчення освітньо-виховного потенціалу суспільства, способів педагогізації соціального середовища для більш успішної соціаліза­ції і розвитку особистості протягом всього життя .

Соціальну педагогіку можна розглядати як науку, яка роз­криває вплив на педагогічний процес конкретних соціокультурних умов, які виконують роль посередника між соціальним середови­щем і окремими галузями педагогічного знання, тісно пов'язану з цивілізацією розвитку .Соціальна педагогіка спрямована на перетворення соціального середовища, попередження конфліктів, оптимізацію стосунків осо­бистості і соціуму. Тому завданнями соціальної педагогіки є: пошуки. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку методів і засобів попередження проблем, виявлення і обґрунтування шляхів усунення причин, які породжують ці проблеми, розроблення умов і забезпечення превентивної профілактики різних негативних явищ, відхилень у поведінці людей і, таким чином, оздоровлення со­ціального мікросередовища. Можна сказати, що предметом уваги соціальної педагогіки є не лише власне людина, а людина у середовищі, у взаємодії з різ­ними соціальними інститутами: сім'єю, дошкільним закладом, шко­лою, закладами культури і спорту та ін. Можна стверджувати, що соціальна педагогіка вступає у між­дисциплінарні контакти з соціологією освіти, соціологією вихован­ня, педагогічною і соціальною психологією, психологією управлін­ня. Але при цьому варто акцентувати увагу на одній особливості, обов'язково притаманній соціальній педагогіці, - гума­ністична спрямованість, єдність вимог і поваги до дітей і молоді, а відтак - співробітництво, співдружність, співтворчість соціального педагога і особистості.Соціальна педагогіка розглядає особистість в її становленні та розвитку, тобто в процесі соціалізації. Соціальна педагогіка детермінована історично за своєю суттю. Сучасний статус соціальної педагогіки був підготовлений, ходом іс­торичного розвитку України і обумовлений політичним, економіч­ним, соціально-культурним, освітнім рівнем розвитку країни. Тому соціальну педагогіку можна розглядати як науку, яка роз­криває вплив на педагогічний процес конкретних соціокультурних умов, які виконують роль посередника між соціальним середови­щем і окремими галузями педагогічного знання, тісно пов'язану з цивілізацією розвитку суспільства і з становленням соціально- громадських відносин. Соціальна педагогіка спрямована на перетворення соціального середовища, попередження конфліктів, оптимізацію стосунків осо­бистості і соціуму. Тому завданнями соціальної педагогіки є: пошуки. соціальна педагогіка як наука покликана узагаль­нювати результати, що стосуються закономірних відносин, логіки взаємозв'язків, структурно-функціональних взаємодій всіх складо­вих, які утворюють зміст процесу соціалізації. Як практична дис­ципліна, соціальна педагогіка покликана будувати технології, що забезпечують успішне проходження процесів, які стосуються соці­алізації. Тепер ці технології соціалізації втілюються у вигляді різ­них соціальних служб, покликаних часом. Водночас особистість не лише засвоює соціальний досвід, але й реалізує свої задуми, будує відносини на свій розсуд, тобто виступає суб'єктом соціальних від­носин. Суб'єктність в соціальних стосунках є результатом сформо- ваності особистісного рівня. Завдяки наявності особистісного рівня стає можливим індивідуальне самовизначення як умови самореалі- зації особи. Саме останнє є втіленням справжньої соціальної при­роди людини. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку статусу і ролі є адекватними характеристиками особистості з боку її зовнішніх, найбільш очевидних проявів, вони не охоплюють самої суті особистості. Суть особистості пов'язана із здатністю людини діяти вільно, самостійно та відповідально, тобто виходити за межі статусно-рольових обмежень та нормативних розпоряджень. Місце людини в соціальному житті може бути задане, продиктоване во­лею і обставинами. Одночасно це саме місце в житті мусить бути вибране, знайдене, завойоване самою людиною, за її власною волею і вільно усвідомленим вибором. У такому випадку варто говорити про вибір людиною позиції в житті, про її особистісне самовиражен­ня, а позицію можна вважати найбільш цілісною характеристикою людини як особистості. Особистість в такому аспекті - це людина, що вільно, самостійно і відповідально визначає своє місце в житті, в суспільстві, в культурі. 80.Охарактеризувати зміст та види соціальної профілактики. Навести приклади форм профілактики девіантної поведінки серед неповнолітніх.

Соціальна профілактика — робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді й запобігання такому впливу. Соціальна профілактика ґрунтується на виявленні несприятливих психобіологічних, психолого-педагогічних, соціальних умов, що зумовлюють відхилення в психічному та соціальному розвитку молоді, в її поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності й дозвілля.Зміст соціальної профілактики полягає: · у роз'ясненні правових норм соціально значущої діяльності та поведінки; · ознайомленні з нормативними міжнародними і державними документами, які забезпечують розвиток особистості, рівень освіти, вибір професії; · наданні різним категоріям молоді інформації про можливі наслідки асоціальних дій, нехтування здоровим способом життя, відмови від культурного проведення дозвілля; · організації заходів щодо забезпечення програми позитивної життєдіяльності особистості; · здійсненні системи соціального захисту різних категорій молоді (забезпечення роботою, навчанням); · формуванні відповідальності за можливі наслідки анти-правних дій. Види та форми соціальної профілактики:

· Організацій но-педагогічні заходи зі створення виховного середовища за місцем проживання (на місцевому рівні) молоді (робота консультаційних пунктів з проблем освіти, виховання, організації дозвілля, працевлаштування, вибору професії, правових питань; реалізація державних, галузевих програм з профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі — алкоголізму, наркоманії, проституції, правопорушень).

· Залучення різних соціальних інститутів у процес соціалізації дітей і молоді, що передбачає подолання міжвідомчих бар'єрів в організації профілактичної роботи, створення в мережі соціальних служб умов для виявлення соціальних ініціатив, розвитку молодіжного руху та відродження традицій національного виховання (проведення масових свят, конкурсів, спортивних змагань, театралізованих дійств тощо).

· Організація соціально-педагогічної і психологічної роботи з молоддю групи ризику (індивідуальна і групова робота з батьками та дітьми, ознайомлення різних категорій молоді з інформацією про можливі наслідки асоціальних дій).

· Розв'язання проблем зайнятості та працевлаштування неповнолітніх і молоді завдяки створенню робочих місць для цих категорій.

· Сприяння різного роду установам освіти, спорту, культури щодо розгортання форм організації дозвілля молоді, спрямованих на відродження української національної культури (Будинки художньої творчості, Центри художнього виховання, об'єднання за інтересами, фольклорні свята, конкурси обдарованої молоді, художні виставки, творчі об'єднання і майстерні з декоративно-прикладного мистецтва). 81.Дати визначення поняття «методи соціально-педагогічної діяльності». Охарактеризувати групи методів соціально-педагогічної діяльності. Під методами діяльності в соціальній педагогіці розуміють сукупність прийомів, операцій, за допомогою яких досягається поставлена мета, розв'язується конкретне завдання. Методика соціально-педагогічної діяльності - це сукупність методів діяльності соціального педагога і форм організації соціального виховання, спрямованих на розв'язання проблем клієнта.

Методи соціально-педагогічної діяльності можна розділити на:

- педагогічні, які спрямовані на виховання, перевиховання, корекцію, реабілітацію, навчання соціального досвіду;

- соціологічні, які дозволяють зібрати необхідну інформацію: аналіз документів; спостереження, опитування, аналіз змісту газет, кінофільмів, публічних виступів;

- психологічні, які забезпечать зняття психологічного навантаження: тренінг; психотерапія: сугестивна, раціональна, аналітична і групова. Сугестивна психотерапія використовується до пацієнтів і клієнтів як під гіпнозом, так і в стані бадьорості, має на меті визначення хворобливих проявів через навіювання. Раціональна психотерапія здійснюється при лікуванні хворого в стані бадьорості шляхом бесіди, в ході якої лікар обговорює з хворим захворювання, а також навчає його прийомам спротиву хворобі. Аналітична психотерапія враховує реакцію людини на патогенний вплив середовища, тобто вплив який викликає захворювання. Групова психотерапія ґрунтується на позитивному впливові, який чинять один на одного члени групи;

