8.Грецька колонізація пн.. Причорноморя

Побут і культ. північнопричорноморських античних держав мали багато спільного із способом життя та культурою всього античного світу.Під впливом давньогрецької культ. поширюється грамотність.Значна увага приділялася фізичній підготовці юних громадян.Для занять спортом споруджували спеціальні будинки-гімназії.Популярністю користувалися спортивні змагання з п’ятибор’я ,бігу,стрільби з лука тощо.Про поширення медичних знань свідчать знахідки бронзових і кістяних медичних інструментів.В Ольвії існувала аптека. Певного розвитку набули історія,географія,філософія.Історію Херсонесу написав історик Сіріск(ІІІ ст.до н.е.).З географів варто згадати Діонісія Ольвіанського(І ст до н.е.). Важливе місце у суспільному і культурному житті посідав театр.Театри діяли в Ольвії,Херсонесі,Пантікапеї.Мистецтво античних держав Північного Причорномор’я являє собою складне переплетення еллінської традиційної культ. і надбань місцевих племен.Для мистецтва VI-І ст.до н.е. характерне переважання еллінських художніх традицій.У I-VI ст.н.е. значно поширюються варварські елементи,водночас відчувається вплив провінційної римської традийії.Набув поширення живопис,розвивається мистецтво мозаїки,вазопис ,скульптура.Розвивається коропластика-виробництво теракотових статуеток.Теракоти зображають персонажів античної міфології,різних птахів,тварин.Було також розвинені різьба по дереву та кістці.Релігія була політеїстичною.Існують 2 етапи у розвитку релігії населення причорнорноморських міст.Перший (VI-I ст до н.е.)характеризується існуванням давньогрецького пантеону божеств,другий (I-IV ст.н.е.)-появою в релігії полісів культів негрецького походження,запровадження культу римських імператорів і формування монотеїстичної релігії – християнства.У кінці ІІІ ст н.е. на Боспорі з’являються перші ознаки християнства,а протягом перших десятиліть IV ст. н.е. тут формується християнська община на чолі з єпископом.У списках Нікейського собору 325 р. згадується ім’я боспорського єпископа Кадма.

Греки – засновники північнопричорноморських міст були в основній своїй масі малозаможними землеробами, частково–торговцями, ремісниками. На ранньому етапі свого буття на новій землі вони займалися сільським господарством сіяли пшеницю, ячмінь, просо, розводили сади, городничали, розводили худобу . Інші їхні тогочасні заняття – ремісництво, торгівля – були другорядними. Отже, грецька колонізація Північного Причорномор’я мала спочатку аграрний характер. Але колонізацію слід розуміти лише як господарське освоєння греками Північного Причорномор’я, причому мирне.

Другий великий період історії античних держав Північного Причорномор’я – римський (середина 1 ст. до н.е. – 70 роки 4 ст. н. е.)–характеризується передусім входженням Тіри, Ольвії , Херсонеса , до складу римської провінції – Нижньої Мезії. Цей період позначався  нестабільністю воєнно-політичної ситуації, певною варваризацією населення, натуралізацією господарства, частковою переорієнтацією культурно-економічних зв’язків. Держави Північного Причорномор’я  стали для  римської імперії своєрідним бар’єром перед натиском кочових племен  на її східні кордони, що проходили  по Дунаю. Спостерігається  деяке економічне піднесення  Тіри, Херсонеса, Баспору, їхня  культ. потроху нормалізується .