10. Спряження. Побудова дотичної до двох кіл. Спряження дуги та прямої дугою заданого радіуса.

Спряженням називають плавний перехід однієї лінії в іншу. Для побудови спряження потрібно знати центри спряження і точки спряження. Центри спряження – центр дуги спряження, а точки спряження – це точки в яких одна лінія переходить в іншу. 

С пряження виконуються на основі властивостей прямих, дотичних до кола, або властивостей кіл, дотичних одне до одного.

Побудова дотичної до кола. Пряма, дотична до кола, становить кут 90° з радіусом, проведеним через точку дотику. Для побудови прямої, дотичної до кола в заданій точці А, треба І провести шукану пряму перпендикулярно до радіуса OA

Дотикання кіл. Можливі два випадки взаємного дотикання кіл: 1) зовнішнє дотикання, коли відстань між центрами дорівнює сумі їх радіусів (а); 2) внутрішнє дотикання, коли відстань між центрами дорівнює різниці їх радіусів (б).

Точки спряження кіл завжди будуть лежати на лінії, що поєднує їх центри.

С пряження дуги та прямої дугою заданого радіуса R₁ 

Із центра О даного кола радіуса R проводять дугу допоміжного кола радіусом R + R₁ а на відстані R₁ від заданої прямої — пряму, паралельну їй. Точка перетину проведених прямої і дуги кола визначить положення центра дуги спряження О₁. Щоб знайти точки спряження А і В, знайдений центр О₁ з'єднують з центром О і з центра O₁ опускають перпендикуляр на пряму. 

11-13.Зображення . Основні положення. Визначення та класифікація.

Зображення у кресленні — це графічне відображення предмета на площині кресленика.

Зображення деталей на креслениках повинні давати повне уявлення про їх форму, розміри та інші дані, необхідні для їх виготовлення та контролю.

Зображення предметів повинні виконуватися за методом ортогональних проекцій. За основні площини проекцій беруть шість граней пустотілого куба, всередині якого розміщують предмет, який проектується на внутрішні грані куба.

Зображення на фронтальній площині проекцій береться на кресленні за головний вид. Предмет на головному виді розміщують так, щоб його зображення давало найповніше уявлення про його форму.

Залежно від змісту зображення поділяють на види, розрізи, перерізи та виносні елементи. Види

Правила зображення предметів (виробів) на кресленнях усіх галузей промисловості та будівництва встановлює міждержавний стандарт ГОСТ 2.305-2008. При побудові ортогональних проекцій за основні площини проекцій беруть шість граней пустотілого куба (паралелепіпеда), всередині якого розміщують предмет, який проектується на внутрішні грані куба, утворюючи основні види, до яких відносяться шість основних видів, які одержують на шести внутрішніх гранях куба: 

головний вид (вид спереду) — основний вид предмета на фронтальній площині проекцій, який дає найповнішу уяву про його форму і розміри відносно якого розташовують інші основні види 

зверху-на горизонтальну площину,

зліва-на профільну площину проекції,

при необхідності можна робити побудови справа, знизу, ззаду.

Якщо якусь частину предмета (деталі) неможливо показати на основній площині проекцій без спотворення її форм та розмірів, то застосовують допоміжні види.

Допоміжний вид — вид предмета на площині, непаралельній до жодної з основних площин проекцій, призначений для неспотвореного зображення поверхні, якщо її неможливо отримати на основному виді.

Зображення окремої, вузько обмеженої частини поверхні деталі називають місцевим видом. Якщо місцевий вид виконується не в проекційному зв'язку, його позначають.

Вигляди.

Вигляд — це зображення повернутої до спостерігача час­тини предмета. Для будь-якого предмета (якщо цього вимагає його форма) можуть бути одержані три вигляди.

Зображення, утворене на фронтальній площині проекції, називають виглядом спереду.

Зображення на горизонтальній площині проекції називають виглядом зверху.

Зображення на профільній площині проекції називають ви­глядом зліва.

Зображення на фронтальній площині проекції вважають головним. Тому вигляд спереду називають ще й головним. Відносно нього розміщують інші вигляди на кресленні: вигляд зверху — під ним, вигляд зліва — праворуч від нього на одній висоті. За рахунок цього досягається проекційний зв'язок між

виглядами — він є необхідною умовою для створення цілісного уявлення про форму зображеного предмета.

Виконуючи креслення, зображуваний предмет треба розмі­щувати відносно фронтальної площини проекцій так, щоб головний вигляд давав якнайповніше уявлення про форму пред­мета.

Поряд із виглядами спереду, зверху і зліва для зображення пред­мета можуть застосовуватися вигляди справа, знизу, ззаду. Отже, на кресленні може бути шість виглядів. Але це зовсім не означає, що будь-який предмет потребує виконання на кресленні всіх шести (чи навіть трьох) виглядів. Скільки ж їх повинно бути на кресленні? Зайві зображення на кресленні потребують надмірних витрат часу і зусиль на їх виконання, а недостатня кількість зобра­жень робить креслення малозрозумілим. Кількість виглядів на кресленні має бути доцільною, тобто найменш можливою, але разом з тим достатньою для повного уявлення про форму всього зображеного предмета і його частин.