34.Характеристика договору Дорошенка з Туреччиною 1669 р.

У зовнішній політиці Дорошенко йшов слідами Б.Х. та існування держави намагався поставити на широких міжнародних основах. Найважливішим його кроком був союз з Туреччиною. Україна за часів його правління (1665-1676) потерпала набіги з боку Польщі, Московщини та Криму. Поляки намагалисяутримати в своїх руках правобережжя. Москва з Лівобережжя пробувала поширити свій вплив також на правий берег Дніпра. Татари нищили Україну своїми набігами. Щоб краще укріпитись на укр.. землях, чужі держави висували своїх кандидатів на булаву: запорізького писаря Петра Суховія або уманського полковника Михайла Ханенка. Не маючи довіря до своїх сусідів, що намагалися знищити Україну, Дорошенко повернувся до давнього плану Б.Х. – укласти союз із Туреччиною. В той час турецька держава почала проявляти знову велику активність і Дорошенко прагнув мати такого союзника. Саме з допомогою Туреччини гетьман сподівався скасувати умови Андрусівського перемиря - 30 січня 1667 р. між Москвою і Польщею, подолати зазіхання Речі Посполитої, а потім обєднати Правобережжя з Лівобережжям в одну державу.

Перше посольство до Константинополя вислав у 1667 р. і відразу здобув допомогу з яничарів і татар проти Польщі. Після боїв під Підгайцямим в Галичині поляки були змушені визнати кордон козацької держави по Горині. Заохочений таким успіхом Дорошенко почав готувати договір про постійні зв’язки з Туреччиною. Основою союзу мал. бути давня умова Б.Х.:- укр.. держава мала дістати територію від Перемишля до Путивля; - за запорізьким військом залишається право вільно обирати гетьмана; -укра. Церква має автономію під царгородським патріархом; - султан не вимагатиме ніякої данини з укр.. земель; - допоміжні війська прислані в Україну, будуть під владою гетьмана; - суланські грамоти для України мають бути писані українськю мовою і посли повинні розмовляти укр.. мовою; - турки не будуть ставити в Україні свої мечеті, не братимуть ясир, не руйнуватимуть оселі; - Туреччина та Крим не укладуть мир без згоди україни.Султан Моххамед погодився на деякі із запропонованих пунктів, а саме – вільний вибір гетьмана, звільнення від данини, Україна мала стояти під зверхністю порти, як Молдовія і Волощина. Тоді відбулася 10-12 березня 1669 в Корсуні загальна старшинська рада. Окрім представників правобережних полків, у ній взяли часть козаки Лівобережжя й Запоріжжя. Рада ухвалила прийняти турецький протекторат, але присягнути на вірність султану відмовилась. Проте не все козацтво і не всі селяни підтримали таку угоду. Рішення старшини засудили і запорозькі козаки. Противники Дорошенка поширювали чутки, що він «запровадив Україну в турецьке ярмо», це значно послабило його позиції серед народу.

35. Характеристика Глухівських статей

Наростання національно-визвольної боротьби в Україні, політика гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка і позиція Д. Многогрішного примусили московський уряд скасувати умови Московських статей 1665 р. і піти на поступки при укладанні Глухівських статей.Глухівські статті 1669 — договір, підписаний 16 березня 1669 у м. Глухові між гетьманом Лівобережної України Дем'яном Многогрішним і московським урядом. Складалися з 27 пунктів. Договір декларував права України на основі Березневих статей 1654 р.. За Глухівськими статями:

- московські воєводи залишились лише в п'ятьох містах — Києві, Переяславі, Чернігові, Ніжині і Острі, де вони не мали права втручатись у справи місцевої адміністрації.

- Козацький реєстр - 30 тис. чоловік.

- Гетьман мав право утримувати 1 тис. чол. найманого війська.

- Податки збирались винятково козацькою старшиною.

- гетьману заборонялось вступати в зносини з іноземними державами.

- Значно обмежувався перехід селян у козацтво. Глухівські статті в цілому були спрямовані на обмеження державних прав України московським урядом.