11.Сутність бюджетного процесу

Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Учасникими бюд процесу: вик і зак органи і посадові особи, які наділенні бюджетними повноваженнями. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин.

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Стадіями бюджетного процесу визнаються: 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети; 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Стадії бюджетного процесу можна розділити на дві групи: 1) бюджетне планування (складання, розгляд, затвердження); 2) виконання бюджету. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Тільки бюджетному процесу властиві такі принципи: 1) принцип розподілу бюджетних повноважень між органами представницької і виконавчої влади. Так, законодавство встановлює такий розподіл повноважень за стадіями бюджетного процесу: формування та виконання бюджету віднесено до компетенції виконавчих органів, а розгляд, затвердження та здійснення контролю за виконанням бюджету - до компетенції представницьких органів;2) принцип спеціалізації бюджетних показників, що реалізується через бюджетну класифікацію, яка, згідно зі ст. 8 Бюджетного кодексу, закріплюючи вичерпний перелік доходів і видатків бюджетів, полягає в конкретизації доходів за джерелами, а видатків — за цільовими напрямами;3) принцип щорічності бюджету, тобто обов’язкового прийняття бюджету щороку до початку планового року, що дає змогу виявити тенденції розвитку країни, дослідити зміни темпу зростання виробництва тощо. Дуже важливим є прийняття державного бюджету до настання планового року, оскільки це передбачає і забезпечує своєчасну концентрацію фінансових ресурсів у бюджеті та фінансування потреб держави й суспільства.

Окрім того, діють принципи: гласності, що передбачає широке обговорення проекту бюджету, доведення його до населення, публікацію затвердженого бюджету; наочності — відображення показників бюджетів у взаємозв’язку з економічними показниками розвитку України; достовірності, що передбачає використання під час формування бюджету його реальних показників та ін.; послідовності залучень до бюджетної діяльності державних органів.

12. Бюджетне планування

Бюджетне планування - це комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу. В Україні організаційно-технічна сторона регламентується законодавчими актами, такими як Конституція України, Законами України "Про бюджетну систему України”, "Про податкову систему України” і підзаконними актами як Правила складання і виконання бюджету, бюджетними регламентами, які затверджують місцеві Ради народних депутатів. Завдання бюджетної планування є:

1. забеспечення макроекономічних пропорцій розвитку держави.

2. виявлення реальних джерел надходжень по всіх напрямках від усіх платників податків.

3. ефективне вик і розподіл між територями бюд видатків.

4. збалансування бюдету.

5. забеспечення мін рівня соц потреб.

6. утв необхіних соц резервів, які вик на плановів позапланові заходи.

Бюджетне планування ґрунтується на принципах: науковості; збалансованості; досягнення максимальної ефективності від використання бюджетних коштів.

Принципи бюджетного планування:наукова обґрунтованість; оптимальна збалансованість між рівнем оподаткування суб'єктів — платників податків і рівнем соціальних виплат; центральне місце бюджетного планування в системі фінансового планування; органічний взаємозв'язок між прогнозними та поточними бюджетними планами; директивний характер бюджетних виплат; єдність загальнодержавного та місцевих бюджетів; наявність відповідних бюджетних резервів; демократичність.

Методи бюджетного планування:

метод коефіцієнтів. Базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів. За основу беруться показники, які було досягнуто в минулий період, і коригуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів, які відображають зміни, що передбачаються в плановий період; нормативний метод. За основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому враховуються економічний стан підприємств, установ, галузей народного господарства, фізичних осіб. Цей метод дає змогу сповна виявити бюджетні резерви і сприяє їх економії; балансовий. За допомогою цього методу вдається досягти узгодженості між джерелами надходжень та джерелами видатків за видами та регіонами, установити взаємозв'язок із загальною величиною фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені; предметно-цільовий. Використовується при фінансуванні окремих державних програм економічного і соціального розвитку. Дає змогу виявити джерела покриття і визначити ефективність цих програм. Починаючи з 2002 р. цей метод використовується при формуванні Державного і місцевих бюджетів як основний.