3.Зборівська б-ва та уклад мирн договору

Навесні 1649 р. пол. війська порушили умови Переяславського перемиря, розпочали воєнні дії на прикордонних землях Поділля. Відповідно залучилися підтримкою литовською армії, яка під командуванням гет Януша Радзівіла наступала з пн з білоруських земель. Битва відбула під Лоєвом 21 липня, козаків очолив київськ полк Михайло Кричевський.-поразка. Богдан Хмельницький з початком нового 1649 року розгорнув активну дипломатичну діяльність- написав Юрію і його брату Сигізмунду листи, де виклав план спільного походу супроти Речі Посполитої. Переговори тривали до травня, але Трансільванія так і не наважилася виступити проти Польщі. В той час пол війська просували на укр. землі і зупинилися у м. Збараж, облога 30 червня-27 липня. Проте осн частина пол війська мала зосередитись під Зборовом, очолювана Яном Казимиром. Вийшовши 24 червня з Варшави і рухаючись на допомогу обложеним у Збаражі 13 серпня Ян ІІ Казимир з військом зупинився у таборі під Зборовом на правому березі р. Стрипа і почав готуватись до переправи. Богдан Хмельницький знав про рух королівської армії і очікував її. Він готувався вдарити по ній кращими силами козаків і татар. Коли ворог почав переправлятися, Хмельницький завдав одночасного удару п\ польському війську з фронту і з тилу. Королівська армія виявилася розрізаною р. Стрипою на дві частини, яким було важко допомагати одна одній. В ході важких боїв поляки зазнали великих втрат. Другий день битви був дуже напружений. Обидві сторони добре билися, втрати були великими. Фактично до перемоги Богдану Хмельницькому залишався лише один крок, поляки вже ледве чинили опір. Але зрадив хан - і перемога випорхнула з рук гетьмана. Разом з нею була втрачена і надія остаточно визволити Україну з-під влади Речі Посполитої Б. Х. вирішив атакувати поляків, протягом 5-7 серпня відбувалася облога. Але Іслам-Гірей зрадив гетьмана, перейшов на бік пол короля, гетьмана мусів погодитись на переговори. Кримський хан хотів залучитись підтримкою Корони, щоб мати союзника у запланованій війні проти Московії. 8 серпня було укладено Зборівський мирний договір («Декларація його королівської милості Запорозькому війську…»),

-король визнавав самоврядність Війська Запорозького на територіях Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводства;.-державні посади могли обіймати тут лише православні шляхтичі; -реєстр – 40 тис., хто не потрапив до реєстру повинен повернутися до панів; -амністія всім учасникам війни; -православна Київська митрополія відновила свої права, а київ. митрополит мав увійти до сенату Речі Посполитої; -у контрольованій козаками Укр не мали права перебувати війська коронні, євреї та єзуїти.; -вперше в історії укр..-пол. відносин Укр отримала з боку П визнання певної самостійності як дер., що спонукало до дальшого проведення б-би за незалежність.

Підписаний мирний договір не задовільняв а ні козаків, а ні уряд Речі Посполитої. Обидві сторони почали підготовку до нового етапу війни.

4. Хід військових дій у 1651-1653 рр.

Впродовж 1650 р. гетьман прагнув установити відносини Валахією, Трансільванією та Молдовою. Протягом серпня-вересня 1650 Б.Х. здійснює 1 молдовський похід, під час якого захоплює м. Ясси та укладає мир із молдовським господарем Василем Лупулом, який повинен розірвати союз з Польщею та видати свою дочку Розанду за Тимоша. Проте свої зобов’язання довгий час Лупул не виконував. Військ дії між Укр і Польщею віднов 10 лютого 1651 р., коли пол війська напали на м. Красне на Поділлі. Боронив місто полк Данило Нечай, де й загинув. Наступ пол військ було зупинено поблизу Вінниці загонами І. Богуна. Осн сили поляків концентрувалися на Волині під м. Берестечком - вирішальна битва у 18-30 червня 1651 р. Татари і тут покинули поле бою, ще й захопили в полон Б. Х – козаки зазнали поразки, але вінницькому полковникові І. Богуну вдалося вивести частину козаків з оточення. В цей час на територію Укр насуваються литовські війська князя Радзивіла. У липні 1651 р. захопивши Чернігів і Київ (25 липня), вони зєдналися з пол військами. Перевага залишається на боці поляків і Б. Х., визволившись із полону, збирає нову армію, але був змушений у 18 вересня 1651 р. підписати нову мирну угоду у м. Білій Церкві з Річчю Посполитою. Автономія козацької держ обмежувалася тепер лише Київським воєводством, чисельність козаків скорочувалася до 20 тис, гетьман підпорядковувався владі коронного гетьмана, а пол пани могли повернутися у свої маєтки. Хмельницький не збирався приймати принизливі умови, й у квітні 1652 р. в його резиденції в Чигирині зібралася таємна рада провідних козацьких ватажків, на якій вирішили зібрати нове військо й відновити воєнні дії проти поляків.

