
- •1. Предмет і завдання курсу "Історія педагогіки". Основоположні принципи розвитку історико-педагогічного процесу
- •2. Виховання як категорія суспільного існування. Виховання у первісному суспільстві. Особливості виховання у різних суспільствах
- •3. Країни Стародавнього Сходу - прабатьківщина освіти
- •4. Афінська школа. Освітні і виховні ідеали. Освіта в Грецьких містах-колоніях на території України
- •5. Система освіти і виховання у Спарті
- •6. Порівняльні зіставлення освітніх і виховних ідеалів Стародавньої Греції і Риму
- •7. Освіта та педагогічна думка у Стародавньому Римі
- •8. Педагогічні погляди філософів Стародавньої Греції: Сократа, Платона, Аристотеля, Демокрита
- •9. Середньовічні університети (хіі-хy ст.). Започаткування демократичних освітніх ідеалів. Ідеали перших світових і вітчизняних університетів сьогодні
- •10. Рицарство в середні віки. Суспільно-педагогічна характеристика
- •11. Гуманізм середньовіччя (Вінцент із Бове, ф.Рабле, м.Монтень, Вітторіно де Фельтре)
- •12. Демократичні і гуманістичні ідеали педагогічної концепції я.А.Коменського
- •13. "Велика дидактика" я.А.Коменського - узагальнення досвіду теорії і практики освіти і виховання попередніх епох
- •14. Генезис класичної освіти (світовий досвід): і ст. - хх ст. Н.Е. (конкретизує період студент)
- •15. Реальна освіта у визначеннях представників педагогічної думки Західної Європи (д.Локк, я.Коменський, ж-ж.Руссо).
- •16. Теорія вільного виховання Жан-Жака Руссо та її послідовники - л.Толстой,к.Вевтиель, я.Корчак, м.Монтессорі, в.Сухомлинський, ш.Амонашвіл
- •17. Протиріччя політичних і філософських передумов у теорії педагогіки д.Локка. Д.Локк - прибічник реальної освіти
- •18. Проблема підготовки вчителя в зарубіжній історії педагогіки(XVII-XIX ст.)
- •19. Порівняльна характеристика підходів до розуміння принципу природовідповідності (ж-ж. Руссо, я.А.Коменський, л.Толстой, в.Сухомлинський)
- •20. Й.Г.Песталоцці. Основи початкової освіти. Спроби гармонізувати класичну і реальну освіту
- •21. Теорія розвиваючого навчання за й.Г.Песталоцці і а.Дістервегом
- •22. Й.Ф.Гербарт. Внесок в педагогіку як у наукову дисципліну
- •23. Герберт Спенсер - прибічник реальної освіти
- •24. Представники руху "нове виховання" (о.Декролі, Дж.Дьюї та ін.).
- •25. Концепція реальної освіти (кін. Хіх - початок хх ст. Й.Г. Кершенштейнер, г.Шаррельман)
- •26. Особистісна орієнтованість представників зарубіжної педагогіки хх ст. (м.Хайдегер, ж.П.Сартр та ін.)
- •27. Виховання на території України у додержавний період
- •28. Особливості виховання дітей у сім’ях східних слов’ян
- •29. Запровадження освіти в грецьких містах-колоніях на території України (Ольвія, Херсонес та ін.)
- •30. Християнство і поширення знань у Європі та Київській Русі
- •31. Розвиток писемності і шкільної освіти на Русі(іх-х ст.)
- •32. Педагогічна думка в Київській Русі
- •33. Зародження і поширення знань в епоху Ярослава Мудрого
- •34. Просвітництво в період в.Мономаха
- •35. "Пересопницьке Євангліє" як вітчизняна першокнига. Книги - слов’янські першодруки
- •36. Братські школи в Україні і Білорусії (xyi-xyii ст.)
- •37. Острозький колегіум як перший на Україні навчальний заклад вищого типу
- •38. Освіта в Україні за часів козацької доби
- •39. Києво-Могилянська академія. Зміст освіти. Навчально-виховний процес
- •40. Педагогічна спадщина г.Сковороди в контексті XVIII ст.
- •41. Особливості педагогічної думки регіонів України о.Духнович.
