1.Зміст та форми соціально-педагогічної роботи з сім’єю обумов-люються групою таких чинників: типом сім'ї; проблемами, які існують в сім'ї; видом соціального інституту, що працює з сім’єю, та напрямом фахової підготовки спеціаліста, який надає послуги сім'ї. Основний зміст соціально-педагогічної роботи з сім’єю скла-дають забезпечення сім'ї різних видів соціального обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг), реабілітаційна та профі-лактична робота, соціальне інспектування, соціальний супровід окремих категорій сімей. Вони реалізуються у практичній діяльності соціального педагога шляхом використання різноманітних методів, прийомів та форм соціально-педагогічної роботи, вибір яких обу-мовлений переліком вищезазначенихчинників.

2. Розкрити роль соціальної адаптації в соціалізуючому процесі Будь-яка адаптація, у тому числі й соціальна, - це складник соціалізуючого процесу, яку необхідно розглядати в діалектичній єдності двох діяльностей: зовнішньої - матеріально-духовної, яка спрямована переважно на зміну умов зовнішнього середовища, та внутрішньої - суб'єктивно-психічної, спрямованої перш за все на перетворення внутрішнього світу суб’єкта. Тому важливий компонент соціальної адаптації - це узгодженість оцінок, особистих можливостей і прагнень індивіда з цілями, цінностями соціального середовища. Тому важливу роль у соціальній адаптації особистості відіграє система її потреб. П. Кузнєцов зазначає, що соціальна адаптація -це цілісний, неперервний, динамічний, відносно стійкий соціальний процес встановлення відповідності між сукупним рівнем актуальних на даний момент потреб особистості і наявним (перспективним) рівнем задоволення цих потреб. Тобто адаптацію визначають активні на певний момент часу потреби, в той же час задоволення потреб особистості має означати „відповідність соціуму" як резуль-тат адаптованості. Процес відповідності забезпечується такими способами як засвоєння, включення, пристосування, взаємодія тощо.

3. Дати характеристику соціально-педагогічна діяльність С.Т.Шацького Оригінальна концепція "школи-життя" С.Т.Шацького (1878-1934) 20-х років основувалася на ідеї "вирощування" людини, спираючись на традиції, звичаї, норми мікросередовища, на використання для цього всього цінного з культури сім'ї, дитячих неформальних груп, громадських організацій. Виховання С.Т.Шацький розглядав як взаємопов'язані малий та великий педагогічні процеси. Малий педагогічний процес відбувається в школі, а великий - вплив родини, однолітків, дорослих тощо — в соціальному середовищі. На думку С.Т.Шацького, виховувати лише в стінах школи -

прирікати виховання на невдачу, тому що виховні дії, не підтримані самим

життям, будуть негайно відкинуті учнями чи стануть сприяти вихованню

дволиких Янусів. Виховний процес у по-справжньому соціально-педагогічній

школі С.Т.Шацького будувався на дослідженні впливу факторів середовища,

на аналізі накопиченого вже соціального досвіду і притаманних рис кожної

особистості. Намагалися створити умови, сприятливі для фізичного і

духовного розвитку людини як у школі, так і поза школою.

4. Охарактеризувати моделі соціальної підтримки людей з обмеженими функціональними можливостями

У межах соціальної моделі допомога дітям та молоді з обме-женими функціональними можливостями передбачає:

- розширення сфери їх соціальних контактів;

- створення умов для довільного переміщення;

- забезпечення різних видів консультування;

- навчання дітей з обмеженими можливостями в загальноосвітніх школах;

- допомогу в професійному самовизначенні та працевлаштуванні; розвиток потенційних можливостей інвалідів;

- створення мережі громадських організацій, які здійснюють різні види соціальної реабілітації та захищають інтереси дітей-інвалідів у суспільстві;

- залучення волонтерів до роботи з дітьми та молоддю з обме-женими функціональними можливостями.

Розвиваючи соціальну модель підтримки дітей та молоді з обмеженими функціональними можливостями, необхідно ВИХОДИТИ 3 того, що інтеграція їх у суспільство - це цілеспрямований процес передачі суспільством соціального досвіду з урахуванням особ-ливостей і потреб різних категорій інвалідів за їхньої активної участі, a також забезпечення адекватних для цього умов. Це сприятиме, як показує досвід, залученню інвалідів до всіх соціальних систем, структур, соціумів і зв’язків, призначених для здорових дітей та молоді, активній участі в основних напрямах діяльності життя суспільства у відповідності з віком та статтю, що підготує їх до повноцінного життя, найбільш повної самореалізації та розкриття себе як особистості.

5. Дати характеристику сім’ї як мікросередовища соціалізації дитини. Визначити соціалізуючи функції сім’ї.

Сім'я – це “соціальний інститут, тобто стійка форма взаємовідносин між людьми, у межах якої здійснюється основна частина повсякденного життя людей: сексуальні стосунки, дітонародження й первинна соціалізація дітей, значна частина побутового догляду, освітнього й медичного обслуговування, особливо у ставленні до дітей та осіб похилого віку

Основні соціалізуючі функції сім'ї:

• забезпечення фізичного та емоційного розвитку індивіда;

• формування статевої ідентифікації дитини;

• розвиток здібностей і потенційних можливостей;

• забезпечення дитині почуття захищеності;

• формування ціннісних орієнтацій особистості;

• оволодіння дитиною основними соціальними нормами.

7. Охарактеризувати прийомну сім’ю як форма виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Прийомна сім’я – це сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно бере на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у свою сім’ю, для того щоб надати можливість дітям, які з різних причин позбавлені можливості проживати в рідній родині, жити в безпечному та люблячому сімейному оточенні нової родини, де вони зможуть реалізувати свій потенціал.