36. Характеристика Конотопських статей

Коното́пські статті́ (17 червня 1672) — договір між Військом Запорозьким і Московським царством, підписаний у Козачій Діброві поблизу Конотопа (тепер Сумська область, Україна). Договір визначав юридично-правовий статус козацької Гетьманщини у складі Московської держави.

Після обрання на загальній козацькій раді гетьманом Лівобережної України Івана Самойловича, між гетьманським урядом і царською адміністрацією було укладено Конотопські статті. Вони проголошували основні принципи міждержавних відносин між Гетьманщиною та Московським царством. При підписанні статей було присутнє московське посольство на чолі з Григорієм Ромодановським, архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Лазар Баранович, генеральна і полкова сташина Війська Запорозького, 4 тисячі козацького війська і делегація ніжинських міщан.

Конотопські статті були укладені на основі Глухівських статей 1669 року. До нового договору додавалося 10 статей, які обмежували автономію Війська Запорозького.Умови договору: -гетьману заборонялося без царського указу й старшинської ради висилати посольства до іноземних держав і особливо підтримувати зв’язки з правобережним гетьманом П. Дорошенком; -козацькі посли не мали права брати участь у переговорах з представниками польського уряду у Москві в справах, які стосувалися війська Запорозького; -лівобережним полкам заборонялося надавати військову допомогу П. Дорошенку в його боротьбі проти Речі Посполитої; -гетьман не мав права позбавити старшину урядів і посад без згоди старшинської ради чи вироку військового суду. Скасувавши компанійські полки як реальну військову силу, на яку міг опертися гетьман, Конотопські статті створили передумови для посилення впливів московського уряду на Гетьманщині.

37. Характеристика Коломацьких статей

Міждержавний договір 25 липня 1687 на р. Коломак (Харківська об) між Іваном Мазепою й козацькою старшиною, з одного боку, та моск царями Іваном і Петром та царицею Софією, з другого. 22 пунктів (статей). В основу було покладено попередні укр-моск договори затверджені козацькими радами при обранні гетьманів Многогрішного та Самойловича. в основному, повторювали з деякими змінами, текст Глухівських статей 1669 року та містили кілька нових пунктів. -підтверджували козацькі права і привілеї; -зберігали 30-тисячне реєстрове козацьке військо та компанійські полки. -Гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина — скидати гетьмана. -Козацька старшина зобов'язувалась наглядати і доносити на гетьмана царському уряду. -Значно обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями. -Гетьманському уряду заборонялось підтримувати дипломатичні відносини з іноземними державами. - Гетьман зобов'язувався направляти козацьке військо на війну з Кримським ханством і Туреччиною.

38. Х-ка Решетилівських статей

Гетьманування Скоропадського (1708-1722) не розпочалося з підписаня статей. Петро І пояснив це воєнними обставинами.після Полтавської битви, 17 липня 1709, Ск перебуваючи з козацьким військом у таборі під Решетилівкою, звернувся до царя із 14 пунктами статей-просив підтвердити права і вольності Гетьманщини У відповідь Петро І надіслав іменний указ, котрий не нагадував міждержавні договірні статті. У ньому права та вольності підтверджувалися в такому вигляді, який відповідав інтересам Московії. Щодо інших питань, то цар відповів, що під час походів переходити під командування рос генералів мусять не лише прості козаки, а й навіть гетьман. Воєводи повинні і надалі залишатися в укр.. містах. У справи українців вони не повинні втручатися, крім державних, таких як зрада. При гетьманові призначався царський резидент Ізмайлов-право здійснювати контроль над гетьманом і урядом України. Своєрідним додатком до указу були таємні статті Ізмайлову. Згідно цих статей:- землі Війська Запорізького отримали назву – Малоросійський край, резидент спільно з гетьманом повинні утримувати населення; -наказувалося викорінювати «своєвольців», не дозволяти їм селитися в одному місці, особливо на Січі; -іноземних послів гетьман мав право приймати лише за присутності Ізмайлова, а той по завершенні переговорів, повинен зразу повідомити царя; -резидент мусів стежити, аби гетьман без дозволу царя не змінював структуру посад у Ген канцелярії та не призначав нових полковників, не відбирав і не надавав нікому маєтностей. Гетьманською резиденцією призначено Глухів, при гетьманові утримуватимуться 2 рос полки, які будуть у розпорядженні резидента. Отож ні про яке підтвердження давніх прав і вольностей в указі Петра І не йшлося.