- •42. Внесок т.Шевченка у моральність і відстоювання освіти для народу
- •43. Розробка к.Ушинським принципу народності виховання ("Про народність у суспільному вихованні")
- •44. К.Ушинський "Людина як предмет виховання"
- •45. К.Ушинський про зміст освіти
- •46. Громадсько-педагогічний рух в Україні (60-ті роки хіх ст.)
- •47. Послідовники к.Ушинського у розробці проблем методики початкової освіти. М.Корф (м.Драгоманов, с.Русова та ін.)
- •48. М.Драгоманов в контексті педагогічного процесу хіх ст.
- •49. Громадсько-педагогічна діяльність в Україні (середина хіх ст.)
- •50. Демократичні ідеали м.Пирогова, х.Алчевської, т.Лубенця та інших діячів другої пол. Хіх ст.
- •51. Б.Грінченко, і.Франко, Леся Українка та інші відомі українці про національну освіту (кін. Хіх - поч. Хх ст.).
- •52. Національно-освітнє питання: кінець хіх - початок хх ст. (с.Русова, в.Грінченко, і.Нечуй-Левицький)
- •53. Просвітницька культурно-освітня і духовно-моральна діяльність і.Огієнка (після 1917р.)
- •54. Університетська освіта в Україні (XIX-початок XX ст.).
- •55. Педагогічна підготовка на Україні хіх ст.
- •56. Київ - Центр освіти в регіоні. Педагогічна підготовка в Києві (II пол. XIX - поч. Хх ст.)
- •57. 1917Р. Центральна Рада. Започаткування першої української системи освіти. Перший міністр освіти України і.Стешенко. Громадська і педагогічна позиція
- •58. Перші декрети Радянською уряду про освіту. Традиції, новації, ідеологія. 1-а Всеукраїнська нарада з питань освіти
- •59. Підготовка учителя в Україні в 20-ті роки
- •60. Перетворення в галузі освіти. Кодекс про народну освіту (1922 р.).
- •62. Ліквідація неписьменності (20-30-ті роки) як фактор зміни загальної культури суспільства
- •63. Співвідношення принципів демократизму і дисципліни в педагогічному методі а.Макаренка. "Педагогічна поема"
- •64. Особистість і колектив у педагогічній системі а.Макаренка
- •65. Методи виховання (за ж.-ж.Руссо, й.Гербаргом, я.Корчаком, a.Мaкаренком, в.Сухомлинським)
- •66. А.Макаренко. Авторська педагогічна концепція. Сучасники при педагогічну концепцію а.Макаренка
- •67. Сучасні погляди на спадщину а.Мaкаренка представників зарубіжної практики
- •68. Альтернативні оцінки педагогічного експерименту а.Макаренка вітчизняною наукою і практикою
- •70. Підходи до змісту і форм загальної освіти в Україні в 30-ті роки
- •71. Авторські педагогічні концепції 20-х 30-х років
- •72. Альтернативність оцінок педагогії. Постанова «Про педагогічні перекручення у системі Наркомосів» у рецепції дослідників кінця XX ст.
- •73. Закон "Про зміцнення зв'язку школи і життям і про дальший розвиток системи народної освіти в урср (1959р., квітень)
- •74. Освіта в Україні (період Великої Вітчизняної війни 1941 -1445 pp.).
- •75. Педагогічна наука України в кінці 40-60-тих pp.
- •76. Особистісно орієнтована педагогічна концепція в.Сухомлинського
- •77. В.Сухомлинський про виховання громадянина. Книга "Народження громадянина"
- •78. Новаторство в.Сухомлинського у контексті XX ст.
- •79. В.Сухомлинський про поєднання виховних завдань школи і сім'ї. Книги "Батьківська педагогіка". "Серце віддаю дітям"
- •80. Народна педагогіка як структуро-творча основа педагогічного пошуку в.Сухомлинського
- •81. Гуманізм в теорії і практичній діяльності в.Сухомлинського. Послідовники о.Захаренко, ш.Амонашвілі та ін.
- •82. Особистісно орієнтована модель, виховання за ж-ж Руссо. Л.Толстим, m.Moнтeccорi, я.Корчаком,в.Сухомлинським. Ш.Амонашвілі
- •83. В.Сухомлинський і педагогічне новаторство 90-х років
- •84. Підготовка вчителя в Україні (1917 - 1990 рр.)
