46.Православна церква на правобережжі та зх.Земляху др.Пол.17 напоч.18ст.

Б Х 1648 -писав кор Владиславові IV про утиски, яких зазнаює Прав Ц. Зборівський трактаті 1649- православні нарівні з римо-католиками. Прав митрополит-місце в Сенаті.Біло-Церківському дог 1651-права православних підтверджені. Але на практиці не виконано. Б Х - монастирям багато маєтків. Ц і гетьманом - характер незалежності: г не втручався у внутр. справи Ц, залишаючи за собою матеріяльну підтримку Ц. Митр Сильвестер Косів -зв'язки з пол королем, в 1648 звертався до панів-ради, в 1651 році, після Берестечка, вітав у Києві переможців — литовців 1654- митр вирядив посольство до Смоленська, де перебував цар, з проханням підтвердити старі права Ц. Переяслаські ст 1654-не згад про Ц. Патріярх Никон не втручався в справи Укр Ц. На собор, що відбувся вже після смерті Б. Х, за Виговського, на митр обрано Діонісія Балабана (1657-1663). 1663 року, після смерти Діонисія, відбувся в Корсуні Елекційний Собор, на якому обрано двох кандидатів на митрополита Київського: Антонія Вінницького (1663-1679) та Йосифа Нелюбович-Тукальського (1663-1675). Король затвердив обох кандидатів.: на підставі доносу гетьмана Тетері, пол уряд заслав Иосифа до Марієнбурзької фортеці(1664-1666) У «Гадяцькому дог» 1658-за прав релігіє- всі її права, рівні з римо-католицькою. Київський митр з 5 єписк (Луцьким, Київським, Перемиським, Холмським та Мстиславським) мали засідати в Сенаті, але прав митр-місце нижче від архієпископа Львівського. 1668(Лів –Дорошенко), становище Київської митрополії змінилося: митр став Йосиф Нелюбович-Тукальський - заборонив поминати царя Олексія і наказав поминати гет Дорошенка. Моск уряд 1685 наказав гетьманові обрати, спільно з духовенством, митр і вислати до Москви на висвяту. 8 липня 1685 Елекційний Собор у Києві обрав на митр єпископа Луцького Ґедеона(князя Святополка-Четвертинського). Гетьман вирядив до Москви делегацію, щоб підтвердити обрання Гедеона. Митр Ґедеон поїхав до Москви і там був висвячений (патріарх Йоахим) Новий патріярх Царгородський, Діонісій, погодився на передачу Київс митрополії Моск патріярхові.умови:1. Київс митроп непідсудна Моск патріярхові; 2. Київс митр-а вільно обирають за старими звичаями,; 3. Йому підвладні всі єпископії, ігуменства, манастирі, церкви; 4. Залиш Братська;5. Залиш права друкування; 6. Залиш церковні маєтки, в тому числі й за Дніпром; 7. Київс митрополія вважається вищою, ніж інші; 8. В справах управління єпархіями, що залишилися, під Польщею, митрополит мусить радитися з гетьманом

З 27 січня 1688 київ.митр. забор вжив титул “митр Київськ, Галицький і всієї Русі” – “митр. Киїівс, Галицьк і Малої Росії”. Києво-Печерському мон (1687) та Києво-Печерській Лаврі (1688)- права ставропігії – вихід з-під влади митрополита, підпорядкування моск. патріархові. Варлаам Ясинський (1690-1707) та Йоасаф Кроковський (1708-1718)

1721- велика реформа Ц: утв Святіший Синод — колеґіяльну установу, яка заступала патріярхат українця — Варлаама Вонятовича (1722-1730)- сан архиепископа, а не митр. Рафаїл Заборовський (1731-1747), якому 1742 повернено титул митр.

47.Осн.етапи розвитку греко-кат.церкви на правобережжі та зхукрк землях в 18ст. В 1700-1702 роках приєдналася вся Львівська єпархія. В 1702 році приєднався єпископ Луцький, Діонисій Жабо-критський. Так на всій Правобережній Україні та Білорусії залишилася одна православна єпархія — Могилівська. Довгий час противилося унії Львівська Ставропігійне Братство, але в 1707-1709 роках і воно перейшло на унію. Він прийняв унію лише в 1785 році.Після смерти митрополита Льва І Слюбич-Залевського (1694-1708) — за митрополита Юрія II Винницького (1710-1713) наступ Латино-Католицької Церкви на унію посилився. Ці відносини ввесь час були ворожими; національне питання стояло для поляків вище ніж релігійне, і в своїй антиукраїнській політиці польський уряд не міг спертися на уніятів. Тому не дістали вони місць у Сонаті і повинні були вживати польської мови, як державної. Всупереч забороні пап — перетягували насильно уніятів на латинський обряд.Найвидатнішим митрополито XVIII ст. був Лев II Кишка (1714-1728). За його правління переведено ряд реформ. Найбільшою його справою було скликання в 1720 році Собору в Замості його називали Українським Національним Собором.Метою Собору було органічно зв'язати східньоцерковну традицію із західньою, з приналежністю до Риму, але цього не вдалося досягти. Проте, внесено багато новин. Так — ухвалено, що Причастя щотижня належить освячувати й зберігати на головному престолі, в табернаклі. а східньоцерковні покаяння та пости зрівняно з латинськими. Лев II дбав за поновлення друкарства, поширення освіти серед священиків. У Володимирі-Волинському він заснував семінарію. Наступник Лева II, Атанасій Шептицьхий (1715-1746), всю свою увагу приділив на те, щоб піднести справу освіти духовенства. Тож при манастирях Василіяни почали засновувати школи, спочатку народні, потім — вищі, латинські, теологічні, філософічні, в яких вчилися ченці та кандидати на священиків. Після смерти митрополита Атанасія почалася між єпископами і Василіянами боротьба за його наступника, що тривала три роки. Король Август III втрутився в цю боротьбу, бажаючи провести свого кандидата. Лише в 1748 році погодився він на кандидата Василіян та єпископів — Фльоріяна Гребницького (1748-1762). За його правління число уніятів збільшилось. Поширенню унії сприяли місії, що їх вели Василіяни, особливо в Умані, Торговиці, Ладижині, Смілі, митрополит Фльоріян-Филип Володкович (1762-1778), до якого вороже ставився польський уряд.

49. Р-к освіти та науки на укр..землях у др.пол.XVII ст

Сучасники відзначали високий рівень письменності і культурності українського населення в XVII ст. Павло Алепський, що в 1654 подорожував Укр- «по всій козацькій землі ми помітили прегарну рису, що нас дуже дивувала: всі вони, за малими винятками, навіть здебільшого їх жінки та дочки, вміють читати та знають порядок богослужби й церковний спів”.-початкова: Після визвольної війни 1648—1654 pp. на Україні у багатьох селах існували початкові (дяківські), школи, в яких навчалися діти козаків, селян, духівництва. Учителями здебільшого були дяки. Діти шляхти навчалися в єзуїтських і василіанських школах. У містах продовжували існувати школи, утримувані братствами. В них учні вивчали мови — слов'яно-руську, латинську, грецьку, польську, діалектику (мистецтво вести полеміку), граматику, риторику, піїтику, а у вищих класах — математику, астрономію і музику.

-середня: 1)колегіуми і семінарії,2)польськігімназії,3)католицькі та греко-кат навчальні заклади, 4)василіанські світські школи.-вища:Києво-Могилянська академія(засн.1632). У Гадяцькому дог в 1658 році Виговський вимагав зрівняти Київську Колегію в правах з Краківською Акад і надати їй титул Академії. Моск уряд в 1666 році, після пожежі, коли припинено навчання в Київській Колегії, спробував зліквідувати її, як «латинську», але сам воєвода Київський П. Шереметев рішуче висловився за збереження Колегії (в ній вчився син його, Б. П. Шереметев). Проте, ввесь час, поки царем був Олексій, московський уряд ставився до Колегії вороже. Лише за царя Федора надано Колегії право викладати богослов'я. 1701-статус академії.навчалися- Лазар Баранович, Іоаникій Галятовський, Інокентій Гізель та ін. Слов'яно-греко-латинську академію в Москві в 1687 р. заснував білорус Симеон Полоцький. Під польською владою- у Східній Галичині й на Правобережжі — продовжували існувати єзуїтські, протестантські та уніатські школи. 1661- Львівський ун.; в 1676 митрополит Кипріян II звернувся до Апостольської Столиці з проханням допомогти в справі заснування семінарії для підготови духовенства→ засн. семінарія у Вільні(лише 20 місць для українців).

-друкарні – 9 укр.,3 полськ.,1 єврейська,наприкл. Львівська, Почаївська,Унівська,найбільша - Києво-Печерської лаври, що протягом др пол XVII ст. випустила в світ 117 видань, книги переважно релігійно-церковного змісту.

Наука-історія- «Синопсис»- стислий підручник іст Укр, який приписують Інокентієві Гізелеві (1674); «Літописець» — Леонтія Боболинського (1699) - характер компілятивний, спиралися переважно на польські хроніки, цінне-встановлення тяглісті істУкр від Княжої доби.

