- •1.Термін та поняття «культ.», функції
- •2.Поняття ментальності та національного характеру. Архетипи укр.Культ.
- •3.Самобутні риси духовної культ. Укр..Нар.У
- •4.Ранні форми культ. На укр..Землях
- •5.Особливості культ. Кукутень-Трипілля
- •6.Особливості скіфської культ., її вплив на культуру давніх словян
- •7.Міфологія давніх словян:обряди, свята, звичаї
- •8.Грецька колонізація пн.. Причорноморя
- •9.Культ. І релігія дохристиянської русі. Перша релігійна реформа Володимира
- •10.Запровадження християнства і його вплив на розвиток культ. Русі.
- •13. Архітек. Київ.Р.. Собор Св.Софії
- •14.Образ.Мист. Київ.Р.
- •15.Становлення осв. Та наукових знанб в Київській Русі.Організація книжної справи
- •16.Муз. Творч. Київ.Р.
- •17.Характ. Культурної ситуації в Галицькій і Волинській землях.
- •18. Розвиток осв., літ. Та книжної справи в Галицько-Волинському князівстві.
- •19.Особливості архітектури, живопису і художніх ремесел у Галицько-уВолинському князівстві.
- •20.Поширення католицизму на українських землях в польсько-литовську добу.Берестейська церковна унія. Полемічна літ..
- •21.Церковні братства та їх роль в розвитку укр..Культ.
- •22.Осв. Процеси в Україні в польсько-литовську добу.Книгодрукування.
- •24.Укр. Полемічна літ..Творч. Вишенського
- •25.Козацтво як феномен укр..Культ.. Зап.Січ
- •26.Укр. Бароко в архітектурі.
- •27.Укр. Бароко в образ.Мист.
- •28.Укр. Бароко в літературі.Книгодрукування.
- •31.Києво-Могилянська академія-духовний центр ….
- •32.Іван Мазепа – меценат і культурний діяч
- •33. Архітек. Доби бароко.
- •36.Філософська та літ. Творч. Г.Сковороди
- •37.Становлення нової української літ.. Творч. І.Котляревського
- •38.Галицьке відродження.Руська трійця.
- •41.Тенденції розвитку укр.Літ у 1пол хіХст.
- •42.Розвиток укр..Літ у 2 пол хіХст
- •44.Тарас Шевченко як художник
- •45.Архітек. України хіХст.
- •46.Укр. Драматургія і театр в Україні хіХст. Театр корифеїв.
- •47.Укр. Музичне мистецтво хіХст.
- •48.Укр.Культ. На початку хХст. Феномен українського авангарду.
- •49.Розстріляне Відродження.
- •50.Політика українізації і головні напрями її здійснення в Укр.
- •54.Розвиток архітектури у другій половині хХст
- •55.Муз. Культ. В Укр. В хХст
- •56.Укр. Театр у хХст
- •58.Укр. Літ. Постмодерну
- •59.Модерні і постмодерні пошуки в укр.. Театрі та кінематографі.
- •60.Проблеми Розвитку культ. В незалежній Україні
60.Проблеми Розвитку культ. В незалежній Україні
Всі перешкоди у визначенні поняття української національної ідентичності пов'язані зі спадщиною "неіст.ї нації". Це свідчення того, що в сучасній історії України бракувало наступності державних і національних традицій. "Батько" української історії Михайло Грушевський простежував витоки сучасної України до Київ.Р. та козацької гетьманщини.
Київське походження, заперечується істориками Росії, які наполягають на наступності київського і московського правління. Козацька гетьманщина міцно відноситься до періоду до початку Нового часу і краще за все може бути охарактеризована як протогосударство, особливо коли порівнюється з абсолютистські національними державами, що виникали в ті часи в Західній Європі. І існування гетьманщини закінчилося (як і існування польської Речі Посполитої) якраз у момент появи "сучасного" національної держави в епоху Великої французької революції. Значна увага приділяється ще однієї дуже важливої групи інститутів, церквам. Однак церкви, особливо Укр. автокефальна православна, Греко-католицька та уніатська, мають безліч тих же проблем фундаментального відсутності наступності й асиміляції / уніфікації, що і інститути управління і влади.
У зв'язку з проблемою інституційної наступності історики також зустрічають труднощі в прослеживании наступності еліт, оскільки вважається, що Укр. не вистачає того, що німці називають staatstragende Elemente, особливо по контрасту з Польським дворянством та інтелігенцією дев'ятнадцятого століття, які претендували на роль зберігачів нації в ситуації відсутності держави в епоху розділів. Після скасування гетьманщини та інтеграції в структури Російської імперії, укр. дворянство асимілювалося в польську чи російську культуру.
Але навіть у сфері культ. України страждає істотним розривом спадкоємності. На вершині гетьманського періоду рівень осв. на українських землях був вище, ніж у центрі Росії. Процвітала укр. традиція бароко, яка відрізнялася як від польської, так і від російської традицій. Укр. була важливим посередником у процесі європейського культурного та інтелектуального впливу на Росію. Але після скасування гетьманщини Укр.культ. прийшла в занепад в порівнянні з російською і польською.
Відсутність наступності є однією стороною монети; інший її стороною є виняткова проникність національних культурних кордонів. Століття окупації іноземними державами і спроби зруйнувати або придушити українську культуру і замінити її російської, польської, німецької, угорської чи румунської культурою та мовою змінилися пошуком "чистої", або незмінною, української ідентичності, що є тінню.