- •85. Звільнення школи і педагогічної науки від орієнтації на ідеологію, від впливу авторитарно-адміністративної педагогіки (80-90 роки)
- •86. Педагогічні концепції теорії гуманістичної орієнтації як закономірність української педагогічної традиції
- •87. Національний педагогічний університет імені м.Драгоманова. Етапи становлення
- •88. Сучасна педагогічна освіта в Україні. Педагогічні університети України як генератори субкультури і освіти наступного тисячоліття
- •89. Зміст Державної національної програми "Освіта ("Україна XXI ст.").
- •90. Закон України "Про загальну середню освіту" (1999 р.) як важливий державний документ
- •91. Особливості сучасної освіти в розвинених країнах світу
- •92. Проблема підготовки вчителя у сучасній світовій практиці
- •93. Представники українського просвітництва в діаспорі
- •94. Практико-орієнтовані педагогічні концепції хх ст. (український або зарубіжний досвід за вибором студента).
- •95. Досвід зарубіжної педагогіки XX ст. В сучасній діяльності освітян України
- •96. Відкритість сучасної школи і сприйняття нею зарубіжних тенденцій освіти
- •98. Проблеми педагогічної науки (кінець хх ст.) в умовах творення концепції національної школи. Генерація організаторів і діячів анн України
- •99. Національна доктрина розвитку освіти України у хіх ст.
- •100. Зміст базової освіти як визначальна тенденція пошуку національного виховання
- •101. Історичний досвід освіти педагогічного пошуку. Його переосмислення і втілення у концепції сучасної національної освіти
50. Демократичні ідеали м.Пирогова, х.Алчевської, т.Лубенця та інших діячів другої пол. Хіх ст.
Пирогов виступав проти бюрократичного характеру керівництва навчально-виховною роботою. Перебуваючи на посаді попечителя учбових округів, він підняв роль педагогічних рад, розширивши коло питань, якими вони займались. На педрадах заслуховувались доповіді і обмін думками з дидактичних питань, у їх компетенцію вводились питання виховання і поведінки учнів.
Алчевська відстоювала ідею всезагального народного навчання рідною мовою. Вона є основоположником методики навчання дорослих грамоти, розробила цінні зразки уроків письма, читання, бесід про прочитане. З цією метою разом з групою вчительок створила трьохтомний навчальний посібник "Книга дорослих".
Цінним внеском Алчевської у справу шкільного викладання є розроблена нею методика проведення бесід з учнями на літературному матеріалі. Бесіди проводилися за наперед розробленою програмою, а їх ефективність перевірялась за допомогою письмових робіт. У науково-педагогічній діяльності Лубенця значне місце посідали питання дошкільного виховання, початкового навчання, освіти дорослих. Написав і видав близько 30-ти підручників, методичних посібників і книг з різних питань навчання і виховання.
Основною педагогічною працею Лубенця є "Педагогічні бесіди", він написав також книги "Про наочне викладання", "Зернинка" (остання для читання в молодших класах в 4-х частинах). Серед заборонених царським урядом книг Лубенця були "Граматика" (український буквар), "Читанка", зразком для написання яких стали навчальні книги Ушинського. Сюди ж відноситься і "Загальнокорисний задачник", який написано Лубенцем на матеріалі реального життя.
Будучи прихильником рідної мови у школах, він обґрунтував психолого-педагогічну необхідність початкового навчання дітей рідною мовою. Підтримував недільні школи та організацію таємних шкіл з навчанням рідною мовою дорослих, організовував вечірні класи для працюючої молоді, писав підручники для навчання дорослих. Піклувався про створення дошкільних виховних закладів. На всеросійському з’їзді вчителів 1913 року виступав проти існуючої системи покарань учнів у школах Росії.
З 1914 по 1918 рр. працював викладачем педагогіки і методики, а також був деканом педагогічного факультету на Київських вищих жіночих курсах. За прогресивні погляди, особливо за українофільство, Лубенця за царизму не раз звільняли з роботи. У роки радянської влади продовжував чесно служити справі освіти і виховання. Керував школою у Пущі-Водиці, читав лекції для вчителів Києва, Чернігова, Житомира. Написав за цей час "Буквар", чотири "Читанки" та ряд посібників для школи. Київські профспілки прийняли рішення вважати Лубенця героєм праці.
