1. Предмет і завдання курсу "Історія педагогіки". Основоположні принципи розвитку історико-педагогічного процесу.

2. Виховання як категорія суспільного існування. Виховання у первісному суспільстві. Особливості виховання у різних суспільствах.

3. Країни Стародавнього Сходу - прабатьківщина освіти

4. Афінська школа. Освітні і виховні ідеали. Освіта в Грецьких містах-колоніях на території України.

5. Система освіти і виховання у Спарті

6. Порівняльні зіставлення освітніх і виховних ідеалів Стародавньої Греції і Риму

7. Освіта та педагогічна думка у Стародавньому Римі

8. Педагогічні погляди філософів Стародавньої Греції: Сократа, Платона, Аристотеля, Демокрита.

9. Середньовічні університети (ХІІ-ХY ст.). Започаткування демократичних освітніх ідеалів. Ідеали перших світових і вітчизняних університетів сьогодні

10. Рицарство в середні віки. Суспільно-педагогічна характеристика.

11. Гуманізм середньовіччя (Вінцент із Бове, Ф.Рабле, М.Монтень, Вітторіно де Фельтре.)

12. Демократичні і гуманістичні ідеали педагогічної концепції Я.А.Коменського

13. "Велика дидактика" Я.А.Коменського - узагальнення досвіду теорії і практики освіти і виховання попередніх епох.

14. Генезис класичної освіти (світовий досвід): І ст. - ХХ ст. н.е. (конкретизує період студент)

15. Реальна освіта у визначеннях представників педагогічної думки Західної Європи (Д.Локк, Я.Коменський,-Ж.Руссо).

16. Теорія вільного виховання Жан-Жака Руссо та її послідовники - Л.Толстой,К.Вевтиель, Я.Корчак, М.Монтессорі, В.Сухомлинський, Ш.Амонашвілі

17. Протиріччя політичних і філософських передумов у теорії педагогіки Д.Локка. Д.Локк - прибічник реальної освіти. 26

18. Проблема підготовки вчителя в зарубіжній історії педагогіки(XVII-XIX ст.)

19. Порівняльна характеристика підходів до розуміння принципу природовідповідності (Ж-Ж. Руссо, Я.А.Коменський, Л.Толстой, В.Сухомлинський)

20. Й.Г.Песталоцці. Основи початкової освіти. Спроби гармонізувати класичну і реальну освіту.

21. Теорія розвиваючого навчання за Й.Г.Песталоцці і А.Дістервегом.

22. Й.Ф.Гербарт. Внесок в педагогіку як у наукову дисципліну.

23. Герберт Спенсер - прибічник реальної освіти.

24. Представники руху "нове виховання" (О.Декрозі, Дж.Дьюї та ін.).

25. Концепція реальної освіти (кін. ХІХ - початок ХХ ст. Й.Г. Кершенштейнер, Г.Шаррельман).

26. Особистісна орієнтованість представників зарубіжної педагогіки ХХ ст. (М.Хайдегер, Ж.П.Сартр та ін.).

27. Виховання на території України у додержавний період.

28. Особливості виховання дітей у сім’ях східних слов’ян.

29. Запровадження освіти в грецьких містах-колоніях на території України (Ольвія, Херсонес та ін.)

30. Християнство і поширення знань у Європі та Київській Русі.

31. Розвиток писемності і шкільної освіти на Русі(ІХ-Х ст.)

32. Педагогічна думка в Київській Русі

33. Зародження і поширення знань в епоху Ярослава Мудрого.

34. Просвітництво в період В.Мономаха.

35. "Пересопницьке Євангліє" як вітчизняна першокнига. Книги - слов’янські першодруки.

36. Братські школи в Україні і Білорусії (XYI-XYII ст.)

37. Острозький колегіум як перший на Україні навчальний заклад вищого типу

38. Освіта в Україні за часів козацької доби.

39. Києво-Могилянська академія. Зміст освіти. Навчально-виховний процес

40. Педагогічна спадщина Г.Сковороди в контексті XVIII ст.

41. Особливості педагогічної думки регіонів України О.Духнович.

42. Внесок Т.Шевченка у моральність і відстоювання освіти для народу

43. Розробка К.Ушинським принципу народності виховання ("Про народність у суспільному вихованні")

44. К.Ушинський "Людина як предмет виховання".

45. К.Ушинський про зміст освіти.

46. Громадсько-педагогічний рух в Україні (60-ті роки ХІХ ст.)

47. Послідовники К.Ушинського У розробці проблем методики початкової освіти. М.Корф (М.Драгоманов, С.Русова та ін.)

