- •1.Мова і література в системі культурних цінностей укр..Сусп.
- •2.Мова- суспільне явище. Функції мови.
- •3.Укр. Літературна мова і мова професійного спрямування.
- •6.Складники системи нац..Мови
- •7. Мовне законодавство в Україні.
- •8.Статус укр.Мови як державної.
- •9. Основні х-ки мовної норми. Види мовних норм.
- •10.Основні х-кимовної норми на суч. Етапі розвитку літ.Мови
- •21. І. Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •22. Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •23. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •24.Новаторство мовно-поетичної творчості т. Шевченка.
- •25. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •26. Принципи українського правопису.
- •27. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Історія становлення мови економічної науки в Україні.
- •29.Основні жанри наукового стилю.
- •30. Писемні форми репрезентації наукової інформації (рецензія, тези, наукова стаття, резюме).
- •31.Сучасна укр літ мова. Характеристика офіційно-ділового стилю.
- •51.Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового і ділового стилів.
- •52.Складне речення в текстах наукового і ділового стилів.
- •53. Науковий текст і його ознаки.
- •54. Види і жанри наукових текстів.
- •55.Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила, цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •56. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •57. Основні правила наголошення в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •59.Публічний виступ і функціональні типии мовлення.
- •60. Специфіка публічної монологічної мови.
- •61. Специфіка публічної монологічної мови
- •62. Змістова організація основної частини публічного виступу(виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •63. Етикет наукової мови.
- •64. Етика ділової мови.
- •66. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової інформації.
- •67. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
51.Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового і ділового стилів.
Однорідними називаються такі члени речення, які виконуй ють однакові синтаксичні функції та мають однакові синтаксичні відношення з одним і тим самим членом речення. і
Найтиповіший зв'язок для однорідних членів речення — єднали ний, рідше — розділовий і протиставний.
Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні є поширеною обставиною.
Дія, названа дієприслівником, виконується тим же суб'єктом, що й основна дія, названа дієсловом-присудком: іде, озираючись; сказав, не подумавши.
Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. Дієприкметник ЗАВЖДИ Є ОЗНАЧЕНННЯМ
Дієприкметниковий зворот, що стоїть після пояснюваного слова (у нашому прикладі — події), виділяється з-поміж інших частин речення комою або, якщо після нього речення продовжується, — двома комами. В усному мовленні — відповідно одною або двома паузами.
Якщо дієприкметниковий зворот стоїть перед пояснюваним словом, він ні паузою в усному мовленні, ні комою на письмі не виділяється
52.Складне речення в текстах наукового і ділового стилів.
Складне речення має два або більше синтаксичних центрів. Складні речення поділяються на складносурядні, складнопідрядні, безсполучникові. У складносурядному реченні частини відносно рівноправні і поєднуються між собою сполучниками сурядності. У складнопідрядних реченнях одна частина головна, друга підрядна. Вони об’єднуються сполучниками підрядності або сполучними словами (які є членами речення). Частини безсполучникових поєднуються без сполучника. Між частинами складносурядного та складнопідрядного речень звичайно ставляться коми. Але не ставиться кома між двома частинами складного речення, з’єднаними одиничним сполучником і, та або, чи, якщо обидві частини мають спільне слово або спільну частину. Також коми не ставляться у складносурядному реченні зі сполучниками і, та або, чи, якщо речення питальне або окличне. У безсполучникових реченнях відносно рівноправні частини відокремлюються комами. Двокрапка ставиться, якщо друга частина виражає причину того, про що говориться у першій частині, або доповнює та розкриває зміст першої частини. Тире ставиться, якщо перша частина вказує начас або умову того, про що говориться в другій, якщо друга частина виражає наслідок або висновок з першої частини, якщо зміст обох частин зіставляється.
53. Науковий текст і його ознаки.
Для наукового тексту характерні:
вживання слів у прямому значенні;
стрункість викладу думки;
логічна побудованість;
наявність специфічних термінів;
широке використання складних речень, зокрема складнорідрядних з чітким логічним зв'язком між компонентами.
Зразком наукового тексту є формулювання різноманітних теорем, хімічних та фізичних законів, визначення термінів, різноманітні довідкові тексти тощо.
Лексичний склад будь-якого наукового тексту, ділиться на три шари, а саме:
1. Слова загальної мови, тобто ті, які байдужі до регістра мовлення;
2. власне терміни;
3. слова загальнонаукової мови.
Розрізняють тексти для читання, аудіювання, говоріння, письма. Тексти розглядають в системі комунікативного акту як зв’язну ланку між комунікантами, як продукт спілкування. При цьому враховуються усі стани процесу спілкування: комунікативні наміри мовця, соціальні ролі і відносини між комунікантами, умови здійснення комунікативного акту. Всі ці характеристики процесу спілкування відображені в текстах.
