37.Становлення нової української літ.. Творч. І.Котляревського

 І саме в час гнітючої безвихідності, як дар небес, ковток свіжого повітря, з’явився провісник життєдайного майбуття — поема «Енеїда» Івана Котляревського. Правду кажучи, батько сучасної української літ. не вважав свій літературний експеримент з використанням живої нар.ної мови вартим опублікування. Перші три частини «Енеїди» в 1798 р. в Петербурзі видав власним коштом конотопський поміщик Василь Папура.

Ця подія стала віхою рішучого повороту від минувшини до розвитку нової літ. і, зрештою, нової культ.. Адже вибір Котляревським мови нар.у став незворотним явищем не тільки для літ..

Услід за нею протягом XIX ст. нар.ну мову почали використовувати публіцистика, літ. критика й гуманітарні науки. Іван Котляревський є також автором перших українських п’єс — «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», які ставилися в Полтаві й започаткували новий укр. театр.

Творч. Івана Котляревського (1769-1838) — звичайно, дар Божий, але отриманий українством закономірно, тоді, коли воно усвідомлювало його значення. По-перше, «Енеїда» не могла б з’явитися, не успадкувавши національні духовні традиції, сформовані козацькою добою: незнищенний дух вільнодумства; збережене в надзвичайно важких умовах національне самоусвідомлення, іст. оптимізм; готовність шукати і знайти нову, як говорив Г. Сковорода, «духовну вітчизну».

Іван Петрович Котляревський – класик нової української літ. – автор перших, справді національних творів – нев’янучої “Енеїди” і безсмертної “Наталки Полтавки”, поява яких знаменувала собою початок нової доби в історії нашої культ.. Котляревський був талановитим національним поетом і драматургом, що в своїх книгах, написаних живою нар.ною мовою, виступив яскравим самобутнім співцем рідної землі, підніс ряд гуманних ідей на захист простих людей з нар.у і гостро засудив паразитизм, неуцтво, розбещеність панівних верств феодально-кріпосницького сусп.. Звернувшись до нар.ного життя і нар.ної мови, ввівши їх у свої твори, Котляревський спрямував українську літературу на нові шляхи – становлення і розвитку національної літ.. Саме тому йому, як найбільш талановитому із попередників основоположника нової української літ. Т.Г.Шевченка, й належить одне з найпочесніших місць у літературі першої половини ХІХ ст.

Літературний доробок І.П.Котляревського складається з поем “Енеїда”, “Пісні на Новий 1805 год князю Куракіну”, а також п'єс “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” і перекладу російською мовою “Оди Сафо” - твору давньогрецької поетеси Сапфо.

38.Галицьке відродження.Руська трійця.

«Руська трійця» (1833—1837 рр.) — галицьке літ. угруповання, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.

Породжене в добу романтизму, воно мало виразно слов’янофільський і будительсько-демократичний характер. Учасники його вживали прибрані слов’янські імена (Шашкевич — Руслан, Вагилевич — Далібор, Головацький — Ярослав, його брат Іван — Богдан, Ількевич — Мирослав і т. д.). Його девізом були слова, що їх Шашкевич вписав до спільного альбому: «Світи, зоре, на все поле, поки місяць зійде».

Члени «Р. т.» «ходили в нар.», записували нар.ні пісні, оповіді, приказки та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І.Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з’являтися в Закарпатті.

Навколо «Р. т.» об’єднувалася молодь, що прагнула працювати для добра свого нар.у. Деякі її члени (М. Ількевич, М. Кульчицький та ін.) були зв’язані з польським революційним підпіллям. Збираючи усну нар.ну творч., вивчаючи Історію рідного нар.у, перекладаючи твори слов’янських будителів та пишучи власні літературні й наукові твори, учасники угрупування твердили, що «русини» Галичини, Буковини й Закарпаття є частиною українського нар.у, який має свою історію, мову й культуру.

Діяльн. «Р. т.» викликана як соціально-національним поневоленням українців в Австрійській Імперії, так і пробудженням інших слов’янських нар.ів переступила межі вузького культурництва. Особливою пошаною членів «Р. т.» користувалася «Енеїда» І. Котляревського, фольклорні збірки М. Максимовича й І. Срезневського, граматика О. Павловського, а також твори харківських романтиків.

Захоплені нар.ною творчістю та героїчним минулим українців і перебуваючи під впливом творів передових словянських діячів, «трійчани» укладають першу рукописну збірку поезії «Син Русі»(1833). У 1835 р. «Р. т.» робить спробу видати фольклорно-літературну збірку «Зоря», в якій збиралися надрукувати нар.ні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Проте цензура заборонила її публікацію, а упорядників збірки поліція взяла під пильний нагляд.

Істотною заслугою «Р. т.» було видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р. у Будапешті), що, замість язичія, впровадила в Галичині живу нар.ну мову, розпочавши там нову українську літературу. Вступне слово М. Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель Ідея слов’янської взаємності, що нею пройнята «Русалка Дністрова», споріднює її з Колларовою поемою «Slavy dcera» (1824), яка в значній мірі інспірувала діяльн. «Р. т.». Вплив на постання «Р. т.» мав між іншими і чеський славіст Ян Ковбек.

«Русалку Дністровую» царський уряд заборонив. Лише 250 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано.

Гурток «Р. т.» припинив свою діяльн. 1843 р. після смерті М. Шашкевича.