48. М.Драгоманов в контексті педагогічного процесу ХІХ ст.

49. Громадсько-педагогічна діяльність в Україні (середина ХІХ ст.)

50. Демократичні ідеали М.Пирогова, Х.Алчевської, Т.Лубенця та інших діячів другої пол. ХІХ ст.

51. Б.Грінченко, І.Франко, Леся Українка та інші відомі українці про національну освіту (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.).

52. Національно-освітнє питання: кінець ХІХ - початок ХХ ст. (С.Русова, В.Грінченко, І.Нечуй-Левицький)

53. Просвітницька культурно-освітня і духовно-моральна діяльність І.Огієнка (псля 1917р.)

54. Університетська освіта в Україні (XIX-початок XX ст.).

55. Педагогічна підготовка на Україні ХІХ ст.

56. Київ - Центр освіти в регіоні. Педагогічна підготвка в Києві (II пол. XIX - поч. ХХ ст.)

57. 1917р. Центральна Рада. Започаткування першої української системи освіти. Перший міністр освіти України І.Стешенко. Громадська і педагогічна позиція

58. Перші декрети Радянською уряду про освіту. Традиції, новації, ідеологія. 1-а Всеукраїнська нарада з питань освіти.

59. Підготовка учителя в Україні в 20-ті роки.

60. Перетворення в галузі освіти. Кодекс про народну освіту (1922 р.).

61. 20-ті роки. Національно-освітнє питання.

62. Ліквідація неписьменності (20-30-ті роки) як фактор зміни загальної культури суспільства.

63. Співвідношення принципів демократизму і дисципліни в педагогічному методі А.Макаренка. "Педагогічна поема".

64. Особистість і колектив у педагогічній системі А.Макаренка.

65. Методи виховання (за Ж.-Ж.Руссо, Й.Гербаргом, Я.Корчаком, A.Мaкаренком, В.Сухомлинсьим)

66. А,Макаренко. Авторська педагогічна концепція. Сучасники при педагогічну концепцію А.Макаренка.

67. Сучасні погляди на спадщину А.Мaкаренка представників зарубіжної практики.

68. Альтернативні оцінки педагогічного експерименту А.Макаренка вітчизняною наукою і практикою..

69. 30-ті роки. Деструктивні прояви суспільного та освітнього життя.

70. Підходи до змісту і форм загальної освіти в Україні в 30-ті роки.

71. Авторські педагогічні концепції 20-х 30-х років.

72. Альтернативність оцінок педагогії. Постанова «Про педагогічні перекручення у системі Наркомосів» у рецепції дослідників кінця XX ст.

73. Закон "Про зміцнення зв'язку школи і життям і про дальший розвиток системи народної освіти в УРСР (1959р., квітень).

74. Освіта в Україні (період Великої Вітчизняної війни 1941 -1445 pp.).

75. Педагогічна наука України в кінці 40-60-тих pp.

76. Особистісно орієнтована педагогічна концепція В.Сухомлинського.

77. В.Сухомлинський про виховання громадянина. Книга "Народження громадянина".

78. Новаторство В.Сухомлинського у контексті XX ст.

79. В.Сухомлинський про поєднання виховних завдань школи і сім'ї. Книги "Батьківська педагогіка". "Серце віддаю дітям".

80. Народна педагогіка як структурнотворча основа педагогічного пошуку В.Сухомлинського.

81. Гуманізм в теорії і практичній діяльності В.Сухомлинського. Послідовники О.Захаренко, Ш.Амонашвілі та ін.

82. Особистісно орієнтована модель, виховання за Ж-Ж Руссо. Л.Толстим, M.Moнтeccорi, Я.Корчаком,В.Сухомлинським. Ш.Амонашвілі.

83. В.Сухомлинський і педагогічне новаторство 90-х років.

84. Підготовка вчителя в Україні (1917 - 1990 рр.)

85. Звільнення школи і педагогічної науки від орієнтації на ідеологію, від впливу авторитарно-адміністративної педагогіки (80-90 роки).

86. Педагогічні концепції теорії гуманістичної орієнтації як закономірність української педагогічної традиції

87. Національний педагогічний університет імені М.Драгоманова. Етапи становлення.

88. Сучасна педагогічна освіта в Україні. Педагогічні університети України як генератори субкультури і освіти наступного тисячоліття.

89. Зміст Державної національної програми "Освіта ("Україна XXI ст.").

90. Закон України "Про загальну середню освіту" (1999 р.) як важливий державний документ.

91. Особливості сучасної освіти в розвинених країнах світу.

92. Проблема підготовки вчителя у сучасній світовій практиці.