50.Р-к освіти та науки XVIII ст

-початкова: 1)навчальні заклади Лів і Слобожанщини за загальнорос. реформою 1786: -головні 4-річні народні училища для дворянських дітей, -малі 4-річні народні училища для дітей купців та заможних міщан,2) школи при церквах і монастирях на зх-укр землях,3) братські школи -середня: 1)колегіумисемінарії,2)польськігімназії,3)католицькі та греко-кат навчальні заклади, 4)василіанські світські школи.Київська Академія була зразком для інших шкіл України. Другим за значенням після КМА навчальним та науковим центром був Харківський колегіум(засн. 1722 єпископом Єпіфанієм Тихорським у Бєлгороді, 1726-заклад перевели до Харкова, де у 1731- статус колегіуму). Л. Баранович засн Колегіум у Новгород-Сіверську- 1689 перенесено до Чернігова. 1738 -в Переяславі-Вища: Києво-Могилянська академія- статус ак 1701+право володіти маєтками та призначено щорічну субсидію в сумі 1.000 золотих.Покровитель-Мазепа-збудував для неї новий будинок, новий Братський собор. Професори часів Мазепи: Стефан Яворський, Йоасаф Кроковський,Феофан Прокопович(1705- драма «Володимир» присвячена Мазепі, 1711-ректор КМА).Початок наступу рос. царизму на укр культуру: к-сть студентів КМА на поч. XVIII-1000, після розпорядження рос. адміністрації про звільнення студентів-вихідців з Правобережної (1709) - 161. Протягом середини XVIIIст. (за Данила Апостола та митрополита Рафаїла Заборовського, за царювання Єлисавети та гетьманування Кирила Розумовського) академія поступово відновлювала свою славу,проте досягти рівня початку століття їй так і не вдалося. До того ж, на Зх. В цей час в освіті посилився науковий раціоналізм, а у КМА й надалі віддавали перевагу богослов’ю.. На зх-укр землях: 9 березня 1787(наказ Йосифа ІІ) – 1809 – при Львівськ. унів. діяла тимчасова навч. установа – “Studium Rutenum” Наука. -історія: «козацькі літописи» - Граб’янки, Величка, Самовидця.З'являються праці, що виходять з рамок літописного оповідання й набирають форм прагматичної історії — «Хроніка» Теодосія Сафоновича (1762), «Синопсис» Інокентія Гізеля (1674); «Літописець» Леонтія Боболинського (1699). У 1730-ті «Краткое описаніе Малороссіи»; 1751 – Г . Показ «Описаніе о Малой Россіи»; 1765 - П. Симоновський — «Краткое описаніе о козацком малороссійском народе»; 1770 - С. Лукомський — «Собраніе историческое». Великою заслугою цих істориків України є те, що вони твердо поставили питання про тяглість історії України і єдність українського народу від Княжої доби до XVIII ст., єдність його держави.

-філософія–Г.Сковорода(1722-1794-твори за життя не видавались)-вчення про дві природи(видима і невидима) і три світи( Всесвіт, Біблія і людина).Праці— філ трактати й діалоги («Наркісс»,... «Узнай себе, «Асхань», збірка «Басни харьковские», -природничі та математичні науки-могутня мат школа в КМА- С. Кубеляка, Я. Маркович, С. Яворський, Ф.Прокопович,І.Фальковський(«Теоретичнаастрономія» «Скорочення змішаної математики»).-медицина -1707 в Лубнах –перша аптека, 1751- Іван Полетика- звання професора Мед ак в нім. м.Кілі, 1787 р. в Єлисаветграді відкрито першу в Укр мед школу

51. Р-к літератури у др.пол XVIIст.

впливи релігійної полеміки початку XVII ст., а навіть і пізніше довгий час переважали в літературі духовні інтереси над світськими в значній мірі внаслідок того, що більша частина авторів були духовні особи.-полемічні твори, автори -представники вищої православної ієрархії –Галятовський( збірник «Ключ до розуміння»,1659) та трактат «Наука албо способ зложення казання» (1659); ігумен Пустинно-Миколаївськогомонастиря Антоній Радивиловський- «Огородок Марії Богородиці» (1676), «Вінець Христов» (1688);Лазар Баранович -збірка «Меч духовний» (1666) та «Труби словес проповідних» (1674),”Нова міра нової віри”,Інокентій Гізель –“Мир з Богом людині”(1669),трактат “Правдива віра”(1688),у 1691-брав участь у редагуванні “Києво-Печерського патерика” П'єси писалися викладачами Київської колегії, а виконавцями були школярі. Від 1673 до 1095 р. збереглося понад 20 текстів шкільних драм.-поезія— вірші різних примхливих форм: у вигляді хреста, вази, яйця, півмісяця; акростихи, «раки» — вірші, які можна читати з початку та з кінця; І. Величківський (помер у 1726 році)-емблематичні збірки «Млеко», «Зегар» та збірки епіграм; ієромонах Климентій Зінов'єв (кінець XVII початок XVIII ст.)- сатирик; Дмитро Тупталов (1651-1709), Стефан Яворський (1658-1722).

