2.3.3 Термоелектричні термометри (термопари)

Термопара ‒ це зварені в одній точці два провідники із

спеціально підібраних різних металів. За умови нагрівання спаю до будь-якої температури на холодних (вільних) кінцях провідників виникає пропорційна температурі термо-е.р.с. Термопари уможливлюють вимірювання температур до 2500 °С.

До матеріалів термопар застосовують низку вимог:

- максимальна термо-е.р.с.;

- жаротривкість;

22

1 - насос; 2 ‒ фільтр; 3 ‒ генератор високої частоти;

4 - ультразвукові перетворювачі; 5 -

транспортер;6 ‒ ванна

Рисунок 4.19 - Схеми ультразвукової установки для

очистки деталей

Вироби, які очищають, подають насосом 1 через фільтр 2. Ультразвукові перетворювачі 4, що живляться від генератора 3, створюють у ванні ультразвукові коливання, Кавітаційні процеси, які виникають при цьому в рідині, викликають руйнування поверхневих плівок.

121

Загальна схема ультразвукової розмірної обробки

приведена на рис. 4.18. Обмотка 2 магнітострикційного перетворювача 1 приєднана до генератора ультразвукової частоти. Через акустичний трансформатор 3 коливання передається на робочий інструмент 4, що здійснює коливні рухи у суспензії 8, яка складається із рідини і абразиви. Суспензію подають через сопло 7.

Рисунок 4.18 - Загальна схема ультразвукової обробки

Оброблюваний матеріал 5 разом з робочим інструментом 4 занурені у рідину у ванні 6.. Під дією ультразвукових коливань частини абразиву 9 здійснюють рухи з прискоренням, які у тисячі раз перевищують нормальні прискорення сили тяжіння. В результаті частини абразиву з силою, яка перевищує у декілька тисяч раз їх власну вагу, ударяють у оброблювану деталь. Довбаючі дії частинок абразиву приводять до сколювання частинок оброблюваного матеріалу і поступовому заглибленню інструменту в матеріал.

Основні недоліки ультразвукової розмірної обробки:

1) порівняно невелика площа обробки;

2) обмежена глибина (не більше 40 мм);

3) велика енергоємність процесу;

- постійність у часі фізичних властивостей;

- хімічна інертність.

Найпоширеніші матеріали для виготовлення термопар:

- платина;

- мідь;

- платинородій (90% Рl +10% Rh);

- хромель (90% Ni +10% Cu); - копель (56% Cu + 44% Ni); - алюмель (95% Ni'і + 5% Al).

Добре зарекомендували себе та найпоширеніші термопари:

- мідно-копелеві ‒ ТМК (Q_доп =350⁰С);

- хром ель- алюмелеві ‒ТХА (Q_доп =1000⁰С);

- хром ель-копелеві ‒ ТХК (Q_доп =600⁰С);

- платанородій-платинові ‒ТПП (Q_доп =1300⁰С); Вольфрамо-ренієві -ТВР (Q_доп =2200⁰С).

Для вимірюваний термо-е.р.с. використовують пірометричні

мілівольтметри та потенціометри.

Компенсаційні провідники підбирають до кожного типу термопар так, щоб вони не змінювали величину вимірювального термо-е.р.с. Холодні, кінці термопар поміщають у спеціальний термостат, який забезпечує постійність їх температур або встановлюють спеціальні коробки холодильних спаїв для компенсації похибок.

Т ‒ термопара; х.к. ‒ холодні кінці термопари; к.л. ‒

4)

низька продуктивність, великий знос інструмента для обробки деталей із твердих сплавів і загартованих сталей.

120

компенсаційні провідники; R_дод ‒ додатковий опір для підгонки

опору зовнішнього кола; МВ ‒ мілівольтметр

Рисунок 2.3 ‒ Принципова схема вимірювання температури за

допомогою термопари і мілівольтметра

23