- •1 Загальні відомості про електротехнологію
- •2 Електричні плавильні і термічні установки
- •3 Електричне дугове зварювання
- •4 Установки для розмірної електрофізичної та
- •4.5 Обробка металів світловим променем
- •4.4.1.3 Здрібнювання
- •1 Загальні відомості
- •1.1 Класифікація електротехнологічних установок
- •4.4.1.1 Очистка литва
- •4.4.1.2 Формоутворення
- •2 Електричні плавильні і термічні
- •2.1 Закони теплопередачі
- •4.4.1 Технологічне використання електрогідравлічної обробки
- •4.4 Електрогідравлічні установки
- •2.2 Матеріали, які використовують для виготовлення
- •2.2.1 Вогнетривкі матеріали
- •2.2.2 Теплоізоляційні матеріали
- •2.2.3 Жаротривкі матеріали
- •2.2.4 Матеріали для виготовлення нагрівників електропечей
- •2.3 Принципи вимірювання та регулювання температури
- •4.3.3.3 Ультразвукові зварювання, паяння і лудження
- •2.3.1 Дилатометричні термометри
- •2.3.2 Електричні термометри опору
- •4.3.3.2 Ультразвукова очистка поверхонь виробів
- •2.3.3 Термоелектричні термометри (термопари)
- •2.3.4 Пірометри випромінювання
- •4.3.3 Технологічне застосування ультразвуку у
- •4.3.3.1 Ультразвукова розмірна обробка матеріалів
- •4.3.2 Джерела живлення ультразвукових установок
- •2.3.5 Автоматичне регулювання температури електричних
- •2.4 Електричні печі опору
- •2.4.1 Печі періодичної дії
- •4.3.1 Ультразвукові перетворювачі і концентратори
- •2.4.2 Печі неперервної дії (методичні)
- •4.3 Ультразвукові установки
- •4.2.3 Анодно-абразивна обробка металів
- •2.4.3 Високотемпературні печі опору
- •2.4.4 Тепловий розрахунок печі опору
- •2.4.5 Електричний розрахунок печі опору
- •4.2.2 Анодно-механічив розмірна обробка
- •4.2.1 Анодно-гідравлічна розмірна обробка
- •2.4.6 Установки прямого нагрівання
- •2.4.7 Електрообладнання і електропостачання печей опору
- •4.2 Електрохімічні методи обробки матеріалів
- •4.1.6 Електроіскрова високочастотна обробка металів
- •4.1.7 Електроконтактна обробка металів
- •4.1.5 Електроіскрова обробка металів
- •4.1.4 Електроімпульсна обробка металів
- •380/220В однофазних печей опору
- •2.5.6 Установки електрошлакового переплаву
- •2.5 Дугові електричні печі і установки
- •2.5.1 Класифікація дугових електричних печей і установок
- •2.5.2 Дугова піч побічної дії
- •2.5.3 Дугові печі прямої дії
- •4.1.3 Генератори імпульсів для електроерозійної обробки
- •2.5.4 Вакуумні дугові печі
- •4.1.2 Види і параметри імпульсних розрядів
- •2.5.5 Рудо-термІчні печі
- •2.5.7 Електрообладнання дугових електропечей
- •4.1.1 Фізичні основи
- •4 Установки для розмірної електрофізичної та
- •4.1 Установки для електроерозійної обробки металів
- •2.5.8 Автоматичне регулювання потужності дугової
- •2.6 Установки індукційного і діелектричного нагрівання
- •2.6.1 Фізичні основи індукційного нагрівання
- •2.6.2 Індукційні плавильні печі
- •3.2 Електричне контактне зварювання
- •3.1.3.5 Дугове зварювання у вуглекислому газі
- •3.1.3.4 Електрошлакове зварювання
- •2.6.3 Індукційні нагрівальні установки
- •3.1.3.3 Плазмове-дугове зварювання
- •3.1.3.2 Аргонно-дугове зварювання нерозплавним
- •3.1.3 Спеціальні види дугового зварювання
- •3.1.3.1 Автоматичне зварювання під шаром флюсу
- •2.6.4 Установки діелектричного нагрівання
- •2.6.5 Джерела живлення установок індукційного і
- •3.1.2.2. Джерела живлення зварювальної дуги постійного
- •3 Електричне дугове зварювання
- •3.1 Установки дугового електрозварювання
- •3.1.1 Види дугового зварювання та основні елементи процесу
- •3.1.2.1 Джерела живлення зварювальної дуги змінного струму
- •3.1.2 Джерела живлення зварювальної дуги
2.6.2 Індукційні плавильні печі
Індукційні плавильні печі призначені для плавлення чорних
і кольорових металів та їх сплавів, для підігрівання металу
57
(сплаву) перед розливанням, вирівнювання його хімічного
складу, легування і підтримування постійних температурних умов у процесі литва (міксери) або для послідовної роботи у плавильному і міксерному режимах.