- фінансово-економічні методи спрямовані на розв'язання матеріальних проблем: економічні пільги і санкції;

- правові методи, які допоможуть відновити права і обов'язки клієнта як члена суспільства, знайти юридичні документи, які сприятимуть розв'язанню проблеми клієнта;

- медико-соціальні методи допоможуть вивчити вплив соціальних факторів на стан здоров'я населення і розробити профілактичні заходи усунення шкідливого впливу і попередити можливі захворювання;

- організаційні методи, пов'язані з організацією трудової діяльності клієнта і громадською діяльністю незахищених верств населення;

- комунікативні методи спрямовуються на дотримання етикету спілкування між клієнтом і соціальним педагогом;

- філософські методи: метод емпіричного пізнання (спостереження і експеримент) дозволить обґрунтувати проблему із теоретичних засад;

- логічні методи дозволять соціальному педагогу будувати структуру роздумів над проблемою, використовуючи методи індукції, дедукції, традукції, аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації, класифікації.

Вибір методів для соціально-педагогічної діяльності залежить від поставленої мети і завдань.

До окремої групи методів будемо відносити нетрадиційні методи, які повинні бути в арсеналі соціального педагога.

1. Методи лікувальної педагогіки. Дана група методів ґрунтується на правилах: не зашкодь здоров'ю клієнта, навчи піклуватися про своє здоров'я: метод переконань; допомога у формуванні навичок саморегуляції, самодисципліни; зміцнення здоров'я засобами мистецтва (естетотерапія) - театр, кіно, бібліотекотераггія, співання, малювання (арттерапія) тощо; організація рухомих та інтелектуальних забав (імаготераггія); виховання на позитивних прикладах, вчинках, ідеалах (аретотерапія). 2. Виховання природою, передбачає знайомство з природою і оздоровлення засобами природи. 3. Використання народної педагогіки. Найактивнішими методами є слово, справа, релігія, природа і мистецтво, традиції, ігри та забави, громадська думка. Усі методи соціально-педагогічної діяльності можна згрупувати, беручи до уваги мету призначення:1. Методи дослідження. 2. Методи соціального виховання. 3. Методи соціально-психологічної допомоги. До першої групи методів належать спостереження (моніторинг), соціологічні методи, вивчення передового педагогічного досвіду, моделювання, педагогічний експеримент, метод соціометрії, математичні методи: ранжування - розміщення зібраних даних у визначеній послідовності, в порядку зростання або спадання показників, визначення місця в цьому ряду кожного клієнта; шкалування - кількісний метод, який дає можливість ввести цифрові показники в оцінку окремих сторін педагогічного явища, метод "дерева цілей". Другу групу методів складають педагогічні методи, а саме:

1. Методи формування свідомості: приклад, бесіда, диспут, розповідь, лекція та інші. 2. Методи організації діяльності: педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, організація суспільно корисної діяльності, творчі ігри та ін. 3. Методи стимулювання діяльності: заохочення, покарання, "вибух".

Методи соціально-психологічної допомоги, які належать до третьої групи, містять психологічне консультування, аутотренінг, психологічні методи, симуляційні ігри (ділові та рольові ігри). Спеціальними методами в соціально-педагогічній діяльності виступають: патронат, супровід, консультування телефоном, реалізація психотерапевтичної функції, медіація, тренінг. Патронат - форма опіки, при якій діти, що залишилися без опіки, передаються на виховання іншим громадянам за договором на певний строк (діти до 4-х років передаються органам охорони здоров'я, а діти віком від 4-х до 14 років - органам освіти). Соціальний супровід - це комплексний метод, який забезпечує створення умов для прийняття розв'язків в складних життєвих ситуаціях. Супровід включає: діагностику проблеми; інформацію про способи розв'язання проблеми; консультацію на етапі прийняття рішення і розробку плану дій; первинну допомогу при реалізації плану. Основний принцип супроводу "Не нашкодь", забезпеч умови надати допомогу "самому собі". Консультування телефоном - це процес телефонного діалогу. Тренінг - це навчання досвідом. Навчання досвідом передбачає, що присутні мають можливість поділитися і обмінятися між собою своїми знаннями та проблемами, а також попрацювати разом для пошуку рішення.