20. Конституція п. Орлика та його діяльність в еміграції.

ген писар— Пилип Орлик (1710-1727). «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького…»Бендерська конституція-перша європейська Конституція. прийнята 5 квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на прав березі Дністера. Документ склад зі вступу і 16 статей. У вступі було подано іст Укр, пояснено причини чому Укр розірвала з Московією та прийняла протекторат шведського короля. У 16 статтях викладалися засади державного життя. Законодавча влада надається Ген Раді- роль парламенту, до якої входять ген старшини, цивільні полковники від міст, ген радники, полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі. Ген Раді належало працювати сесійно, тричі на рік-в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Ген Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає ген старшину. Найвищу виконавчу владу мали гетьман разом із Радою ген старшини. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені: гетьман не мав права розпоряджатися держа скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовн політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді. У травні 1711 розпочався наступ моск військ під проводом Б. Шереметьєва. Завершилось все підписанням Московії з Туреччиною Прутського мирного договору 12 липня 1711- моск уряд зобов’язався передати Туреччині частину укр.. земель, зокрема Азовську фортецю. Москва обіцяла зруйнувати свої фортеці на Дніпрі. 5 березня 1712 видано указ султана за яким на Право Укра і Запорозьку Січ поширювалася влада Орлика. Тому Польща повинна була звільнити завойовані землі. Проте вже у 1714 між Туреччиною і Польщею укладено договір, за яким Право Укр залишалася за Польщею. У 1714 перебував у Молдавії, потім (1715) разом з частиною старшини скористався запрошенням Карла ХІІ і жив до 1720 у Швеції, після чого вимушено відбув до Польщі де промешкав два роки, з 1722 П. Орлик переїхав на територію Оттоманської імперії, де його фактично було інтерновано - на вимогу турецького уряду до 1738 року він оселився в Салоніках (Греція).Проте він не припиняв пошуки підтримки у різних європейських державах (Франції, Англії, Польщі, Ватикану, Саксонії, Прусії)

21. Політ статус, амін. Устрій Правобережжя та політика щодо неї лівобережних гетьманів в ост чверті 17 ст.

Слободищенський трактат 7 жовтня 1660 започаткував поділ Гетьманщини на Прав та Лів. Нова угода з Польщею не була сприйнята більшою частиною лівоб козацтва. Влітку 1662 р. за підтримки польсько-татарських загонів Ю Х здійснив останню спробу відновити свою владу на Лівобережжі-невдала. 1663 р. Ю. Х зрікся булави, а гетьманом обрали Павла Тетерю (1663-1665), який повінстю потрапив під вплив пол короля, хоча намагався обєднати укр.. землі. Проте на Лівобереж- гет Брюховецький (1663-1668), визнав протекцію Москви і надалі продовжував боротьбу за Правобережжя. Протягом 1664 р. на Правобережжі точилися братовбивчі бої. восени 1665 р. гетьманом став Петро Дорошенко (1665-1676). В той час Річ Посполита та Москва ведуть мирні переговори, які закінчились підписанням Андрусівського перемиря (30 січня 1667), яке стосувалося в основному укр.. земель. Пермиря укладалося без погодження з українським правлінням. Під владою Московщини залишалися Лівобережжя, їй поверталися Сіверщина, Смоленщина та на 2 роки – Київ. За Польщею закріплювалися землі Білорусі та Правобережжя. Але Дорошенко прагнув обєднати Україна. Насамперед він взявся до заходів спрямованих на покращення внутрішнього становища, закріпився підтримкою Туреччини, з якою підписав 1669 р. договір про турецький протекторат. Але цим ще більше посіяв розбрат на Правобережжі. Це призвело до боротьби за гетьманську булаву між Дорошенком, Петром Суховієм та Михайлом Ханенком. Наприкінці травня 1672 р. турецький султан Моххамед 4 рушив на Брацлавщину, найстрашніше те, що українці брали у ній участь у складі обох армій: Дорошенко на боці Туреччини, а Ханенко – Польщі. 18 жовтня 1672 р. було підписано Бучацький мирний договір: Польща віддала Туреччині все Подільське воєводство з Камянцем; Брацлавщиною і Київщиною мав опікуватися Дорошенко пі протекторатом Туреччини; у складі Польщі залишалася Галичин, Волинь та Пн. Київщина. Цей договір не приніс Правобережжю бажаного миру, оскільки Польща не збиралася відмовлятися від укр. земель. Намір Дорошенка вибороти Україні незалежність у союзі з Туреччиною та Кримським ханством стали для правобережжя справжньою трагедією. Край перетворився на пустку. Відчайдушна боротьба за єдину гетьманську булаву виявилась безрезультатною. Дорошенко зрікся булави. Турки висунули на гетьмана знову Ю.Х. (1677-1681). Разом з ним він двічі ходи визволяти Чигирин: у 1677 та 1678 рр. Проте тодішній гетьман Самойлович зумів ати йому відсіч. Ю.Х. поступово втрачав укр.. прибічників, а також довіру турків, які його стратили 1781 р. у Камянці.

З того часу право Укр втратила рештки своєї політ самостійності. Населення масово переселялося на лівобережжя. сусідні держ поділили між собою Правобережжя. За Бахчисарайським миром 13 січня 1681 р. Московщина забезпечила собі Київ, з найблищою околицею; Туреччина -Чорноморське узбережжя і Поділля, а землі між Дніпром та Бугом мали залишитися незаселені.