Тема 7. Пам’ять

План.

1. Пам’ять як психічний процес.

2. Типи пам’яті.

3. Види пам’яті.

4. Вплив емоцій на процес запам’ятовування.

5. Запам’ятовування і згадування.

Література

1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения. – М., 1980

2. Бабанский Ю.К. Педагогика. – М., 1990.

3. Брунер Д. Психология познания. - М., 1977

4. Вайнцвайг П. Десять заповедей творческой личности. – М., 1990.

5. Гончаренко И.В. Гений в искусстве и науке. – М., 1991.

6. Ильина Т.А. Педагогика. – М., 1994.

7. Касьяненко М. Д. Педагогіка співробітництва. — К.: Вища шк., 1993.

8. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций.- М.:Райт, 1998

9. Ловиненко А.Д. Психология восприятия. – М., 1987.

10. Фіцула М. М. Педагогіка: Посіб. — К.: Академія, 2000. — С. 218­-372

11. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие.- М.: Юристе, 1997.

Пам’ять являє собою складний психічний процес, який включає в себе: 1) запам’ятовування предметів, явищ, облич, дій, думок, інформації; 2) збереження в пам’яті того, що було запам’ятовано; 3) пізнавання при повторному сприйнятті і відтворення того, що було запам’ятовано. Фізичною основою пам’яті є сліди нервових процесів, які зберігаються в корі великих півкуль головного мозку.

В психології розрізняють чотири типи пам’яті.

Наочно-образна пам’ять проявляється в запам’ятовуванні, збереженні і відтворенні зорових, слухових, смакових, температурних образів. Це може бути зорове уявлення об’єкту спостереження, співбесідника, частини місцевості, знання, процесу спілкування тощо. Наочно-образна пам’ять має найбільше значення в учбовій і творчій діяльності людини.

Словесно-логічна пам’ять виражається в запам’ятовуванні і відтворенні думок. Цей тип пам’яті тісно пов’язаний з мовою, тому що будь яка думка обов’язково висловлюється за допомогою слів. Особливості цього типу пам’яті враховуються під час навчання. Щоб запам’ятовування було більш ефективним, використовується образне мовлення та інтонація.

Рухова пам’ять залежить від м’язових відчуттів, від збудження і гальмування відповідних провідних шляхів і нервових клітин.

Емоційна пам’ять – це пам’ять на емоційні стани, які мали місце в минулому. Як правило, яскраві емоційні образи швидко запам’ятовуються і легко відтворюються. Визначною особливістю емоційної пам’яті є широта спілкування і глибина проникнення в сутність пережитого колись почуття. Якості емоційної пам’яті залежать від особливостей роботи органів почуттів.

Розрізняють наступні види пам’яті: зорову, слухову, рухову і змішану. Відповідно до цього працівник юриспруденції повинен уявляти, який вид пам’яті властивий йому самому, а також людям, з якими йому треба працювати. Це необхідно для того, щоб при сприйнятті і описуванні подій вносити відповідні корективи для прийняття правильного рішення.

Розрізняють також довготривалу і короткотривалу пам’ять. Короткотривала пам’ять утримує інформацію в неповному вигляді. Довготривала пам’ять слугує для запам’ятовування інформації надовго, частіше за все на все життя. Цей вид пам’яті найбільш важливий і складний.

Слід враховувати вплив емоцій на процес запам’ятовування. Воно буде більш продуктивним, якщо сприйняття відбувається на фоні підвищених емоційних станів. Коли явище і подія захоплюють почуття, мислительна діяльність свідка, потерпілого, підозрюваного і звинувачуваного буде більш активна, примушуючи неодноразового звертатися до пережитого.

Згадування і пригадування не є процесами, ізольованими один від одного. Між ними існує двосторонній взаємний зв’язок. Згадування є з одного боку перед дією відтворення, а з іншого – воно є результатом. Пригадування відбувається в процесі відтворення, в ході розповіді свідка, потерпілого, підозрюваного і обвинуваченого на допиті.

Залежно від цілі діяльності запам’ятовування може носити довільний чи недовільний характер. Під час довільного запам’ятовування відбувається усвідомлення образу, відбір і узагальнення головного в ньому, а якщо необхідно, інформація завчається. Під час недовільного запам’ятовування закріплення вражень відбувається ніби саме собою, без зусиль з боку того, хто сприймає.

Пам’ять – це та основа, на якій базується будь яка професійна діяльність. Юрист повинен мати гарну пам’ять.