Тема № 15. Місце і роль активності особистості в її становленні План.

1. Рушійні сили в становленні особистості.

2. Визначення самовиховання.

3. Механізми рефлексій у людини.

4. Сформованість у людини «Я-концепції».

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М., 1986.

3. Виховання громадянина / Г. Р. Ігнатенко та ін. — К., 1997.

4. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. — Львів, 1996.

5. Гутаринов В.П. Личность и общество. – М., 1965.

6. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання. — К.: Вища шк., 1997.

7. Кон. И.С. Ребенок и общество.- М.,1988

8. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций.- М.:Райт, 1998

9. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. – М., 1982

10. Победоносцев Г.А. Совершенствуем систему воспитания школьников.: Кн. для учителя.- М., 1989

Рушійні сили в становленні особи - суперечності між особою і її етичним ідеалом. Ці суперечності спонукають до активності і прагнення самореалізуватися. Самовиховання особливо напружено протікає в підлітковому віці, коли людина починає усвідомлювати свої здібності і прагнути управляти ними. Об'єктивно підліток не володіє досвідом для самостійності життя, але хоче робити все сам (з цієї причини часто виникають конфлікти з дорослими).

Самовиховання припускає розвиток механізмів рефлексій у людини. До них можна віднести оцінку власних вчинків, співвідношення їх з вчинками інших, оцінку власного багажу знань і т.д. Наскільки рефлексія особи звернена до себе, настільки плідна діяльність її самовиховання.

У зарубіжній психології велике значення надається сформованості у людини «Я - концепції». Вона включає:

. уявлення людини про саму себе

. оцінку людиною себе

Позитивна «Я - концепція» дуже важлива для виховання особистості. Навпроти негативна – пригнічує її активність, заважає внутрішньому духовному зростанню і формуванню. У зв'язку з цим всі педагогічні стратегії і тактики направлені на те, щоб підтримати все позитивне, що є у вихованця, оскільки це позитивне впливає на активність особистості в процесі її становлення.

Тема 16. Проблема свідомості і самосвідомості людини План.

1. Підхід до поняття «свідомість» різноманітних психологічних шкіл.

2. Три основні властивості свідомості.

3. Формування самосвідомості.

Література

1. Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. – М., 1983.

2. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

3. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М., 1986.

4. Богомолова Н.И. Социальная психология печати, радио, телевидения. – М., 1991.

5. Брунер Д. Психология познания. - М., 1977

6. Вайнцвайг П. Десять заповедей творческой личности. – М., 1990.

7. Выготский Л. С. Развитие высших психических функций. – М.,1960

8. Выготский Л.С. Вопросы теории и истории психологии / Собр.соч.,- М.: Педагогика.- В 6 т., Т 2.

9. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. – К., 1989.

10. Гутаринов В.П. Личность и общество. – М., 1965.

11. Ждан А.Н. История психологии: от античности до наших дней.- М.,1990

12. Коломинский Я.Л. Беседы о тайнах психики.- Минск, 1990.

13. Кузнецов О.Н., Лебедев В.И. Психология и психопатология одиночества. – М., 1972.

14. Лук А.Н. О чувстве юмора и остроумии. – М.: Искусство, 1968.

15. Любивый Л.В. Современное массовое сознание. – К., 1993.

16. Общая психология /А.В.Петровский, А.В.Брушлинский, В.П.Зинченко и др. – М.: Просвещение, 1986.

Свідомість – є складною філософсько-психічною проблемою, зв'язаною з розумінням суті людини, його відмінності від тварин. З вивченням цієї проблеми пов'язані праці найбільших філософів і психологів: Рубінштейна, Юнга, Фрейда, Маслоу і ін. Багато дослідників свідомості люблять посилатися на положення Геслі, який пише, що свідомість так само незрозуміла, як і поява джина з лампи Аладдіна.

Психолог Спіркин визначав свідомість, як усвідомлене буття людини і відношення «Я» до «не - Я». Він відштовхувався від того, що людина - свідома істота, специфіка якої полягає в здібностях відокремлювати в уявленні своє «Я», від життєвого оточення.

Представники біхевіоризму вважають, що свідомість – це лише «поважана гіпотеза», а її наявність у людини – ілюзія, яка не може служити підставою для її поведінки. Свідомість порівнюється ними з чорним ящиком. У вітчизняній психології свідомість розглядається як форма віддзеркалення зовнішнього світу – як його своєрідна модель, в рамках якої здійснюється уявне маніпулювання, що дозволяє зіставляти поточний стан з минулим і намічати цілі майбутнього.

В наш час, як основні, виділяються 3 властивості свідомості:

1. Здібність до пізнання

2. Здібність до переживання

3. Здібність до побудови відносин з світом в цілому і з конкретними явищами і людьми.

Вони реалізуються за допомогою взаємодії процесів мислення і емоцій - внаслідок чого формується суб'єктивне відношення людини до світу, до оточуючих його предметів і людей.

Вінцем розвитку вищих психічних процесів є формування самосвідомості. Самосвідомість – це оцінка людиною самого себе як осіб — своєї етичної зовнішності, інтересів, цінностей і мотивів поведінки.

Свідома поведінка є не стільки проявом того, яка людина насправді, скільки результатом уявлень людини про самому себе, які склалися на підставі уявлень про неї людей, які її оточують. В процесі життєдіяльності і в спілкуванні у людини складається самооцінка, яка залежить від успіхів і домагань. Американський психолог Джеймс запропонував формулу: Самоповага = успіх/претензія.

Чим вищий рівень домагань, тим важче їх задовольнити і тим вірогідніше зниження рівня самоповаги. Самосвідомість в даному випадку повинна дати людині зрозуміти мотиви і результати її вчинків і домагань, на підставі яких вона зможе зробити висновок про те, яка вона насправді.

Т.ч. головна функція самосвідомості полягає в підтримці прийнятного для особи рівня самоповаги.