3. Комутований віртуальний канал (svc) мережі Frame Relay:

а) визначає фіксований маршрут передавання;

б) маршрут передавання визначається на початку, а потім за­лишається незмінним;

в) визначає змінний маршрут передавання.

4. Mpls технологія передавання:

а) використовується для передавання тільки пакетів IP;

б) може бути використана і для передавання пакетів інших протоколів мережевого рівня;

в) реалізує передавання на канальному та фізичному рівнях;

г) реалізує тунель передавання між: кінцевими станціями корис-

тувачів.

Частина III

ПРОТОКОЛЬНИЙ СТЕК TCP/IP

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА, БУДОВА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕРЕЖІ TCP/IP

БАЗОВІ ПРОТОКОЛИ СТЕКУ TCP/IP

СЛУЖБА DNS

ІНШІ ПРОТОКОЛИ МЕРЕЖІ TCP/IP

Тема 11

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА, БУДОВА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕРЕЖІ TCP/IP

У попередніх розділах було розглянуто функції та призначення про­токолів усіх рівнів згідно з еталонною моделлю взаємодії відкритих систем. У реальних мережах реалізують цілі набори протоколів, які під­тримують усі рівні взаємодії. Конкретну реалізацію набору протоколів називають протокольним стеком. Найбільшого поширення сьогодні набув протокольний стек TCP/IP, який уперше розроблений для мереж ОС UNIX та Internet.

Третя частина підручника присвячена принципам функціонування internet та intranet мереж, протоколам стеку TCP/IP.

11.1. Стандартизація

Розробку та супровід протоколів стеку TCP/IP виконує 1АВ (Internet Activities Board) з двома підкомітетами: дослідницьким (Internet Research Task Force (IRTF) та інженерним (Internet Engineering Task Force (IETF). Інженерний підкомітет також розробляє стандарти мережі TCP/IP -RFC (Request For Comments). Крім того, Internet має структуру, що відпові­дає за розподіл адрес - ICANN (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers). Ця організація координує роботу регіональних органі­зацій з аналогічними функціями - ARIN - Америка, RIPE - Свропа, APNIC - Азія.

11.2. Структура мережі tcp/ip

_І* Структура мережі TCP/IP - це об'єднання локальних мереж* (звідси назва Internet, що дослівно означає мережу мереж) (рис. 11.1).

* Поняття локальної мережі тут відображає ступінь пов'язуваності станцій мережі, їхню функційну єдність. В локальній мережі для передавання даних достатньо протоколів канального та фізичного рівнів.

Окремі локальні мережі сполучені через маршрутизатори. Кожна мережа має унікальну адресу. Комп'ютери в локальній мережі назива­ють гостами (host). Вони також мають унікальні адреси.

11.3. Адресація

У кожній мережі на кожному рівні протоколу є свій механізм адре­сації. Наприклад, у мережі Ethernet на канальному рівні адресу зада­ють унікальним шестибайтовим числовим значенням (наприклад, 08-00014-57-69-69).

IP-адреса (тобто адреса IP-протоколу Мережевого рівня) вузла та­кож є унікальною логічною адресою і не залежить від апаратури та кон­фігурації мережі, її довжина становить 4 байти*. Для зручності та на­очності цю адресу розбивають на чотири частини, розділені крапками, наприклад, 102.54.94.97

Адресою транспортного рівня є номер порту, що відповідає засто­суванню, якому адресовано IP-пакет. Номер порту задається цілим чи­слом. Інколи IP- адресу поєднують з номером порту. Таку адресу, на­приклад, 102.54.94.97:8080 називають сокетом (socket).

Кожна IP-адреса складається з двох частин: адреси локальної мере­жі та адреси хоста. Межа між адресами локальної мережі та хоста рухо­ма. Адреса мережі може займати 3, 6, 9 розрядів. Решта - це адреса хоста в мережі. Отже, адреси всіх хостів в одній локальній мережі відрі­зняються тільки в частині "адреса хоста".

Для зручності адресації мереж різних розмірів їх розділено на кла-

ги* Лгяйтт 1 1 П

Адреси з номером мережі 127 зарезервовані для тестової перевірки наявності зв'язку з собою (loopback) та перевірки функції міжпроцес-них зв'язків. Адреси мереж з номерами 224 і більше призначені для спеціальних протоколів, їх не можна використовувати для адрес стан­цій. Адреси з усіма нулями часто інтерпретовані як адреси мережі та хоста на консолі якого виводяться ці адреси, або ж "невизначені" адре­си. Адреси ж з усіма одиницями адресують всі хости мережі одночасно

Схемою адресації ТСРЯР передбачено передавання групових та цир­кулярних повідомлень. Групові повідомлення (Multicast messages) пере­дають згідно з адресою класу D всім хостам певної групи за допомогою протоколу IGMP (Internet Group Management Protocol). Інформація про станції-члени груп є в таблицях маршрутизаторів. Циркулярні повідом­лення (Broadcast Messages) надходять до всіх станцій локальної мережі

* На сьогодні поняття "клас мережі" є застарілим. Замість нього для фрагментації та агрегування мереж використовують безкласову міждоменну маршрутизацію CIDR. ГТ-7/Л —^—^—•^—^——•—і^—•—^—^—-^—————-—

Для зручності користувачів кожна станція мережі, крім IP-адреси, має і своє унікальне в межах конкретної мережі символьне ім'я (DNS-ім'я), яке складається з імен комп'ютера та домену (ширшої зони, яка відповідає організації, країні або типу організації, до якої належить мережа). Наприклад, ім'я x.acme.com визначає комп'ютер з назвою х у локальній мережі фірми acme, що є комерційною організацією.

Для взаємно однозначного відображення між числовим форматом IP-адреси та його символьним зображенням у мережі TCP/IP може діяти служба імен DNS (Domain Name System).

Маска мережі

Для зручності визначення адреси локальної мережі за IP-адресою ввели поняття "маски мережі". Маска мережі-це чотирибайтне число, за формою запису подібне до IP-адреси. Розрядам, що опи­сують мережу, відповідають біти "1" маски, а розрядам адреси госта - "О". Наприклад, для адреси 192.168.45.1 маска мережі мо­гла б бути 255.255.255.0. Іншим застосуванням масок мереж є поділ великих мереж на менші підмережі з метою ефективнішого використання адресного простору.

Безкласова міждоменна маршрутизація

Для підвищення ефективності маніпулювання мережевими ад­ресами запроваджено безкласову міждоменну маршрутизацію (Classless Inter-Domain Routing - CIDR).

У структурі мережевої IP-адреси виділяють дві частини: розши­реного мережевого префікса та номера госта. Замість традицій­ного позначення маски підмережі просто зазначають довжину ме­режевого префікса, наприклад: 192.20.130.1 /24, де довжина префі­кса - 24 біти. Це означає, що адреса мережі займає перші 24 біти, а решта - це адреса хоста. Адреси мереж рекомендують будувати так, щоб найшвидше збільшувалися крайні ліві розряди, а адреси пристроїв - щоб зростали крайні праві розряди.

Безкласову міждоменну маршрутизацію відображено у таких стандартах: RFC,1517, 1518,1519, 1520.

Концепція безкласової дає змогу зменшити дефіцит IP- адрес, та кількість записів про маршрути. CIDR дає змогу об'єднувати маршрути - одним записом задавати багато адрес.