5. Джерела власних активів підприємства (власний капітал), їх сутність та загальна характеристика. Джерела залучених коштів підприємства (зобов’язання підприємства), їх класифікація.

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань (К = А – З).

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності, та одним із найістотніших показників, оскіль­ки виконує функції:

• довгострокового фінансування,

• відповідальності і захисту прав кредиторів,

• кредитоспроможності,

• самостійності,

• розподілу доходів і активів.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1) внесенням власниками підприємства;

2) накопичуванням суми доходу, що залишається на підприємстві.

За формами власний капітал поділяється на:

— інвестований;

— нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

— статутний капітал;

— додатковий (нереєстрований) капітал, який складається з:

а) додатково вкладеного капіталу,

б) резервного капіталу,

в) нерозподіленого прибутку.

З переходом на національні положення (стандарти) бухгалтерсь­кого обліку у відповідному стандарті 2 «Баланс» визначено, що власний капітал включає такі основні складові:

— статутний капітал;

— пайовий капітал;

— додатковий вкладений капітал;

— інший додатковий капітал;

— резервний капітал;

— нерозподілений прибуток (непокриті збитки).

Основними джерелами формування фінансових ресурсів є власні та залучені кошти:

1. Під час формування статутного капіталу:

o внески засновників у статутний капітал.

2. За рахунок власних фінансових ресурсів:

o доходи:

o валовий і чистий дохід, прибуток від основної діяльності;

o прибуток від іншої операційної діяльності;

o прибуток від фінансових операцій;

o прибуток від додаткової діяльності і надзвичайних ситуацій;

o надходження:

o амортизаційні відрахування;

o цільові надходження;

o стійкі пасиви;

o цільові внески членів трудового колективу;

o інші види надходжень (спонсорська допомога).

3. Шляхом мобілізації на фінансовому ринку:

o надходження коштів від емісії акцій, облігацій і інших видів цінних паперів;

o кредитні інвестиції.

4. У порядку розподілу коштів:

o фінансові ресурси, отримані від галузевих структур, концернів і асоціацій;

o страхові відрахування;

o бюджетні субсидії.

6. Сутність і загальна характеристика поточних, довгострокових непередбачених зобов’язань, забезпечень наступних витрат і платежів та доходів майбутніх періодів.

Зобов’язання — це джерела залучених коштів підприємства, які, крім власного капіталу, формують пасив балансу. Згідно стан­дарту 2 «Баланс» зобов’язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої; як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.01.2000 за № 20.

У бухгалтерську обліку зобов’язання групуються на:

• довгострокові,

• поточні,

• забезпечення,

• непередбачені зобов’язання,

• доходи майбутніх періодів.

До довгострокових відносяться такі зобов’язання, первинний термін погашення яких був встановлений більше 12 місяців. До них належать довгострокові позики банку, видані на строк більше одного року, довгострокові векселі видані, довгострокові зобов’язання за орендою та зобов’язання за облігаціями.

Поточними (короткостроковими) вважаються зобов’язання, строк погашення яких був початково встановлений протягом поточного року. До них належать зобов’язання перед постачальниками за одержані матеріальні цінності, перед підрядчиками за виконані роботи і послуги, зобов’язання перед працюючими за нарахованою заробітною платою, перед бюджетом, соціальними фондами та іншими кредиторами.

Забезпечення — це зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Непередбаченими вважаються такі зобов’язання, які можуть виникнути внаслідок минулих подій, а існування яких може бути підтверджено майбутніми подіями, або ж зобов’язання, які не можна достовірно визначити.

Доходи майбутніх періодів — це такі доходи, які виникли в даний час, але відносяться до майбутніх періодів.

Обліковуються довгострокові і поточні зобов’язання за їх видами на окремих рахунках бухгалтерського обліку і відображаються окремими розділами пасиву балансу.

Завданнями обліку зобов’язань є своєчасне, повне і правильне документальне оформлення і відображення на рахунках синтетич­ного і аналітичного обліку господарських операцій з виникнення і погашення кредиторської заборгованості, не допускаючи прострочок у платежах і уникаючи штрафних санкцій.

Довгострокові зобов’язання за кредитами банку обліковуються на рахунку 50 «Облік результатів інвентаризації ». За кредитом цього рахунка відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових відстрочених позик до скла­ду довгострокових.

Зарахування довгострокових позик на поточні рахунки обліковується на рахунках:

Д-т 31 «Рахунки в банках»

К-т 50 «Довгострокові позики».

Переведення короткострокових позик до складу довгострокових у зв’язку зі змінами умов кредитування обліковується:

Д-т 60 «Короткострокові позики»

К-т 50 «Довгострокові позики».

За користування довгостроковими позиками банку нараховуються проценти, які включаються до складу фінансових витрат і обліковуються на рахунках:

Д-т 951 «Проценти за кредит»

К-т 50 «Довгострокові позики».

За дебетом рахунка 50 «Довгострокові позики» відображаються операції з погашення довгострокових позик і процентів за ними:

Д-т 50 «Довгострокові позики»

К-т 31 «Рахунки в банках.

Аналітичний облік довгострокових позик організується щодо кожної позики зокрема. Аналітичні рахунки об’єднуються залежно від виду позики в субрахунки:

501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті»

502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»

503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті»

504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті»

505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»