6.Стан укр. Дипломатії (1648 р.)

Б. Х ще до визвольної боротьби 1648·1657 рр. добре розумівся в політичній ситуації, що склалася в Європі, і збагнув місце та роль України у ній. У запорізькому війську він набув досвіду міжнародних відносин, оскільки козацтво здавна намагалося проводити свою, незалежну від уряду Речі Посполитої, зовнішню політику.Нагальна потреба в пошуку союзників у боротьбі проти Речі Посполитої та забезпечення гарантій для існування нової держави зумовлюють надзвичайно активну зовнішньополітичну діяльність гетьманського уряду. В перші місяці війни Б.Х. свою увагу зосередив на зміцненні становища козацької Укр. До активних дипл заходів Б.Х. спонукала потреба пошуку союзників. наприкінці лютого – на початку березня 1648 р. було укладено військово-політичний союз з Кримським ханством. Уряд зумів уникнути загострення відносин з Московією, домовитися з Трансільванією про погодження спільних воєнних дій проти Польщі. Українсько-російські контакти даного періоду започаткував лист гетьмана Хмельницького до московського царя Олексія Михайловича від 8(18) червня 1648. Після Корсунської битви, у червні 1648р. Б.Х. звернувся до моск царя з листом - гетьман закликав Олексія Михайловича розпочати спільні дії Москви і Укр проти Польщі з метою захоплення пол трону, вільного після смерті Владислава 4. Названий документ не раз розглядався в історичній літературі та отримав неоднозначне трактування в історіографії. Зокрема, М. Петровський висловив припущення, що лист гетьмана до Москви мав започаткувати переговори про приєднання України до Росії 21. Теза вченого була розвинута радянськими істориками і стала одним із наріжних каменів концепції, свідченням прагнення Хмельницького "возз'єднати" Україну з Росією в єдиній державі вже на початковому етапі повстання.

Нічого не сказано про наміри гетьмана прийняти разом з Військом Запорозьким підданство Москви і в листі Богдана до сівського воєводи Леонтьєва від 8 (18) червня 1648 p., де йшлося лише про прихильне ставлення української сторони до царя.. Молдовського господаря козаки примусили відмовитися від здійснення ворожої щодо України політики. Було встановлено дружні відносини з Волощиною, католицькою Венецією, розпочато пошуки порозуміння з Швецією.

7. Розвиток укр. Дипломатії (лютий 1649р. – весна 1651 р.)

Перші місяці 1649 р. стали переломними в історії розвитку української державної ідеї. На переговорах з польськими комісарами, що проходили в лютому 1649 р. в Переяславі, Хмельницький вперше оприлюднив плани визволити "...з лядської неволі [...] народ всієї Русі..." та, "...відірвавши від ляхів Русь і Україну...", створити удільну державу. Виступаючи в похід проти польської армії в травні 1649 p., гетьман ставив перед козацькими полками завдання розгромити ворога, щоб потім добиватися незалежності Руської (Української) держави, територія якої простягалася б від Перемишля до московського кордону. Поставивши перед собою завдання повного унезалежнення Війська Запорозького з-під влади польського короля, Хмельницький розглядає військовий союз із царем (поряд зі створенням протестантської антипольської ліги) як важливу передумову успішної боротьби за власний суверенітет. Крах зовнішньополітичних планів гетьмана значною мірою зумовив Зборівське фіаско 1649 р., а останнє, в свою чергу, спричиняє значне охолодження у стосунках з Москвою. Особл знач для Укр мали її відносини з Туреччиною. Було укладено укр.-тур угоду в 1649 р., що надавала укр купцям право вільного плавання Чорним морем і право безмитної торгівлі в портах Османської імп. Новий етап в укр.-тур відносинах почався в липні 1650 р., коли Б.Х. із великими почестями зустрів турецьке посольство. Гетьман зобов’язався не допускати морських походів запорожців, не брати участі у ворожих акціях щодо Порти, підтримувати союз із Кримом. В кінці року Мегмед 4 -ухвала взяти Укр під протекцію Порти. Підтримувала Укр в її боротьбі проти Польщі Венеціанська республіка(вбачала в укр.. козацтві свого союзника проти Туреччини). З метою укладення угоди про антитур союз Венеції та Укр 1650 р. до Б.Х. прибуло посольство Альберто Віміни. І хоча згоди досягнуто не було (Україна не могла вести війну на той час проти свого союзника – Тур і Польщі одночасно), дружні міждержавні відносини не уривалися. Англія також підтримувала Укр у боротьбі. Кромвель убачав у нац-визв війні укр. народу прояв загальноєвропейської боротьби проти Контрреформації.- своїми діями відволікав католицькі держави від реальної допомоги Речі Посполитій. Швеція, обстоюючи свої інтереси, була готова розпочати війну проти Польщі. Добре інформований про політику європейських держав Б.Х., прагнув установити дипл відносини із шведським королем і отримати від нього допомогу. Гетьманський уряд встановив і постійно підтримував контакти з болгарами, сербами та греками. Складнішим було ставлення до війни Московії, Волощини та Молдови. Кожна з цих країн хоча на словах і підтримувала Б.Х., проте з допомогою не квапилася, прагнучи використати війну задля власних інтересів. Так, в 1650 р. Б.Х. здійснив молдавський похід, після якого Молдова розірвала союз з Польщею, а обєдналася з Укр, при чому, згодом родинними зв’язками(1652 Тиміш Хмельницький і Розанда Лупул). Впродовж весни-літа 1651 р. Б.Х. покликаючись на воєнні дії проти Польщі, ухилився від складання присяги Мегмеду 4, саме прихильне ставлення Порти до козацької Укр утримувало Кримське ханство від ворожих дій проти неї.