43.Адміністративно-територіальний устрій земель Лівобережної Україниу другій пол..XVII-XVIII ст..

ЛівобережнаУкр-тер.сучасних Чернігівської, Полтавської, частини Сумської, Київс.,Черкаск.,обл.. Л. Укр.мала певну автономію в складі Російської держави.Повністю автономію ліквідовано в 1781.Наприкінці 17 ст. існувало 10 полків:Чернігівс.,Ніжинськ.,Прилуцк,Київськ,Лубенськ.,Миргородськ,Переяславськ,Гадяцьк.,Полтавськ.,Стародубський. Полки одночасно були адміністративно-територіальними та військовими одиницями. Найвищою владною особою був гетьман, обраний старшинською радою.До старшинської ради входили:обозний, писар, двоє суддів,підскарбій,двоє осавулів,бунчужний,10полковників.Рішення радимало бути схвалене на генеральній військовій раді й остаточно затверджене російським царем . На Л.У.в другій пол..17 ст.існувало понад 90 міст. З часом виникли ще 50 міст,серед нихБогодухів,Суджа,Зміїв.Великими економічними та адміністративними центрами Лівобережжя стали Ніжин, Чернігів,Переяслав.Міста жили за магдебурзьким правом,влада зосереджувалася в руках місцевої старшини й виборних представників місцевого населення.

1781 – поділено на намісництва (за рум яйцева) – Київське, Черн, та новгор.-сіверське. Утворювали Малорос. Генерал. Губернаторство. Намісництва були поділені на повіти.

45. Адмін-терит. Устрій Правобережжя та приєднання його до Росії в кінці 18 ст.

чотири воєводства: Київське без Києва, Волинське, Подільське, Брацлавське. Західноукраїнські землі загарбані Польщею поділялися на два воєводства: Руське в складі п’яти земель – Львівської, Перемишльської, Галицької, Сяноцької і Холмської та Белзьке – Белзький, Бузький, Любачівський, Грабовецьий і Городельський повіти. Ця система адміністративного поділу без змін залишалася майже до кінця 18 ст. У воєводствах найвищим за рангом польсько-шляхетськими урядовцями були воєводи. Проте вони втратили частину своїх прав, за винятком головувати на сеймиках і командувати полковими рушеннями. Важливі справи розв’язували повітові сеймики, на яких розглядалися питання про податки, забезпечення військ провіантом, обиралися депутати до сейму. Продовжували існувати староства – королівські (державні) землі. Однак у пер.пол. 18 ст. адміністративна і судова влада староств була значно обмежена.відповідно до адміністративного поділу існувала станова судова система. Шляхетські суди поділялися на гродські, земські та підкоморські. В гродських судах розглядалися лише справи шляхти і міщан королівських міст. Справи шляхти розглядали і земські суди, що засідали у повітових центрах кілька разів на рік. Земельні та межові позови магнатів і шляхти вирішували підкоморські суди в складі підкоморія, коморника-землеміра та інших чиновників. Апеляційними інстанціями були коронний трибунал і коронна ассесорія. В окремих випадках судові справи передавалися на розгляд сейму. Інші стани мали свої суди. В містах з магдебурзьким правом (Львів, Камянець-Подільський, Луцьк) діяли міщанські суди. В пер.пол. 18 ст. припинили існувати копні суди (для селян), яких остаточно замінили поміщицькі суди. У другій половині XVIII ст. Польська держава переживала глибоку політичну та економічну кризу, пов’язану з наростаючою феодальною анархією в державному управлінні, феодальними міжусобними війнами, які спустошували країну. Усе це створювало сприятливі умови для втручання сусідніх держав – Австрії, Пруссії, Росії. 1772 відбувається перший поділ Польщі. Росія хотіла забезпечитися підтримкою Австрії у війні з Туреччиною і поступилася Галичиною. Сама ж вона отримала Полоцьке, Вітебське, Мстиславське і частину Мінського воєводства. В 1774 р. Австрія відібрала у Молдавського князівства Буковину. 1793 Польщу ділять вдруге. До Росії відійшла Правобережна Україна – Київщина, Брацлавщина, Волинь, Поділля, Мінське воєводство. Пруссія отримала м. Гданськ і території по річках Варта і Вісла. За третім поділом (1795) до Росії відійшли Західна Волинь, східна частина Холмщини, частина Білорусі, Литви. Південна Польща з Любліном і Краковом відійшла до Австрії. Пруссія здобула Центральну Польщу з Варшавою. Таким чином, з приєднанням до Росії Причорномор’я, Криму і Правобережної України, а до Австро-Угорщини – Галичини і Буковини етнічні українські землі опинилися у складі двох держав – Російської та Австрійської імперій.