17. Гетьм в період правл і. Самойловича.

Гетьман Лівобер (1672—1687). 1668—1669 - наказний полк та полк чернігівський, 1669—1672 ген суддя. Походженням із духівництва. Освіту здобув у Київському колегіумі. Змолоду в козацькому війську.Конотопські статті 1672р.!!!! На старшинській раді в Козачій Діброві 17 червня 1672. обраний гетьманом. Прагнув об'єднати Укр, для чого провадив боротьбу проти прав гет П.Дорошенка. Керував козацьким військом під час Чигиринських походів 1677 і 1678. (проти турків). За правління Самойловича Укр Православна Церква втратила свою незалежність і в 1686 підпорядкована Моск патріархові. Самойл був прихильником сильної гетьманської влади, яку намагався зробити спадковою. За його правління завдяки масовому переселенню правобережного населення на Лівобережжя («Великий згін» 1678-1679) поступово відродилося економічне життя Гетьманщини. Авторитарний спосіб правління Самойловича, великі податки на утримання у Гетьманщині моск залог, які важким тягарем лягали на місцеве населення, викликали незадоволення серед козацтва. Старшинська верхівка почала писати моск цареві доноси на гетьмана, звинувачуючи його у зловживанні владою та таємних зносинах з Кримським ханством. Останню крапку в процесі поділу українських земель у XVII ст. між сусідніми державами було поставлено 1686 під час підписання між Росією та Польщею «Вічного миру». Текст договору складався на основі умов Андрусівського перемир'я 1667. Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запорожжя, Чернігово-Сіверську землю. Брацлавщина та Південна Київщина ставали нейтральною незаселеною зоною між Польщею та Московією. Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Польщі. Поділля залишалося під владою Туреччини (1699 приєднане до Польщі). «Вічний мир» суттєво ускладнив становище лівобережного гетьмана І. Самойловича. До того ж сам гетьман у цей час зробив чимало невиважених кроків, які підірвали його престиж та авторитет. Безмежне користолюбство І. Самойловича, його самовладдя, призначення на посади полковників найближчих родичів, підпорядкування української церкви Московському патріархові призвели до старшинської змови Влітку 1687  , скориставшись з невдалого спільного укр-моск походу на Крим, старшина безпідставно звинуватила Самойловича у його провалі та звернулася до царського уряду з проханням усунути гетьмана від влади. 23 липня 1687 р. на козацькій раді на ріці Коломак Самойловича скинули з гетьманства, заарештували відправили до Сибіру.

18. Внут і зовн політика і. Мазепи в початковий період правління ( до 1700 р.)

Своє гетьманування розпочав із підписання 25 липня 1687 Коломацьких статей – посилення влади царату і обмеження прав гетьмана. Внутр поліка. Господарство переживає часи свого піднесення. Поширюються торговельні зносини з Кримом і Чорноморсько-Дунайськими країнами. Росте і внутр торгівля(між пн й пд Гетьманщини, між Гетьманщиною і Запоріжжям та Слобожанщиною, між Лівобережжям і Правобережжям) Суспільство. Сприяв зростові козацької старшини, зміцненню її економ бази й соц становища й перетворенню її на провідну верству в Козацько-Гетьманській державі. Зявилися бунчукові та значкові товариші. Закріпив 2-денну панщину

Розвиток торгівлі і промисловості сприяв зростанню міста. Селяни не втратили юридичні права на землю, жили на землі державців,зберігали за собою право вільного переходу на нове місце проживання. розквіт у всіх галузях укр. культури — в освіті, науці, літературі, мистецтві. В добу Мазепи відроджується Київ як духовий центр Укр. Мазепинська доба створила свій власний стиль - це було українське бароко. Зовн пол. Союзником за Коломацькими статтями України була Москва, відповідно Мазепа надавав царю Петру І активну допомогу в походах на турків і татар, здобуття 1696 року Азова. Інші держави як союзників він не розглядав, адже не довіряв Польщі і негативно ставився до союзу з Кримом і Туреччиною. Завдяки близьким стосункам із Петром I Мазепа зміг скористатися великим козацьким повстанням, що вибухнуло на підлеглому полякам Правобережжі у 1702 р., яке очолив Семен Палій. Саме в цей час у Польщу вторгається найбільший ворог Петра І — король Швеції Карл XII. Скориставшися Мазепа переконує царя дозволити йому окупувати Правобережжя. Знову обидві частини Наддніпрянської України були об'єднані.