39. Принципи аудиту

Міжнародні стандарти аудиту 120 "Концептуальна основа МСА" і 200 "Мета і загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів" визначає етичні і методологічні принципи, які слід дотримувати під час аудиту, :

Принципи професійної етики

1. Об'єктивність і незалежність : Аудитор повинен дотримуватися неупередженого відношення до об'єкту дослідження, його ув'язнення повинне базуватися на ос

Одним з чинників забезпечення умов об'єктивності виявляє

Незалежність аудитора має правові, етичні і економічні аспекти.

2. Доброзичливість аудитора проявляється в повазі до замовника і колег в професійному спілкуванні, позитивному відношенні до критичних зауважень з приводу виконаної рабо

3. Професіоналізм і Компетентність Аудит виконується з відповідною старанністю і професійним мас

4. Конфіденційність Аудитор повинен дотримуватися строгої конфіденційності усієї без виключення інформації, отриманої в процесі проведе

Принципи професійної етики обов'язкові для дотримання в усіх випадках проведення аудиту.

Методологічні принципи можуть в окремих випадках мати рекомендаційний характер. Обов'язковість або рекомендаційний характер методологічних принципів регламентується тими кін

1. Планування аудиту (обов'язковий принцип) - необхідно для ефективного здійснення перевірки як будь-якої цілеспрямованої діяльності. Метою планиро

2. Обгрунтованість аудиторських доказів Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудиторові необхідно отримати таку кількість аудиторських дока

3. Доцільність вибору методики аудиту Аудит виконується особами з високим рівнем профессиональ

Аудит не передбачає проведення суцільної перевірки у зв'язку з тим, що такі перевірки є малоефективними, вимагають біль

4. Оформлення результатів перевірки Основою для аудиторської думки про фінансову звітність підприємства являються результати аналітичних досліджень, а також оцінки виводів, зроблених на основі аудиторських доказа

5. Організація роботи притягнених експертів, контроль якості перевірок Аудитор через відсутність вузько спеціалізованих знань або через великий масштаб роботи може притягнути до перевірки іншого аудитора, асистента, експерта (при необхідності оцінки майна, лабораторних аналізів, ін.). Про це заздалегідь оповіщається замовник (перед укладенням договору на аудит), обмовляються питання оплати, конфіденційності інформації (її нерозголошування експертом), контролю якості роботи експерта. Аудитор самостійно вибирає експерта, який несе відповідальність за результати експертизи.

Аудиторська фірма (в особі керівника) безпосередньо, а Аудиторська Палата України опосередковано (за результатами звернень і заяв від замовників і третіх осіб) контролює якість перевірок, приймаючи відповідні рішення.

40. Метод і методика аудиту. Методичні прийоми аудиту.

Метод аудиту - сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єктів, що підлягають аудиту. До складу таких прийомів належать:

перевірка - перевірка кількісного та якісного стану об'єктів аудиту шляхом обстеження, огляду, обмірювання, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактичного стану активів, а також перевірка документів і записів;

аналіз - комплексне вивчення фінансового стану суб'єкта господарювання та ефективності управління активами з метою оцінки досягнутих результатів, що проводиться за допомогою методів фінансового аналізу за даними бухгалтерського обліку, фінансової, податкової і статистичної звітності, звітності про виконання фінансового плану тощо;

письмове пояснення - полягає в одержанні письмової відповіді від посадових осіб суб'єкта господарювання на поставлені державним аудитором питання;

анкетування - отримання необхідної для проведення аудиту інформації від посадових осіб суб'єкта господарювання або осіб, які є користувачами товарів, робіт та послуг суб'єкта господарювання, шляхом застосування анкет;

звірка - полягає у письмовому підтвердженні третіми особами точності інформації, яке може бути здійснено шляхом зустрічної звірки або шляхом письмового запиту;

обстеження - дає можливість одержати загальну характеристику можливостей суб'єкта господарювання на підставі візуального огляду;

тестування - полягає у формулюванні переліку питань для оцінки об'єкта дослідження за відповідями, на які встановлюються фактори ризику та надається оцінка відповідності;

експертиза - здійснюється із залученням фахівців вузької спеціалізації.

Метод аудиту — це спосіб дослідження дій і подій у системі суб'єкта господарювання з метою підтвердження наданої ним фінансової інформації. Методикою аудиту є послідовність і порядок застосування прийомів (методів) аудиту з метою встановлення об'єктивної істини про аудовану інформацію та доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності й аудиту.

Аудиторські процедури — це відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

Аудиторська перевірка формується у послідовності від загального до конкретного або від конкретного до загального. Найчастіше застосовується підхід від загального до детального (конкретного). Кожен аудитор самостійно вибирає послідовність своєї роботи залежно від особливостей діяльності клієнта й умов договору.

В аудиторській фірмі бажано мати апробовані методики аудиторської перевірки, що дає змогу звести до мінімуму ризик перевірки, а також зменшити термін її проведення.

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативними актами. Нормативними актами називають письмові документи, що приймаються уповноваженими органами держави, які встановлюють, вносять зміни або скасовують норми права.

Сукупність нормативних актів, необхідних для надання аудиторських послуг, становить нормативну базу аудиту. Нормативна база аудиту поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база — закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали з обліку та звітності, з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національні стандарти аудиту, видані й затверджені відповідними органами. Вони потрібні аудитору для встановлення законності й достовірності відображеної господарської операції, відповідності ведення обліку та звітності, проведення аналізу, складання висновку.

Внутрішня нормативна база — це облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні та розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкції тощо). Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією.