75.Розкрити особливості соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми у притулках.

Притулки для неповнолітніх є однією з основних служб системи, яка дозволяє на початковому етапі виявляти дітей, що виховуються у соціально-неблагонадійних родинах і потребують захисту своїх прав та інтересів. Завдань у притулку багато, але головне забезпечити відповідні соціальні та психолого-педагогічні умови для нормальної життєдіяльності дитини, а саме провести реабілітаційну роботу з усунення наслідків соціального сирітства. Реабілітаційна робота, у свою чергу, потребує досконалого вивчення контингенту дітей, які є об'єктом реабілітаційної роботи, що дозволить розробити ефективну програму дії.

Психолого-педагогічні умови організації виховного процесу:

1. Вивчення психологічного стану дитини, умов життя і виховання у сім'ї,

індивідуальних особливості розвитку, особистісних якостей, інтересів, причин

самовільного залишення нею закладу освіти чи місця роботи, втечі з сім'ї,тощо.

2. Організація профілактичної та корекційно-виховної роботи

здійснюється на основі індивідуального підходу до неповнолітнього з

урахуванням його віку та ступеня розвитку – задля задоволення цієї умови у

притулках для неповнолітніх дітей зазвичай поділяють на три групи: старші

дівчата (від 7 до 17 років), старші хлопці (від 7 до 17 років) та молодші діти (від

3 до 7 років).

3. Розвиток позитивних нахилів та інтересів, усунення недоліків у

поведінці дітей, встановлення нормальних взаємовідносин з дорослими та

однолітками.

4. Сприяння у прийнятті рішення про створення належних умов для

життєдіяльності неповнолітніх у сім'ї, закладах освіти за місцем роботи,тощо.

76.Розкрити сучасні підходи до розуміння громади.

Територіальна громада – це сукупність громадян України, котрі спільно проживають у міському чи сільському поселенні, мають колективні інтереси і визначений законом правовий статус. На відміну від простої територіальної одиниці, поселення, яке має статус територіальної громади, наділяється певними правами. У першу чергу, це право на самоврядування.

Згідно з Конституцією України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою. Воно може здійснюватися громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Територіальні громади, згідно з Конституцією України, можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій, установ, створювати для цього відповідні органи та служби. Конституція встановила, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку. Згідно з конституційним статусом територіальна громада набуває ряду правових ознак, які необхідно зафіксувати в законодавстві України. Коротко окреслимо правовідносини, які потребують законодавчого закріплення. Треба встановити, що територіальна громада наділяється правом юридичної особи. Територіальна громада має право на формування власного бюджету, створення позабюджетних, валютних, страхових, резервних та інших цільових фондів грошових ресурсів. Територіальна громада є суб'єктом підприємницької діяльності у сфері надання громадських послуг. Вона має право бути засновником підприємств, мати частку в статутних фондах господарських товариств, отримувати доходи від дивідендів. Ключова роль у системі фінансів місцевих органів влади належить місцевому самоврядуванню. Первинним носієм місцевого самоврядування є територіальна громада. Право існування територіальної громади як суб'єкта економічної та фінансової діяльності вперше передбачено в Конституції України, ухваленій у 1996 році. Територіальна громада є особливим суб'єктом господарської діяльності, поєднуючи в собі одночасно як функції низової, базової адміністративно-територіальної одиниці, так і носія місцевого самоврядування, інституту місцевої влади. Територіальна громада виконує важливі суспільні функції, забезпечує реалізацію основних соціально-економічних прав громадян, є інструментом залучення їх до управління суспільством та його економікою. Отже, громада є вбудованим стабілізатором соціально-економічного ладу в країні та її соціально-політичного становища. Економічна та фінансова діяльність громади в Україні перебуває в стадії становлення і має бути врегульована в законодавстві.

77.Дати визначення поняття «соціальна профілактика». Навести приклади форм профілактики девіантної поведінки серед неповнолітніх. Соціальна профілактика — робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді й запобігання такому впливу. Соціальна профілактика ґрунтується на виявленні несприятливих психобіологічних, психолого-педагогічних, соціальних умов, що зумовлюють відхилення в психічному та соціальному розвитку молоді, в її поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності й дозвілля.

Зміст соціальної профілактики полягає:

· у роз'ясненні правових норм соціально значущої діяльності та поведінки; · ознайомленні з нормативними міжнародними і державними документами, які забезпечують розвиток особистості, рівень освіти, вибір професії; · наданні різним категоріям молоді інформації про можливі наслідки асоціальних дій, нехтування здоровим способом життя, відмови від культурного проведення дозвілля; · організації заходів щодо забезпечення програми позитивної життєдіяльності особистості; · здійсненні системи соціального захисту різних категорій молоді (забезпечення роботою, навчанням); · формуванні відповідальності за можливі наслідки анти-правних дій.

Види та форми соціальної профілактики:

· Організацій но-педагогічні заходи зі створення виховного середовища за місцем проживання (на місцевому рівні) молоді (робота консультаційних пунктів з проблем освіти, виховання, організації дозвілля, працевлаштування, вибору професії, правових питань; реалізація державних, галузевих програм з профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі — алкоголізму, наркоманії, проституції, правопорушень).

· Залучення різних соціальних інститутів у процес соціалізації дітей і молоді, що передбачає подолання міжвідомчих бар'єрів в організації профілактичної роботи, створення в мережі соціальних служб умов для виявлення соціальних ініціатив, розвитку молодіжного руху та відродження традицій національного виховання (проведення масових свят, конкурсів, спортивних змагань, театралізованих дійств тощо).

· Організація соціально-педагогічної і психологічної роботи з молоддю групи ризику (індивідуальна і групова робота з батьками та дітьми, ознайомлення різних категорій молоді з інформацією про можливі наслідки асоціальних дій).

· Розв'язання проблем зайнятості та працевлаштування неповнолітніх і молоді завдяки створенню робочих місць для цих категорій.

· Сприяння різного роду установам освіти, спорту, культури щодо розгортання форм організації дозвілля молоді, спрямованих на відродження української національної культури (Будинки художньої творчості, Центри художнього виховання, об'єднання за інтересами, фольклорні свята, конкурси обдарованої молоді, художні виставки, творчі об'єднання і майстерні з декоративно-прикладного мистецтва).