- •1.Мова і література в системі культурних цінностей укр..Сусп.
- •2.Мова- суспільне явище. Функції мови.
- •3.Укр. Літературна мова і мова професійного спрямування.
- •6.Складники системи нац..Мови
- •7. Мовне законодавство в Україні.
- •8.Статус укр.Мови як державної.
- •9. Основні х-ки мовної норми. Види мовних норм.
- •10.Основні х-кимовної норми на суч. Етапі розвитку літ.Мови
- •21. І. Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •22. Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •23. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •24.Новаторство мовно-поетичної творчості т. Шевченка.
- •25. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •26. Принципи українського правопису.
- •27. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Історія становлення мови економічної науки в Україні.
- •29.Основні жанри наукового стилю.
- •30. Писемні форми репрезентації наукової інформації (рецензія, тези, наукова стаття, резюме).
- •31.Сучасна укр літ мова. Характеристика офіційно-ділового стилю.
- •51.Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового і ділового стилів.
- •52.Складне речення в текстах наукового і ділового стилів.
- •53. Науковий текст і його ознаки.
- •54. Види і жанри наукових текстів.
- •55.Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила, цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •56. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •57. Основні правила наголошення в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •59.Публічний виступ і функціональні типии мовлення.
- •60. Специфіка публічної монологічної мови.
- •61. Специфіка публічної монологічної мови
- •62. Змістова організація основної частини публічного виступу(виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •63. Етикет наукової мови.
- •64. Етика ділової мови.
- •66. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової інформації.
- •67. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
9. Основні х-ки мовної норми. Види мовних норм.
Норми літературної мови - прийняті у суспільній практиці людей правила вимови, вживання слів, граматичних форм, побудови словосполучень і речень
Літературна мова – це мова нормована, тобто така, яка має загальнообов”язкові, єдині норми (правила) у вимові, правописі, слововживанні, граматиці. Літературна мова – це унормована й опрацьована форма загальнонародної укр мови. Розрізняють норми лексичні (слововживання, закономірності лексичної сполучуваності), орфографічні (написання), орфоепічні (вимова), граматичні (вибір правильного закінчення, синтаксичної форми), стилістичні (доцільність використання мовновиражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування). Літературні норми фіксуються в граматиках, словниках, довідниках.
10.Основні х-кимовної норми на суч. Етапі розвитку літ.Мови
Літературна мова - це унормована мова з погляду лексики, граматики, орфографії, орфоепії (тобто це певні критерії вживання слів та речень). Норми літературної мови - прийняті у суспільній практиці людей правила вимови, вживання слів, граматичних форм, побудови словосполучень і речень Мовна норма - це сукупність загальновизнаних, кращих, найпридатніших мовних засобів, що вважаються правильними на певному історичному етапі. Лексична норма - це відбір словесних засобів, які сприяють встановленню певного мовного стилю. Орфографічна - це орієнтація в написанні на останнє видання "Українського правопису" та на нормативні словники. Граматична — це вибір правильних словоформ, а також правні побудови речень та словосполучень, орфоепічна й акцентна - це правила вимови і наголосу. Літературна мова має дві форми вживання: 1) писемну, пов'язану з усіма названими нормами, крім орфоепічної та акцентної; 2) усну - розмовно-літературний стиль, що включає всі норми, крім орфографічної. Норми літературної мови — це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються в усному й писемному мовленні. Літературна мова — це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу. Літературній мові властиві багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів. За функціональним призначенням - це мова державного законодавства, засіб спілкування у виробничо-матеріальній і культурній сферах, мова освіти, культури, мистецтва, засобів масової інформації.
Норми української літературної мови
Українська літературна національна мова сформувалася на основі найбільш уніфікованого й поширеного діалекту, в основі якого лежать середньонаддніпрянські говірки, але увібрала в себе і найважливіші елементи інших діалектів України. Літературна мова - це нормована мова з погляду лексики, граматики, орфографії, орфоепії (тобто це певні критерії вживання слів та речень).
Мовна норма - це сукупність загальновизнаних, кращих, найпридатніших мовних засобів, що вважаються правильними на певному історичному етапі.
Лексична норма - це відбір словесних засобів які сприяють встановленню певного мовного стилю.
Орфографічна норма - це орієнтація в написанні на останнє видання “Українського правопису” та на нормативні словники.
Граматична норма - це вибір правильних словоформ, а також правила побудови речень та словосполучень.
Орфоепічна й акцентна - це правила вимови й наголосу.
Стилістична норма - використання мовних засобів, властивих певному стилю.
Пунктуаційна норма - вживання розділових знаків.
Літературна мова має дві форми вживання:
1) писемну, пов'язану з усіма названими нормами, крім орфоепічної та акцентної;
2) усну - розмовно-літературний стиль, що включає всі норми, крім орфографічної.
Норми літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному й писемному мовленні.
Літературна мова - це вища форма вияву національної мови, відшліфована форма загальнонародної мови, якій властиві: багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів.
Вона обслуговує всі сфери діяльності суспільства (матеріально-виробничу, державну, культуру, радіо і телебачення, пресу, освіту, науку, художню літературу, побут людей); є засобом вираження національної культури, національної самосвідомості українців.
Найголовніша ознака літературної мови - це її унормованість, властиві їй норми.
Справжня об’єктивна історія української класичної літератури ще не написана, але вона має свої визначні віхи розвитку. Найкращі твори усіх жанрів буде представлено у виданнях серії “Українська класика”. Вперше українська література постане в системному означенні як модерне вираження національної свідомості. Репрезентуються кращі здобутки прози, поезії, драматургії. Розмаїті за жанровими особливостями, стилями, темами творів, вони мають немеркнучу естетичну наповненість та цінність. Видання розраховане на багаторічну програму випуску. Щороку планується видавати декілька назв творів класиків української літератури та сучасних письменників.
