13. Діяльність гетьмана Павла Тетері

Гетьман Правобер (1663—1665). До 1648 був писарем ґродського суду у Володимирі Волинському, 1649 — Переяславського полку, з 1653 р.- переяславський полковник. Був у складі укр посольства в Москві у березні 1654 для оформлення Переяславської угоди. проводив політику на відрив від Росії. Новий гетьман хотів відновити єдність козацької України шляхом компромісу з лівобережною старшиною. Він не одразу виявив себе як прихильник пропольської орієнтації, зокрема після обрання він повідомляв кримському хану, що «від царя й короля не чекає нічого доброго». Проте Правобережжя територіально було міцно прив'язане до Польщі, і тому кожен з правобережних гетьманів мусив демонструвати свою лояльність польському уряду та йти у фарватері польської політики. За цих обставин цілком природно, що 1663—1665 як гетьман Прав Укр брав участь у поході Яна Казимира на Лівобережжя, а потім допомагав полякам на чолі з Стефаном Чарнецьким і татарами боротися проти коз.-сель. повстань на Прав. 1665 ватажок повстанців В. Дрозденко розбив Тетерю під Брацлавом, і той змушений був зректися з гетьманства; захопивши військ. скарб, держ. архів і гетьманські клейноди, виїхав до Польщі, де перейшов на католицтво й дістав звання стольника полоцького та старости брацлавського, ніженського, чигиринського. Але незабаром у Тетері почалися спори й процеси за маєтки з пол. маґнатами. Пограбований єзуїтами у Варшаві і не діставши підтримки пол. уряду, Тетеря схилився на бік Туреччини, виїхав до Молдавії (Яси), а звідти до Адріянополя, де, мабуть, готував якусь антипол. акцію по боці Туреччини, але незабаром помер (у кінці 1670 або на початку 1671) Отруєний польськими агентами..

14. Д-сть гет І. Брюховецького (1663-1668)

В червні 1663 р. у Ніжині на Чорній раді під тиском моск війська Брюх обрано гетьманом Лівобережної Укр. Боротьба з Польщею-Три роки Брюх провів у війнах з поляками та правобережним гет Тетерею, проводячи відверто промосковську політику. В 1663—1664 рр. козаки відбили останню спробу поляків захопити Лівобережжя. Спроби Бр скорити собі Прав зазнали невдачі, хоча він на якийсь час захопив Канів, Черкаси й Білу Церкву. Тим часом Бр не виправдав сподівань укр народу в проведенні внутр політики, розв'язанні соц питань. Відразу після обрання гетьманом Бр уклав з Моск держ Батуринські статті 1663 р., які надавили Москві більше влади, ніж це було встановлено Переяславськими ст. Свою булаву він намагався тримати за допомогою страху та жорстокостей. Найменший протест закінчувався конфіскаціями, ув'язненнями, стратами. Щоб захиститись од народного гніву, Бр задумав зміцнити свою владу за допомогою царя. 1665- підписав Московські статті, які значно обмеживши державні права Гетьманщини, посилили її адмін і фінансову залежність від Моск царства.Під впливом всенародного обуренняАндрусівським договором 1667 р., який означав зраду Москви у визвольної війні з Польщею та поділ Укр у містах Лівобережжя відбулися великі виступи проти моск залог, спричинених загальним обуренням діяльністю моск адміністрації в Укр. Він вирішив за допомогою Петра Дорошенка самому стати на чолі повстання проти Москви, щоб таким чином зняти з себе народну нелюбов. У січні 1668 р. на старшинській рада у Гадячі Бр висловився за ліквідацію моск влади в Гетьманщині та перехід Укр під турецький протекторат. Рада прийняла цю пропозицію. Одночасно Бр вступив у переговори з П.Дорошенком та вислав посольство до Стамбулу. Татари уклали союз з Брюховецьким, а із-за Дніпра ішов Дорошенко, як думав Брюховецький, йому на допомогу. Але з дороги Дорошенко прислав до Брюховецького своїх посланців з вимогою відмовитися від гетьманства і віддати клейноди, обіцяючи за те дати йому Гадяч в довічне володіння. Це як громом уразило Брюховецького. Він хотів чинити опір, заарештував посланців Дорошенка, але невдовзі підійшов сам Дорошенко і став біля Опішні (тепер Полтавська область). Тут проявилася народна неприхильність до Брюховецького; не врятувало його і повстання проти Москви. На весну Бр готувався до війни з моск військом, проте його вбили-8 червня 1668.