93. Представники українського просвітництва в діаспорі.

94. Практико-орієнтовані педагогічні концепції ХХ ст. (український або зарубіжний досвід за вибором студента).

95. Досвід зарубіжної педагогіки XX ст. в сучасній діяльності освітян України

96. Відкритість сучасної школи і сприйняття нею зарубіжних тенденцій освіти.

97. Педагогічний пошук діячів і професорів різних генерацій Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (В. Андрущенко, В.Бондар, М. Гриценко, О.Мороз, Д.Ніколенко, Л.ІІрокопенко, В.Синьов, В.Смаль, Скрипченко, С.Чавларов. В.Хропко, М.Шкіль та ін. Вибір хронологічного періоду і персоналій студентом.

98. Проблеми педагогічної науки (кінець ХХ ст.) в умовах творення концепції національної школи. Генерація організаторів і діячів АНН України.

99. Національна доктрина розвитку освіти України у ХІХ ст

100. Зміст базової освіти як визначальна тенденція пошуку національного виховання

101. Історичний досвід освіти педагогічного пошуку. Його переосмислення і втілення у концепції сучасної національної освіти.

1. Предмет і завдання курсу "Історія педагогіки". Основоположні принципи розвитку історико-педагогічного процесу

Предметом історії педагогіки є вивчення історичних закономірностей розвитку виховання, школи і педагогічної думки в різні історичні періоди з найдавніших часів до наших днів. Тут слід звернути увагу на три принципово важливі особливості. По-перше, на послідовність слів: виховання, школа і педагогічна думка, яка зовсім не випадкова. Як буде показано далі, у такій послідовності і відбувався складний процес їх становлення і розвитку. По-друге, на те, що виховання, школа і педагогічна теорія розглядаються в процесі їх взаємозв’язку і розвитку. По-третє, історія педагогіки вивчає історичні закономірності цього розвитку, тобто намагається встановити все, що є спільним для виховання, школи і педагогічної думки в різні історичні періоди.

Основними принципами побудови історії педагогіки є:

1. Історизм, що передбачає вивчення будь-якого явища в процесі його виникнення, становлення і розвитку, розгляд педагогічних явищ стосовно конкретної історичної епохи, соціально-економічних особливостей цієї епохи, що детермінують зміст, методи і організацію навчально-виховного процесу.

2. Системності, що передбачає розгляд фактів і явищ виховання і навчання в рамках всієї шкільної системи і шкільних традицій відповідної епохи; аналіз ідей, висловлювань, теорій педагогів минулого в рамках їх цілісних концепцій виховання; вивчення педагогічних систем минулого в системі конкретних соціальних відносин, політичного ладу, суспільних та ідеологічних поглядів із врахуванням боротьби між окремими їх напрямками.

3. Науковості. В період розвитку демократії, коли дано імпульс творчому мисленню, необхідно осмислити минуле з позиції глибшого, більш справедливого і чесного підходу до тих подій, які ми переживаємо. Науковість, що передбачає об’єктивність дослідника, вимагає від нього неупередженого ставлення до всіх етапів розвитку виховання, школи і педагогічної думки.

4. Партійності. Особливу увагу слід надавати виявленню в педагогічних ідеях і концепціях минулого відбиття класових, політичних інтересів окремих соціальних груп, завжди ставлячи питання «Кому це вигідно?».

2. Виховання як категорія суспільного існування. Виховання у первісному суспільстві. Особливості виховання у різних суспільствах

Існує ряд теорій про походження виховання. Представники біологізаторської теорії (Г. Спенсер, Ш. Летурно) вважають, що виховання успадковане людьми з тваринного світу. З позицій психологічної теорії (П. Монро) в основі виховання лежить несвідоме інстинктивне прагнення дітей активно наслідувати дії старших. Релігійна концепція (К. Шмідт) в основу кладе твердження, що Бог, створивши людину, наділив її особливим даром – умінням виховувати. Представники трудової теорії (Ф. Енгельс, Л. Морган) стверджують, що поштовхом до виникнення виховання в людському суспільстві було виробництво найпростіших знарядь праці.

Майже всі дослідники сходяться у тому, що виховання невіддільне від людського суспільства і притаманне йому з самого початку його існування. Виховання виникло як наслідок потреби у передачі наступним поколінням нагромадженого виробничого, соціального i духовного досвіду.

За первісного стада, коли тільки завершується процес біологічного становлення людини, ніяких організованих форм виховання ще нема. Не існує диференціації виховних впливів морального, трудового, тим більше інтелектуального спрямування. Виховання відбувається стихійно і обмежується прямим відтворенням небагатого суспільного досвіду.