51. Б.Грінченко, і.Франко, Леся Українка та інші відомі українці про національну освіту (кін. Хіх - поч. Хх ст.).
Борис Дмитрович Грінченко (1863-1910) – письменник і педагог. Народився на Чернігівщині в небагатій дворянській сім’ї, закінчив екстерном Харківський університет. Більше 10 років працював учителем у сільських школах на Чернігівщині. З 1902 р. проживав у Києві, певний час очолював Київське товариство "Просвіта". Під його редакцією вийшов чотирьохтомний "Словник української мови". Написав ряд публіцистично-педагогічних творів, серед яких "Яка тепер народна школа на Україні", "На безпросвітному шляху. Про українську школу", "Перед широким світом" і ін. У цих та інших творах критикував тогочасний стан народної освіти, виступав за створення народних шкіл з українською мовою викладання.
Всупереч царській забороні Грінченко, коли ще працював учителем, нелегально проводив навчання українською мовою і використовував при цьому самостійно складені ним буквар "Українська граматка для науки читання і писання" та читанку "Рідне слово". Остання була однією з перших книг для читання українською мовою. У своїх підручниках він пропагував культ народної педагогіки як умови виховання, помістивши туди багато народних казок, оповідань і ін.
Франко залишив величезну спадщину, у т. ч. більше ста наукових, публіцистичних та художніх творів з питань педагогіки. Писав українською, російською, польською і німецькою мовами.
У статтях "Наші народні школи і їх потреби", "Великі діяння пана Бобжинського", "Освіта народу Галичини", "Педагогічні невігласи" та ін. піддав гострій критиці недоліки тогочасної народної школи та реакційну політику австрійського уряду у галузі освіти. Вказував, що уряд боїться поширення знань серед народу і видає розпорядження, які всіляко обмежують доступ до гімназій дітей бідного населення.
Вказував на роль навчання рідною мовою у розвитку мислення дітей. Боровся за створення шкіл, пов’язаних з життям, з інтересами народу. У брошурі "Чого хоче галицька робітнича громада" розробив програму (соціалістичну) народної освіти і школи. Метою виховання визначив формування всебічно розвинутої особистості, яка готова до роботи розумової і фізичної. Характеризуючи мету і завдання виховання, Франко розвінчував курс уряду на підготовку вірнопідданих з вузьким кругозором громадян. Він висунув свій ідеал виховання – людини-"каменяра", будівника нового суспільства. Такій людині притаманні "внутрішній спокій, сила і ясність переконань, чиста совість і боротьба, вічна боротьба проти темноти, фальші і дармоїдства".
Велику увагу Франко приділяв проблемі вчителя. У своїх статтях і художніх творах показав тяжке становище галицьких учителів, зобразив як позитивні, так і негативні образи вчителів. Негативні образи вчителів показав у оповіданнях "Грицева шкільна наука", "Малий Мирон" та ін. Негативним образам протиставив позитивні в оповіданні "Борис Граб", п’єсі "Учитель" (Омелян Ткач) та ін. Крім художніх Франко написав ряд статей, присвячених проблемі вчителя: "Спогади з моїх гімназійних років", "Історія моєї батьківщини" та ін.
У педагогічній спадщині Франка є багато матеріалів з історії педагогіки. Він зробив аналіз освітньої ролі братств в ХVI-ХVII ст. на Україні, зупинявся на діяльності Острозької академії, писав про історію Львівського університету, вивчав педагогічні ідеї І.Вишенського, Г.Сковороди, Т.Шевченка, О.Духновича та ін. Досліджував історію зарубіжної освіти і виховання, зокрема філантропічний напрямок у німецькій педагогіці.
На формування поглядів Лесі Українки впливав її дядько М.П.Драгоманов.
У своїх творах вона порушувала багато важливих педагогічних проблем. У статті "Голос однієї російської ув’язненої" піддала критиці систему освіти царської Росії. Росію назвала "бастілією", де панують "голод, неосвіченість, злодійство, лицемірство".
У нарисі "Школа" Леся Українка показала відсталість тогочасних народних шкіл, а саме парафіяльних, та тяжке життя народних вчителів. Вона критикувала і середні школи, де процвітали муштра і зубріння.