16

Доцент Чередниченко Г.А.

Тема 10. Ринки факторів виробництва

1. Загальна характеристика ринків факторів виробництва:

а) Попит на фактори виробництва.

б) Рівновага на ринках факторів виробництва з досконалою конкуренцією, з монопсонічною владою, з монопольною владою (на прикладі ринку праці).

2. Капітал як фактор виробництва. Форми капіталу. Інвестиції.

3. Ринок землі та його особливості.

1 Питання.

Фактори виробництва – це економічні ресурси, що використовуються фірмами для виробництва товарів та послуг.

Попит на фактори виробництва є вторинним попитом відносно попиту на товари та послуги, що виробляються за допомогою цих факторів. Попит на будь-який фактор виробництва залежить від ринкової ціни товару, що виробляється за допомогою певного фактору виробництва, від продуктивності фактору виробництва при вироблені товару, і від ціни цього фактору виробництва.

Графік 1. Крива індивідуального попиту виробника на фактор виробництва.

Попит виробника на фактор виробництва відбиває низхідна крива доходу від граничного продукту певного чинника (MRP), що свідчить про зворотній зв'язок між ціною фактору виробництва і його кількістю, на яку пред’являється попит виробника.

MRP будь-якого фактору виробництва – це добуток фізичного обсягу граничного продукту цього фактору виробництва на ціну одиниці товару, що був вироблений (MP х P). MRP в умовах досконалої конкуренції знижується із-за зменшення граничного продукту (закон спадаючої граничної продуктивності змінного чинника виробництва у короткому періоді), а в недосконалого конкуренту окрім цієї причини зниження MRP є ще й друга причина – падіння ціни на товар при збільшенні його випуску.

Вже була розглянута формула, яка характеризувала попит виробника на фактори виробництва: якщо доходи від граничних продуктів факторів виробництва дорівнюють цінам цих факторів виробництва, тобто всі зважені доходи від граничних продуктів факторів виробництва дорівнюють одиниці, то виробник досяг оптимальний розмір виробництва, що забезпечує максимум економічного прибутку при мінімальних для цього масштабу виробництва витратах виробництва:

Крива ринкового попиту на фактор виробництва відображає сумування по горизонталі кривих попиту окремих фірм на певний фактор, при цьому слід урахувати зниження ціни продукту по мірі розширення виробництва в галузі (крива більш крута і менш еластична, ніж при постійній ціні на продукт).

Крива ринкового попиту на фактор виробництва зрушується праворуч або ліворуч із-за: 1) змін у попиті і ціні продукту, що виробляється за допомогою цього фактора виробництва; 2) із-за зміни продуктивності фактора виробництва; 3) із-за зміни цін на інші фактори виробництва.

Ринок фактора виробництва з досконалою конкуренцією – це ринок, де є велика кількість продавців і покупців певного чинника, причому окремий продавець або покупець не може вплинути на ціну фактора виробництва.

Крапка перетину кривої ринкового попиту всіх фірм на певний фактор виробництва з кривою ринкової пропозиції цього фактор виробництва визначає рівновагу на ринку, показує рівноважну ціну і рівноважну кількість фактору виробництва. В умовах ринкової рівноваги робітники у вигляді зарплати отримують вартісний еквівалент свого граничного вкладу у виробництво товарів та послуг.

Крива ринкової пропозиції фактора виробництва може бути вертикальною, якщо є фіксована кількість фактора (земля, родовища корисних копалин), може бути з позитивним нахилом на всьому протязі кривої, або лише на першому етапі, а на другому етапі може мати відємний нахил (чинник – праця).

Особлива форма кривої пропозиції праці пояснюється дією ефекту заміщення і ефекту доходу.

На першому етапі підвищення ставки зарплати супроводжується ефектом заміщення – заради підвищення рівня споживання робітник заміщує вільний час робочим часом.

На другому етапі, при підвищенні ставки зарплати до певного рівня пропозиція праці починає зменшуватись тому, що з ростом доходу робітники можуть надавати перевагу збільшенню вільного часу – це ефект доходу.