Б. Х накопичує сили і в 22-23 травня 1652 р. завдає удару полякам в урочищі Батіг на Поділлі - перемога козаків. У помсту за поразку під Берестечком козаки вбили усіх полонених поляків. Такого нищівного розгрому не зазнавала жодна пол армія протягом XVI–XVIII. І хоч це не означало кінець війни, Білоцерківська угода втратила свою силу. Протягом квітня-травня 1652 р. Тиміш здійснює 2-й похід в Молдову, таким чином надає допомогу своєму тестеві у боротьбі за престол, йде на Валахію, але через поразку повертається в Укр. В той час Польща залучається підтримкою Валахії та Трансільванії. В серпні 1652 р. під час ще одного походу Тиміш був розбитий під Сучавою.

під м. Жванцем у вересні 1653 р козацько-татарське військо взяло в облогу пол табір. Але від цілковитої поразки поляків знову врятували татари- уклали з ними 5 грудня Камянецьку угоду. Стосовно Укр підтверджувались лише права і вольності козацтва. Про автономію на умовах Зборівської угоди навіть не згадувалось. Б Х звертається по допомогу до Московії. 1 жовтня 1653 Земський собор схвалює і цар виряджає в Укр посольство на чолі з боярином В. Бутурліним, а 31 грудня 1653 Росія оголошує війну Польщі.

5.Процес складання укр держ в роки Хмельниччини.

Щоб усунути загрозу зникнення українського народу як етнічної спільності, в порядок денний було поставлено невідкладне завдання —створити і зміцнити державне національне утворення. Це об'єднало зусилля усіх класів українського суспільства в їх спільній боротьбі за визволення з-під влади Речі Посполитої. Організаторами цієї держави стали козацька старшина та українська шляхта. Вони взялися за цю справу з перших днів війни. Вже у травні 1648 p. з багаточисельних джерел у Польщу почали надходити відомості, що Б.Хмельницький створює удільне князівство із столицею у Києві, а себе титулує князем Русі. На початку лютого 1649 p. Б.Хмельницький сам повідомив комісарів польського короля про свої наміри створити незалежну українську державу. З початку формування українська держава мала основні її ознаки: органи публічної влади, які не збігалися з населенням, але виконували свої функції на визначеній території; територію, яку охоплювала державна організація і населення, що на ній проживало: податки, що збиралися на утримання органів публічної влади. Слід зазначити, що населення вільної України, визнавало нову владу. Формування української держави здійснювалося у обстановці бойових дій, що обумовлювало її форму, а саме: для виконання державних функцій пристосовувалася вже готова, перевірена практикою військово-адміністративна, полково-сотенна організація козацтва. В екстремальних умовах війни, коли потрібно було максимально об'єднати та мобілізувати на боротьбу увесь народ, ця організація стала не тільки загальною для усіх повстанських сил, але й єдиною політико-адміністративною та судовою владою в Україні, їй не була підпорядкована тільки церква. Що ж до Запорі­зької Січі, то вона зберігала здавна встановлену форму правління. Створення української національної держави вперше одержало правове оформлення та закріплення у Зборівському (серпень 1649 p.), а потім і у Білоцерківському (вересень 1651 p.) договорах, які Б.Хмельницький уклав із Річчю Посполитою.Іноземні держави визнали вільну Україну за рівноправного суб'єкта міжнародних відносин і охоче вступали з нею у договірні відносини. У 1648—1654 pp. Україна підтримувала постійні дипломатичні зв'язки з сусідніми Валахією, Кримом, Молдавією, Трансільванією, Туреччиною. За договором 1649 р. турецького султана з "Військом запорізьким і народом руським", тобто вільною Україною, сторони взяли на себе такі зобов'язання: Туреччина — надавати Україні військову допомогу, а українським купцям — право вільно плавати по Чорному морю та безмитне торгувати у турецьких володіннях, а Україна — перешкоджатиме запорізьким і донським козакам нападати на Османську імперію.У ті ж роки Україна встановлює зв'язки з різними країнами Європи.