- •1.Термін та поняття «культ.», функції
- •2.Поняття ментальності та національного характеру. Архетипи укр.Культ.
- •3.Самобутні риси духовної культ. Укр..Нар.У
- •4.Ранні форми культ. На укр..Землях
- •5.Особливості культ. Кукутень-Трипілля
- •6.Особливості скіфської культ., її вплив на культуру давніх словян
- •7.Міфологія давніх словян:обряди, свята, звичаї
- •8.Грецька колонізація пн.. Причорноморя
- •9.Культ. І релігія дохристиянської русі. Перша релігійна реформа Володимира
- •10.Запровадження християнства і його вплив на розвиток культ. Русі.
- •13. Архітек. Київ.Р.. Собор Св.Софії
- •14.Образ.Мист. Київ.Р.
- •15.Становлення осв. Та наукових знанб в Київській Русі.Організація книжної справи
- •16.Муз. Творч. Київ.Р.
- •17.Характ. Культурної ситуації в Галицькій і Волинській землях.
- •18. Розвиток осв., літ. Та книжної справи в Галицько-Волинському князівстві.
- •19.Особливості архітектури, живопису і художніх ремесел у Галицько-уВолинському князівстві.
- •20.Поширення католицизму на українських землях в польсько-литовську добу.Берестейська церковна унія. Полемічна літ..
- •21.Церковні братства та їх роль в розвитку укр..Культ.
- •22.Осв. Процеси в Україні в польсько-литовську добу.Книгодрукування.
- •24.Укр. Полемічна літ..Творч. Вишенського
- •25.Козацтво як феномен укр..Культ.. Зап.Січ
- •26.Укр. Бароко в архітектурі.
- •27.Укр. Бароко в образ.Мист.
- •28.Укр. Бароко в літературі.Книгодрукування.
- •31.Києво-Могилянська академія-духовний центр ….
- •32.Іван Мазепа – меценат і культурний діяч
- •33. Архітек. Доби бароко.
- •36.Філософська та літ. Творч. Г.Сковороди
- •37.Становлення нової української літ.. Творч. І.Котляревського
- •38.Галицьке відродження.Руська трійця.
- •41.Тенденції розвитку укр.Літ у 1пол хіХст.
- •42.Розвиток укр..Літ у 2 пол хіХст
- •44.Тарас Шевченко як художник
- •45.Архітек. України хіХст.
- •46.Укр. Драматургія і театр в Україні хіХст. Театр корифеїв.
- •47.Укр. Музичне мистецтво хіХст.
- •48.Укр.Культ. На початку хХст. Феномен українського авангарду.
- •49.Розстріляне Відродження.
- •50.Політика українізації і головні напрями її здійснення в Укр.
- •54.Розвиток архітектури у другій половині хХст
- •55.Муз. Культ. В Укр. В хХст
- •56.Укр. Театр у хХст
- •58.Укр. Літ. Постмодерну
- •59.Модерні і постмодерні пошуки в укр.. Театрі та кінематографі.
- •60.Проблеми Розвитку культ. В незалежній Україні
56.Укр. Театр у хХст
Театральне мистецтво — галузь укр.культ., особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою сценічної дії акторів перед глядачами.
