Теми доповідей та рефератів.

1. Психологічні проблеми одинокості.

2. Психологічний аналіз почуття кохання.

3. Відмінність потреб, мотивів і цілей людини.

Джерела й література

1. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М., 1986.

2. Вартанян Г.А., Петров Е.С. Эмоции и поведение. – Л., 1989

3. Вилюнас Ф.Е. Психология эмоциональных явлений. – М., 1976.

4. Выготский Л. С. Развитие высших психических функций. – М.,1960

5. Выготский Л.С. Эмоции и их развитие в детском возрасте. – М., 1976.

6. Газман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. – М., 1987.

7. Додонов В.И. В мире эмоций. – К., 1987.

8. Изард К. Эмоции человека. – М., 1980.

9. Коломинский Я.Л. Беседы о тайнах психики.- Минск, 1990.

10. Лук А.Н. Эмоции и личность. – М., 1982.

11. Ольшанникова А.Е. Эмоции и воспитание. – М., 1983.

12. Психология эмоций: Тексты / Под ред. В.К.Вилюнаса, Ю.Б. Гиппенрейтер. – М., 1984.

13. Фромм Э. Искусство любви. – Минск, 1990.

14. Якобсон П.М. Психология чувств. – М., 1961

Мотиви і мотиваційна сфера особистості. Психологічний аналіз злочинного діяння пов'язаний з аналізом психологічного змісту структури злочинного діяння. Будь-яка вольова, свідома дія характеризується передбаченням майбутнього результату - її мети. Мета як елемент злочинної дії виконує двояку функцію: по-перше - усвідомлення правопорушником об'єкта, предмета чи особи, на яку спрямовується його дія; по-друге - бажання досягнути певного результату. Із усіх елементів психологічної структури злочинного діяння найповнішу інформацію про психологію злочинця дає суб'єктивна характеристик сторін,  в ній - характеристика мотивів злочину. У зв'язку з цим доцільно глибше розкрити психологічну суть мотиваційної сфери особистості. Таким чином, мотивація злочинної поведінки може бути визначена, з одного боку, як внутрішній стрижень її походження,  з другого - як результативна взаємодія особистості правопорушника із соціальним криміногенним середовищем.

IV. Плани семінарських занять з Психології (загальної та юридичної) (для заочної форми навчання)

Семінар № 2

Тема : ПСИХІЧНІ СТАНИ ОСОБИСТОСТІ (2 години)

План

7. Процес розвитку особистості.

8. Спадковість і розвиток.

9. Вплив середовища на розвиток особистості.

10. Розвиток і виховання.

11. Діяльність як фактор розвитку.

12. Діагностика розвитку.

Теми доповідей та рефератів

7. Суб’єктивний світ людини як об’єктивна реальність

8. Самопізнання і самооцінка

9. Людина як суб’єкт, індивідуальність, особистість

10. Унікальність життєвого шляху людини

11. Суб’єктивний світ людини як об»активна реальність

12. Мета і ціннісні орієнтації особистості

Література

7. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

8. Вайнцвайг П. Десять заповедей творческой личности. – М., 1990.

9. Галин А. Личность и творчество: психологические этюды. – Новосибирск, 1989.

10. Гутаринов В.П. Личность и общество. – М., 1965.

11. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. – М., 1982.

12. Филонова Г.Н. Формирование личности: проблема комплексного подхода в процессе воспитания школьников. – М., 1983.

Психічні стани - особлива характеристика психічної діяльності людини за певний період. Вони викликаються зовнішніми обставинами, самопочуттям цієї особистості, її індивідуальними особливостями і впливають на її поведінку і дії. Саме поняття «стан» характеризує статику явищ (на відміну від психічних процесів) і його мінливість (на відміну від більш стійких психічних властивостей). Таким чином, на основі психічних процесів виникають і розвиваються більш стійкі і довготривалі психічні стани. Це складні, суцільні, динамічні явища, які багато в чому визначають своєрідність всієї психічної діяльності особистості на цьому відрізку часу (проходження процесів, виявлення властивостей). Вони підвищують чи знижують активність психічної діяльності людини. До психічних станів належать вияви почуттів (настрої, афекти, тривога, фрустрація та ін.), уваги (зосередженість, розсіяність), волі (рішучість, розгубленість, упевненість), мислення (сумнів) і т. д. Психічним станам притаманні такі особливості. Цілісність. Хоча стани і відносяться переважно до певної сфери психіки (пізнавальної, емоційної, вольової), вони характеризують психічну діяльність у цілому за певний відрізок часу. Рухомість і відносна стійкість. Психічні стани мінливі: мають початок, кінець, динаміку. Вони менш постійні, ніж властивості особистості, але стійкіші і вимірюються більшими одиницями часу, ніж психічні процеси.