69) Охарактеризувати деліквентну поведінки неповнолітніх

Делінквентна поведінка - поведінка індивіда, що порушує норми громадського правопорядку, загрожує благополуччю інших людей або суспільству взагалі та може бути правомірно покараною. У широкому значенні делінквентна поведінка - це злочинна (кримі-нальна) поведінка, правопорушення некримінального характеру, порушення офіційно визначених правил поведінки та дисциплінарних вимог. У вузькому значенні делінквентною поведінкою в літературі називають некримінальні правопорушення чи протиправну поведінку дітей та підлітків. Протиправну дію, що лежить в основі делінквентної поведінки, називають деліктом, а особу, якій властива така поведін-ка, -делінквентом.

До протиправних дій зараховують проступки (провини), право-порушення та злочини. Серед типових проступків неповнолітніх виокремлюють лихослів’я, систематичне порушення дисципліни в школі, бійки з однолітками, бешкетування ( наприклад, жбурляння з балкона в перехожих різних предметів; дзвінки телефоном до незнайомих осіб тощо). Правопорушення - це недотримання правил поведінки, встановлених законом та іншими нормативними актами. Воно може полягати у здійсненні забороненої дії або, навпаки, у виконанні передбаченого законом обов'язку. Це порушення адміні-стративних та правових норм, які проявляються через дрібні крадіжки, здирництво, викрадення автотранспортних засобів, хуліганство. Кримінальна (злочинна) поведінка - протиправне, суспільно-небез-печне діяння, що класифікується за певними нормами кримінально-процесуального права (зґвалтування, вбивство, нанесення значних тілесних пошкоджень).

Серед підлітків, які здійснили правопорушення, А.І. Долгова, Є.Г. Горбачовська, В.А. Шумілкін виокремлюють такі типи: послідовно-криміногенний - криміногенний «внесок» особистості в злочинну поведінку при взаємодії із соціальним середовищем є вирішальним, злочин випливає із звичного стилю поведінки, він обумовлюється специфічними поглядами, установками і цінностями суб'єкта; ситуативно-криміногенний - порушення моральних норм, право-порушення незлочинного характеру і сам злочин у значній мірі обумовлені несприятливою ситуацією; злочинна поведінка може не відповідати планам суб'єкта, бути з його точки зору ексцесом; такі підлітки здійснюють злочин часто в групі у стані алкогольного сп'яніння, не будучи ініціаторами правопорушення; ситуативний тип - незначна вираженість негативної поведінки; вирішальний вплив ситуації, що виникає не з вини індивіда; стиль життя таких підлітків характеризується боротьбою позитивних і негативних впливів

70) Охарактеризувати об’єкти соціально-педагогічної діяльності

Об'єкти соціально-педагогічної діяльності - окремі особи або соціальні групи, які потребують допомоги чи підтримки в процесі їх соціального становлення та розвитку.Зважаючи на те, що кожна людина в певний період свого життя потребує більш повного задоволення своїх потреб та інтересів, стикається з окремими труднощами та проблемами, можна говорити про те, що всі люди є потенційними обєктами соціально-педагогічної діяльності. Тому недоцільно характеризувати їх лише за однією ознакою. Нині у теорії та практиці соціально-педагогічної роботи розрізняють об’єкти соціально-педагогічного впливу за кількісними, віковими, статево-рольовими параметрами та змістом проблем, які є найбільш поширеними у практиці соціально-педагогічної діяльності.Разом з поняттям “об'єкт" в теорії та практиці соціально-педаго-гічної діяльності вживається термін "клієнт". Це досить близькі за змістом, але не тотожні поняття. Клієнт - особа, яка звернулася з проханням про допомогу до відповідної соціальної служби чи спеці-аліста і користується їх послугами.Так, наприклад, коли соціальний педагог проводить бесіду про переваги здорового способу життя, учні класу є обєктами соціально-педагогічної діяльності. Якщо після бесіди хтось з них в конфіденційній обстановці просить соціального педагога допомоги у позбавленні від певного виду хімічної залежності і спеціаліст починає індивідуальну роботу з підлітком, то в цій ситуації учень є клієнтом соціального педагога. Таким чином, можна розглядати об'єкти соціально-педаго-гічної діяльності і як потенційних клієнтів фахівців соціальної сфери.

На думку багатьох вчених, те, що людина опиняється в становищі клієнта, можна пояснити такими найбільш типовими причинами:

відсутність своєчасної соціальної підтримки;

інфантилізм чи втрата надії на можливість зміни ситуації;

обмежений адаптаційний потенціал індивіда;

недостатній досвід у вирішенні певних питань.