В умовах конкурентного ринкового господарства рівень цін на фактори виробництва і характер розподілу доходів визначається силами, що зумовлюють попит і пропозицію. Дія цих сил приводить до утворення високих доходів у власників дефіцитних, якісних факторів виробництва, що необхідні для виробництва товарів, які користуються попитом у платоспроможних покупців. Однак ціна фактора буде знижуватись, якщо його пропозиція зросте або якщо зявляться його хороші замінники, або якщо впаде ціна чи скоротиться попит на товар, який виробляють за допомогою цього фактора.

Ринок фактора виробництва з монопсонічною владою – це такий ринок, на якому окремі покупці можуть вплинути на ціну фактора виробництва (крупним покупцям вдається добитись більш низьких цін, ніж дрібним покупцям).

Приклади монопсонії на ринку фактора виробництва: крупна текстильна фабрика або целюлозно-паперовий комбінат, котрі єдині в певній місцевості наймають робітників відповідного фаху.

MRC - marginal resource cost – граничні витрати на використання ресурсу, це приріст загальних витрат на використання ресурсу, коли фірма використовує додаткову одиницю цього ресурсу, а інші ресурси залишаються постійними.

Крива пропозиції праці SS є кривою середніх витрат на працю з боку фірми монопсоніста – ця крива піднімається вгору, що вказує на необхідність для фірми платити більш високу ставку зарплати для залучення більшої кількості робітників.

Для монопсоніста граничні витрати на ресурс – працю (MRC) будуть перевищувати ставку зарплати (крива MRC проходить вище кривої середніх витрат на працю, яка є кривою пропозиції праці). Це повязано з тим, що наймаючи додаткового робітника, фірма буде мати додаткові витрати у звязку з підвищенням ставок раніш найнятим робітникам.

Для максимізації прибутку фірма буде прагнути рівності граничних витрат на ресурс – працю MRCL – з доходом від граничного продукту праці – MRPL .

Оскільки граничні витрати на фактор виробництва MRC перевищують ціну на цей фактор, коли фактор виробництва купують в умовах недосконалої конкуренції – монопсонії, остільки необхідно правило максимізації прибутку при найменших витратах, що було визначено для досконалої конкуренції, записати у більш загальному вигляді, використавши замість цін факторів виробництва граничні витрати на фактори.

Формула. Правило максимізації економічного прибутку виробника при найменших витратах, коли фактори виробництва купують в умовах недосконалої конкуренції: оптимальний розмір виробництва, що забезпечує максимум економічного прибутку при мінімальних для цього масштабу виробництва витратах виробництва, виробник досягає при рівності доходу від граничного продукту від кожного фактору виробництва і граничних витрат на відповідний фактор виробництва, тобто ці співвідношення дорівнюють одиниці:

Зрівнюючи MRCL з попитом на працю MRPL в крапці в, монопсоніст буде наймати QC робітників (у порівнянні з Qa при досконалій конкуренції) і буде платити ставку зарплати Рс (на відміну від конкурентної ставки Ра).

Таким чином, монопсоніст максимізує свій прибуток шляхом найму меншої кількості робітників і при цьому виплачує ставку зарплати меншу, ніж в умовах досконалої конкуренції.

Ринок фактора виробництва з монополістичною владою – це ринок, на якому продавці цього фактора можуть впливати на його ціну (профспілки).

Продавець фактора виробництва, який має монопольну владу, може вибрати будь-яку ціну фактора і відповідну кількість фактора, що буде можливо продати. Якщо продавець фактора виробництва - монополіст, то він обирає крапку на кривій доходу від граничного продукту MRP = D, яка найкращим чином реалізує його мету. Наприклад, якщо профспілка ставить мету максимізувати зайнятість, то обирає конкурентне рішення в крапці А, а якщо вона ставить задачу отримати більш високу, ніж конкурентна, ставку зарплати, то вона обмежить членство у профспілці до Lb робітників і фірми заплатять їм по більш високій ставці зарплати Wb (вище конкурентної ставки Wa).