20.століття Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 році, коли у Києві утворилися Державний драматичний театр і «Молодий театр» (з 1922 року — модерний укр. театр «Березіль») Леся Курбаса та Гната Юри. На театральній сцені з'явилася когорта талановитих акторів — Амвросій Бучма, Мар'ян Крушельницький, Олімпія Добровольська, Олександр Сердюк, Наталя Ужвій, Юрій Шумський та інші. Державний драматичний театр продовжував традиції реалістично-психологічної школи. Натомість Молодий театр обстоював позиції авангардизму. З утворенням театру «Березіль» його сцена стала своєрідним експериментальним майданчиком. Не випадково макети театрального об'єднання «Березіль» отримали золоту медаль на Всесвітній театральній виставці у Парижі в 1925 році. Тут були вперше поставлені п'єси видатних українських письменників і драматургів Миколи Куліша («Нар.ний Малахій», «Мина Мазайло») та Володимира Винниченка («Базар», «Чорна Пантера і Білий Медвідь»). Завдяки генію Лесю Курбасу, який поєднав у собі таланти режисера, актора, драматурга і перекладача світової літ., були по-новому осмислені на українській сцені твори Вільяма Шекспіра, Генріха Ібсена, Гергарта Гауптмана, Фрідріха Шиллера і Мольєра, здійснені постановки невідомих до цього укр. глядачу п'єс європейських драматургів. З творчого об'єднання «Березіль» бере початок театральна бібліотека, театральний музей і перший театральний журнал. До експериментальних пошуків Леся Курбаса, якого було репресовано за часів сталінізму, і досі звертаються сучасні митці. У наш час у Києві проходить міжнар.ний театральний фестиваль «Мистецьке Березілля», присвячений пам'яті Леся Курбаса.Фестиваль «Драбина» (2008) За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів, зростає інтерес до нар.ного та вуличного театру. Укр. драматичне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір. Світове визнання здобув театральний режисер Роман Віктюк, творч. якого стала вагомим внеском у світову театральну естетику кінця 20 століття. Відомий далеко за межами України й інший укр. режисер — Андрій Жолдак. Низка талановитих акторів українського театру, Богдан Ступка, Ада Роговцева, Анатолій Хостікоєв та інші, з великим успіхом знялися у вітчизняних і зарубіжних кінострічках. Нині в Україні щорічно відбувається низка міжнар. театральних фестивалів, що засвідчили свій авторитет у Європі: «Київ травневий» у Києві, «Золотий Лев» та «Драбина» у Львові, «Тернопільські театральні вечори. Дебют» у Тернополі, «Херсонеські ігри» у Севастополі, «Мельпомена Таврії» у Херсоні, «Різдвяна містерія» в Луцьку, «Інтерлялька» в Ужгороді.
58.Укр. Літ. Постмодерну
Постмодерні́зм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.
Постмодернізм у літературі
Світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття XX ст. приходить на зміну модернізмові. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.
Вперше термін «постмодернізм» згадується у 1917 p., але поширився він лише наприкінці 1960-х pp. спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі та малярстві (поп-арт, оп-арт, «новий реалізм», гепенінг та ін.).
Популярності постмодернізму сприяли міркування філософів Ж. Дерріди, Ж. Батая, Ж.-Ф. Ліотара,М. Фуко. Постмодерністи, завдяки гіркому іст.му досвідові, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію.. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з'являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним вважається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття. Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому рисами еклектики, тяжінням до стилізації, цитування, переінакшення, ремінісценції, алюзії. Митець має справу не з «чистим» матеріалом, а з культурно освоєним, адже існування мистецтва у попередніх класичних формах неможливе в постіндустріальному суспільстві з його необмеженим потенціалом серійного відтворення та тиражування.
Визначальні риси постмодернізму:
культ незалежної особистості;
потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;
прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;
бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;
використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;
зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);
суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;
сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літ. попередніх епох;
запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях;
як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача;
іронічність та пародійність.
Серед перших виразно постмодерністських творів — романи Умберто Еко «Ім'я троянди» (1980), П. Зюскінда «Запахи» (1985), Д. Апдайка «Версія Роджерса»] (1985), Томаса Пінчона «Веселка гравітації» (1973).
Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творч. Ю. Андруховича, Ю. Іздрика, Л. Дереша, О. Ульяненка, С. Процюка, В. Медведя, О. Забужко та інших.
Герой літ. постмодернізму - людина, яка почувається «дуже незатишно у холодному всесвіті» (У. Еко), є розгублена, усамітнена, яка втратила духовні орієнтири, зневірилась в ідеалах минулого. Які досягнення в розвитку новітніх засобів масових комунікацій сприяли виникненню постмодернізму? Постмодернізм багато чим зобов’язаний своїм виникненням розвитку новітніх засобів масових комунікацій - телебаченню, відеотехніці, інформатші комп’ютерній техніці. Виникнувши насамперед як культ. візуальна, постме дернізм в архітектурі, живопису, кінематографі, рекламі зосередився не на відображенні, і на моделюванні дійсності шляхом експериментування зі штучною реальністю - відеокліпами, комп’ютерними іграми, диснеївськими атракціонами.