За конструктивними особливостями індукційні плавильні печі ділять на два типи: канальні та тигельні.
Канальні печі застосовують для плавлення чавуна і кольорових металів - міді та мідних сплавів, алюмінію та цинку.
Основні переваги канальних печей: відносна простота конструкції, малий відсоток чаду металу та менша питома витрата електроенергії, ніж у інших печах.
Недоліки: необхідність залишати частину рідкого металу, так званого "болота" для проведення подальших плавок; складність переходу до плавлення металів і сплавів іншого хімічною складу.
В індукційних канальних печах канал з розплавленим металом є короткозамкнутим витком вторинної обмотки трансформатора, в ньому поглинають 90‒95% підведеної до печі електричної енергії. За електротехнічними х а р а к те р и с ти к а ми к а на л ь ні пе чі по д і б ні д о с ил о в их трансформаторів з розподіленим по довжині вторинної обмотки навантаженням. Принципова схема індукційної канальної печі приведена на рис. 2.27.
зварювання нагрівання здійснюють за рахунок виділення тепла
переважно в місцях стикання зварюваних деталей та протікання через них електричного струму.
Розрізняють стикове, точкове і роликове (шовне) зварювання (рис. 3.13).
Рисунок 3.13 ‒ Різновиди контактного зварювання
В процесі стикового зварювання (рис. 3.13,а) деталі зварюють за всією площиною дотику. Цей спосіб зварювання можна розділити на зварювання опором і зварювання з оплавленням. Для зварювання опором деталі з обробленими
З метою зменшення потоку розсіювання ФS первинну w1 і
вторинну w2 обмотки розміщують на одному стержні
магнітопроводу М, у якому протікає основний магнітний потік
Ф1.
Струм, що виникає в короткозамкненому витку (канал з
розплавленим металом), проходячи через метал, виділяє теплоту згідно зі законом Джоуля-Ленца.
У принципі індукційні канальні печі в конструктивному відношенні досить складні. Основними складовими печі є футеровані ванни, що розміщені в металічному кожусі та однієї або декількох індукційних одиниць. Індукційною одиницею називають індуктор, магнітопровід і футеровку з плавильними каналами в роз'єднаному металічному кожусі. Індукційні одиниці можуть бути одно- або трифазними, з одним або двома
58
торцями стикують і стискають з зусиллям Р = 30 н/см2 . П2отім
через деталі пропускають струм густиною j = 50-100 А/мм і за
рахунок контактного опору в місці стискання виникає концентроване виділення тепла.
Після досягнення у зоні стискання необхідної для зварювання температури (для сталі t = 1000-1200°С) під в п л и в о м с т и с к а ю ч о г о з ус и л л я з д і й с н ю ю т ь п л а с т и ч н е зварювання деталей. Після закінчення циклу зварювання струм вимикають, а потім знімають стискуюче зусилля. В місці зварювання утворюється потовщення деталі, що призводить до необхідності додаткової механічної обробки (рис. 3.14).
85
вуглекислому газі приведена на рис. 3.12. паралельними каналами на фазу. Канали виконують з
квадратним, прямокутним, або овальним перерізом. Живлення індукційних одиниць здійснюють від одного або декількох трансформаторів.
1- зварний провід; 2 - шланг; 3 - сопло; 4 - наконечник;
5 - електродний дріт; 6 - дуга; 7- зварні деталі
Рисунок 3.12 ‒ Схема зварювання у вуглекислому газі
Дуга 6 горить між голим електродним дротом 5 і деталями
7, які зварюють у просторі, заповненому вуглекислим газом. Струмінь газу, який безперервно витікає із сопла 3, захищає метал від впливу кисню і азоту повітря. Електродний дріт подають у зону зварювання механічно через струмопідвідний наконечник 4. Струм підводиться кабелем 1, газ - шлангом 2. Зварювання здійснюють постійним струмом зворотної полярності (плюс на електроді) силою 35-500 А.
Зварювання у вуглекислому газі має деякі переваги: не потрібно обмазок і флюсів; зварювання ведеться голим сталевим дротом; дуга не закрита флюсом і нею можна легко керувати у процесі зварювання різних швів; висока продуктивність.