52. Р-к літератури у XVIII

XVIII –справедливо вважають періодом розквіту укр..літ. Підвищення зацікавлення до вітчизняної історії спонукало до створення багатьох історико- літературних творів. Велику популярність мала рукописна “Історія Русів” невідомого автора(деякі вчені –О.Лазаревський,В.Горленко, І. Борщак-приписують авторство Григорію Андійовичу(у 1767 обраний від Лубенського полку до комісіє для складання “Нового уложення”) та Василю Григорійовичу Полетикам).Василь Капніст(1758-1823)-“Ода на рабство ”(написана після офіційного запровадження кріпосного права в Укр-1783, а видана-1806.) – яскравий вияв протесту проти царської сваволі, ліквідації в 1783 козацьких полків і запровадження кріпацтва. Однак більшість укр.еліти не підтримувала таких радикальних задумів і була лояльною до царської влади.Пилип Орлик- “Алкід російський”,1695,присвяч.Мазепі;”Гіппомен Сарматський”,1698,присвяч. І.Обидовському;блискучі маніфести:”Вивід прав України”(1712),”Маніфест до європейських урядів”(1712), “Діаріуш”(“Щоденник подорожнього”,1720-1732). Паломницька літ.-Василь Григорович-Барський “Подорож”

Семен Дівович(перекладач Ген військ канц.) “Разговор Великороссіи с Малороссіею”(1762),форма діалогу-відстояння ідей державної самостійності козацької держ.

Тріумф літ-ри – 1798-“Енеїда” Котляревського- перший твір народною мовою. Популярні істор. пісні, думи, балади. -Ф.Прокопович+ “Слово провладу й честь царську”(1718), “Правда волі монаршої”(1722)-ідеї освіченого абсолютизму, “Духовний регламент”(1721).+істор. драма«Володимир»(1705).

53. Архітектура,скульптура та живопис на укр.землях удр пол. XVII стАрхітектура й будівництво в другій половині XVII ст. в Україні продовжували розвиватися на місцевій самобутній народній основі. Водночас вони зазнавали впливу російської і західноєвропейської архітектури.-прийоми стилю бароко (від італійського barocco — вигадливий, химерний)-декоративна пишність, вигадливість, мальовничість. на Правобережжі міста майже не розвивалися, міста Лівобережжя й Слобожанщини, насамперед Київ, Чернігів, Переяслав, Новогород-Сіверський, Батурин (у ньому з 1669 по 1708 р. перебувала гетьманська резиденція), Харків, Суми, Стародуб інтенсивно розбудовувалися.

Наприк. XVII ст. в Києві російський .зодчий Йосип Старцев збудував кам'яні собори Микільського (1690—1696) і Братського (1690—1693) монастирів, архітектор Йоганн Баптіст — Троїцький собор у Чернігові (1679—1695). Він же з Мартином Томашевським-Преображенський собор Мгарського монастиря біля Лубен (1684—1692), Покровський собор у Харкові (1689). 80-ті роки XVII ст Іллінська церква в Суботові, збудована при Богдані Хмельницькому, і Троїцька церква Густинського монастиря біля Прилук Загальна тенденція у розвитку образотворчого мистецтва -ширший відхід художників від релігійних тем і підвищення інтересу до світських сюжетів, реального життя, образів і переживань людей. Найважливішими пам'ятками монументального живопису є іконостаси, зокрема іконостас Єлецького монастиря в Чернігові (1669—1676), Богородчанський іконостас, створений для скиту Манявського майстром Іовом Кондзелевичем з Волині, іконостаси, виготовлені в 1667—1700 рр. Іваном Рутковичем із Жовкви, та ін. Др пол XVII ст. вважається золотим віком українського мистецтва-українське бароко.-І.Мазепа -1690-1705-збуд. 12 храмів, до 20 храмів, зреставрованих: собор Св. Софії, Михайлівсько-Золотоверхий манастир, Св. Успенський собор Лаври, Троїцька церква над Святою брамою Лаври, церкви — в Переяславі, Глухові. Чернігові, Батурині, Межигір'ї, Мгарський манастир тощо.