2.Загальні методичні рекомендації

Семінар ("семінар" латинською мовою означає "розсадник", а в буквальному розумінні — поширення знань шляхом усних виступів і обговорень) у вищій школі — це активна форма начального процесу, вид практичних занять, який передбачає обговорення під керівництвом викладача підготовлених студентами доповідей і повідомлень чи проблемного, заздалегідь не підготовленого питання, участь студентів у дискусіях, виступи з доповненнями до відповідей колег. Семінарські заняття проводяться головним чином по суспільних науках і інших дисциплінах, що вимагають науково-теоретичного узагальнення літературних джерел, і допомагають студентам глибше засвоїти учбовий матеріал, набути навичок творчої роботи над документами і першоджерелами.

На семінарах студенти розширюють, поглиблюють і зміцнюють набуті на лекціях і під час самостійної роботи знання, накопичують у пам'яті нові факти, положення, вчаться критично аналізувати документи і матеріали, набувають навиків публічних виступів, ведення полеміки, обстоювання власних поглядів, виробляють уміння користуватися науковою термінологією й поняттями.

Залежно від мети, завдань і змісту у вищій школі використовуються різні типи семінарських занять. Кожний з них має особливу структуру і методику проведення. Передусім слід підкреслити важливість проведення вступних семінарських занять, тобто на початку вивчення всього курсу. Такі заняття проводяться з метою викликати інтерес до семінарської роботи, психологічно підготувати студентів до цього виду навчання, надати план занять, список літератури та джерел, методичні поради тощо. Це сприяє усвідомленню студентами важливості семінарської роботи, необхідності брати в ній активну участь.

Плани семінарських занять, їх тематика, рекомендована література, мета і завдання її вивчення повідомляються викладачем на ввідних заняттях або в методичних вказівках по даній дисципліні.

Перш ніж приступити до вивчення теми, необхідно прокоментувати основні питання плану семінару. Такий підхід викладача допомагає студентам швидко знаходити потрібний матеріал до кожного з питань, не затримуючись на другорядному.

Починаючи підготовку до семінарського заняття, необхідно перш за все вказати студентам сторінки в конспекті лекцій, розділи підручників і навчальних посібників, щоб вони одержали загальне уявлення про місце і значення теми в курсі, що вивчається. Потім слід рекомендувати їм попрацювати з додатковою літературою, зробити записи за рекомендованими джерелами.

Записи мають першорядне значення для самостійної роботи студентів. Вони допомагають зрозуміти побудову книги, що вивчається, виділити основні положення, прослідкувати їх логіку і тим самим проникнути в творчу лабораторію автора.

Ведення записів сприяє перетворенню читання в активний процес, мобілізує, разом із зоровою, і моторну пам'ять. Слід пам'ятати: у студента, систематично ведучого записи, створюється свій індивідуальний фонд підсобних матеріалів для швидкого повторення прочитаного, для мобілізації накопичених знань. Особливо важливі і корисні записи тоді, коли в них знаходять віддзеркалення думки, що виникли при самостійній роботі.

Нерідко серед студентів можна зустріти людей, що вважають, ніби записи - справа проста, яка вимагає, в основному, зусиль рук, а не голови. Це суто помилкове уявлення. Повноцінні записи відображають не тільки зміст прочитаного, але і результат розумової діяльності студента.

Важливо розвивати у студентів уміння зіставляти джерела, продумувати матеріал, який вивчається.

Велике значення має вдосконалення навиків конспектування у студентів.

Викладач може рекомендувати студентам наступні основні форми запису: план (простій і розгорнений), виписки, тези.

Зважаючи на трудомісткість підготовки до семінару, викладачу слід запропонувати студентам алгоритм дій, рекомендувати ще раз уважно прочитати записи лекцій і вже готовий конспект по темі семінару, ретельно продумати свій усний виступ.

На семінарі кожен його учасник повинен бути готовим до виступу з усіх поставлених в плані питань, проявляти максимальну активність при їх розгляді. Виступ повинен будуватися вільно, переконливо і аргументовано. Викладач стежить, щоб виступ не зводився до репродуктивного рівня (простого відтворення тексту), не допускається і просте читання конспекту. Необхідно, щоб виступаючий проявляв власне ставлення до того, про що він говорить, висловлював свою особисту думку, розуміння, обґрунтовував її і міг зробити правильні висновки з сказаного. При цьому студент може звертатися до записів конспекту і лекцій, безпосередньо до першоджерел, використовувати знання художньої літератури і мистецтва, факти і спостереження сучасного життя і т.д.

Навколо такого виступу можуть розгорітися суперечки, дискусії, до участі в яких повинен прагнути кожен. Викладачу необхідно уважно і критично слухати, помічати особливе в думках студентів, уловлювати недоліки і помилки, коректувати їх знання, і, якщо потрібно, виступити в ролі рефері. При цьому звернути увагу на те, що ще не було сказане, або підтримати і розвинути цікаву думку, висловлену виступаючим студентом.

На закінчення викладач, як керівник семінару, підводить підсумки семінару. Він може (вибірково) перевірити конспекти студентів і, якщо буде потрібно, внести в них виправлення і доповнення.