Тема 5. Психологічна сутність виховання (визначення, інститути, засоби) План.

1. Психологічна суть виховання.

2. Соціальні інститути і системи виховання.

3. Засоби і методи виховання.

4. Види виховання.

Література

1. Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. – М., 1983.

2. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать. – М., 1985.

3. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М., 1986.

4. Виховання громадянина / Г. Р. Ігнатенко та ін. — К., 1997.

5. Ильина Т.А. Педагогика. – М., 1994.

6. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання. — К.: Вища шк., 1997.

7. Касьяненко М. Д. Педагогіка співробітництва. — К.: Вища шк., 1993

8. Кузь В. Г., Руденко Ю. Д., Сергійчук З. О. Основи національного виховання. – К., 2001

9. Мартинюк І. В. Hаціональне виховання: теорія і методологія. — К., 1995.

10. Победоносцев Г.А. Совершенствуем систему воспитания школьников.: Кн. для учителя.- М., 1989

Психологічна сутність виховання. Визначення виховання. Загальні і спеціальні цілі виховання. Теорії виховання (біогенетичні, соціогенетичні, позиціональні, гуманістичні).

Соціальні інститути і системи виховання, їх потенційний вплив на особу. Сім'я, учбові заклади (дитячий сад, школа, гімназія, ліцей, середні спеціальні установи, вузи), позасімейні і позашкільні організації (клуби, секції, інші організації), засоби масової інформації (ТБ, радіо, друкарські видання), засоби масової культури (театри, кінотеатри, ресторани, інші), література і мистецтво, референтні групи.

Засоби і методи виховання. Класифікація засобів виховання (прямі і непрямі, свідомі і неусвідомлювані, емоційно-когнітивні і поведінкові методи виховання). Роль психологічних механізмів у вихованні особи (ідентифікація, атрибутування, стереотипізація, рефлексія, емпатія).

Види виховання. Класифікація видів виховання (розумове, фізичне, естетичне, етичне, правове, трудове, професійне, сексуальне виховання).

Тема 6. Сприйняття

План.

1. Види сприйняття.

2. Сприйняття глибини і віддаленості предметів.

3. Ідентифікація об’єктів.

4. Константність сприйняття.

5. Сприйняття простору і руху.

Література

1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения. – М., 1980

2. Бабанский Ю.К. Педагогика. – М., 1990.

3. Брунер Д. Психология познания. - М., 1977

4. Вайнцвайг П. Десять заповедей творческой личности. – М., 1990.

5. Гончаренко И.В. Гений в искусстве и науке. – М., 1991.

6. Ильина Т.А. Педагогика. – М., 1994.

7. Касьяненко М. Д. Педагогіка співробітництва. — К.: Вища шк., 1993.

8. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций.- М.:Райт, 1998

9. Ловиненко А.Д. Психология восприятия. – М., 1987.

10. Фіцула М. М. Педагогіка: Посіб. — К.: Академія, 2000. — С. 218­-372

11. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие.- М.: Юристе, 1997.

Функція кінестетичної та вестибулярної чутливості полягає в інформуванні індивіда про його власні рухи і положення в просторі. Кінестетичні відчуття – це сукупність сенсорної інформації, яка надходить із м»язів, зв’язок та нервів. Вестибулярні відчуття основані на інформації, яка надходить з каналів внутрішнього вуха. Одне з основних призначень системи вестибулярних відчуттів – забезпечити стійку основу для зорового спостереження.

Шкірна чутливість – забезпечує індивіда інформацією про те, що стикається з його тілом: це може бути предмет чи якесь середовище. Найбільша чутливість у долонь, кінчиків пальців, губ та язика. Сучасні дослідники розрізняють чотири різновиди кожної чутливості: відчуття тиску, тепла, холоду та болі.

Больова чутливість має дуже важливе біологічне значення: больові відчуття сигналізують про можливу фізичну небезпеку. Людині, яка не має больової чутливості, у випадку такої патології постійно загрожує небезпека.

Основною функцією смакової чутливості є забезпечення індивіда інформацією про те, чи можна використовувати внутрішньо певну субстанцію. Основні смакові якості – гіркота, солоність, солодкість та кислота.

Нюх забезпечує індивіда інформацією про наявність у повітрі певних хімічних поєднань. Нюх відіграє в нашому житті набагато меншу роль, ніж в житті багатьох тварин. Коли йдеться про нюх, мимовіль згадуєш наших чотириногих друзів – собак. Дослідження показують, що чутливість до запахів у собак більше ніж у людей приблизно в 1000 разів.

За допомогою слуху індивід отримує інформацію про поведінку далеких від нього об’єктів. Голосність і висота, таким чином, основні характеристики звуку.

Зір є основним джерелом інформації для людини. Сітчатка ока має два типи рецепторів, які окремо сприймають і дають чорно-білу картину світу, а інші мають найбільшу чутливість в умовах гарного освітлення і забезпечують кольоровий зір. Найбільш цікавою є проблема зорових відчуттів є механізми кольорового зору.

Сприйняття глибини і віддаленості предметів необхідно для розуміння того, що відбувається у зовнішньому світі. Необхідне визначення місцеположення предметів. Ознаки, пов’язані з співвідношенням зображень чи проекцій, об’єкту на сітчатці різних очей називають бінокулярними ознаками глибини і далекості. Вони існують за рахунок того, що люди звичайно бачать і дивляться обома очима.

Для сприйняття об’єкту замало бачити, де він знаходиться і куди переміщується, бажано знати що це за об’єкт – ідентифікувати його. Сприйняття форми об’єкта є найважливішим аспектом його ідентифікації.

Константність сприйняття - це сприйняття об’єктів як відносно постійних за формою, розміром, кольором.

Розпізнання об’єктів – процес віднесення образів сприйняття до певної категорії.