13.Періодизація сімейного життя у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях(незнаю це не це я не знайшла быльше нічого)

Дювалль, использовался факт наличия или отсутствия детей в семье и их возраст, поскольку считалось, что основная функция семьи — это деторождение и воспитание потомства. На основании этой характеристики были выделены следующие стадии семейного цикла: I — формирующаяся семья, супруги женаты менее пяти лет, детей нет; II — детородящая семья, возраст старшего ребенка до 2 лет 11 месяцев; III —семья с детьми дошкольниками, старшему ребенку от 3 до 5 лет 11 месяцев; IV — семья с детьми школьниками, старшему ребенку от 6 до 12 лет 11 месяцев; V — семья с детьми подростками, старшему от 13 лет до 20 лет 11 месяцев; VI — семья, «отправляющая» детей в жизнь (стадия длится с того момента, когда родительский дом покинул первый ребенок, до того момента, когда семью покинул последний ребенок); VII — супруги зрелого возраста (с того момента, когда в семье не осталось ни одного ребенка, до момента окончания трудовой деятельности, до пенсии); VIII — стареющая семья, от момента ухода супругов на покой до смерти одного из них1.

В нашей стране наибольшую известность получила периодизация Э. К. Васильевой. Она выделяет пять стадий цикла: I —зарождение семьи, с момента заключения брака до рождения первого ребенка; II — рождение и воспитание детей, эта стадия оканчивается с началом трудовой деятельности хотя бы одного ребенка; III — окончание выполнения семьей воспитательной функции, это период с начала трудовой деятельности первого ребенка до того момента, когда на попечении родителей не останется ни одного из детей, IV—дети живут с родителями и хотя бы один из них не имеет собственной семьи; V — супруги живут одни или с детьми, имеющими собственные семьи. Эта периодизация в принципе аналогична градации Дювалль, хотя автор пытается ввести в нее еще и такие признаки, как наличие семьи у детей, начало трудовой деятельности ребенка, проживание его совместно с родителями. Но поскольку судьба каждого ребенка складывается далеко не однозначно — один уезжает в юном возрасте в другой город и живет отдельно, а другой проживает с родителями всю свою жизнь, подобная градация хотя и допустима для целей исследования, проведенного Э.К. Васильевой (сравнение городских и сельских семей), но мало приемлема для психологического изучения семьи, так как получается, что разные семьи проживают различное число стадий.

М. Фелдманам предложить новый подход к изучению цикла развития семьи, основывающийся на двух стратегиях исследования: 1) рассмотрение семейных карьер как независимых и зависимых переменных; 2) анализ ситуаций взаимного пересечения карьер, вмешательства одной в протекание другой (например, влияние на супружеские отношения появления ребенка, т. е. пересечение супружеской карьеры и родительской). Исходя из этого, периодизация должна осуществляться прежде всего с учетом смены семейных карьер, реализуемых индивидом, или возникновения новых.

14.Молода сімя, її завдання і особливості.

Молода сім'я - подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років, або неповна сім'я, в якій мати (батько) віком до 35 років.

Дж.Браун зазначає,що найважливіше завдання МС, полягає в тому, щоб подружжя функціонувало в рамках сімейної системи. Подружжю потрібно встановити нові стосунки з розширенням сімї; їх ролі сина та доньки повинні стати вторинними по відношенню до ролі чоловіка та дружини. Здатність пари до близьких та незалежних стосунків часто визначається тим,наскільки кожному із подружжя вдалося стати самостійною особистістю в батьківській сімї.

Особливості молодої сімї:

• Наявність шлюбних партнерів(повна,формально повна,невовна);

• Стадії життєвого циклу

• Порядок вступу в шлюб(первинний,вторинний);

• Кількість поколінь у сімї(одне чи кілька проживає разом);

• Кількість дітей (бездітна,малодітна,багатодітна).

15. Атракція. Механізми виникнення симпатії.

Атракція (лаг. attractio — притягування, привернення)— виникнення при сприйманні індивіда індивідом взаємної привабливості, розуміння і прийняття один одного у взаємодії, коли не тільки узгоджуються дії, а й встановлюються позитивні взаємини.

Теорії прийомів атракції вельми багатоманітні. Одні з них передбачали переважно її індивідуальні, внутрішні передумови, інші були засновані на механізмах спілкування, треті — на стадії його розвитку, четверті — на кінцевому результаті.

Отже, у сучасній психології існують різноманітні підходи щодо розуміння феномену атракції.

Ця проблема є досить актуальною, адже симпатія до інших людей, взаєморозуміння між ними визначають у

значній мірі результативність діяльності людини.

Атракція здебільшого розглядається у трьох аспектах: як процес формування привабливості; як результат

цього процесу; як якість соціальної взаємодії. Результатом дії цього механізму є особливий вид соціальної

установки щодо іншої людини, де переважає емоційний компонент.

До феномену атракції можна віднести безліч почуттів у континуумі від любові до ненависті. Рівень атракції

визначається емоційною оцінкою та позначається на ставленні та діях стосовно іншої людини.

Серед соціально-психологічних чинників атракції виділяють зовнішні по відношенню до процесу

безпосередньої міжособистісної взаємодії (екологічні) та внутрішні детермінанти, що виникають у процесі

взаємодії.

16.Феномен любові та її типи.

“Любов – це активна сила в людині, сила, що валить стіни, що відокремлює людину від її ближніх; яка поєднує її з іншими; любов допомагає їй перебороти почуття ізоляції і самотності; при цьому дозволяє їй залишатися самій собою, зберігати свою цілісність”. Таким чином, активний характер почуття складається саме в тому, що любов – це, насамперед, давати, а не брати. Але для того, щоб давати, людина повинна дійти до визначеного рівня розвитку. Насправді, “давати – більш радісно, ніж брати, не тому, що це позбавлення, а тому, що в цьому акті давання виявляється вираження життєздатності” .

Існує декілька “видів” любові, які Фромм називає “об'єктами”: братерська любов, материнська любов, еротична любов, любов до себе і любов до бога.Під братерською любов'ю Фромм розуміє любов між рівними, котра ґрунтується на почутті, що всі ми одне. “Любов починає виявлятися тільки тоді, коли ми любимо тих, кого не можемо використовувати у своїх цілях,” — пише дослідник. Материнська любов, яку можна назвати любов'ю батьківською, не поділяючи її на почуття батька і матері, по Фромму – це прихильність до безпомічної істоти. Про любов до себе філософ говорить як про почуття, не випробуючи якого, не можливо любити когось іншого.І для сексуального, і для еротичного почуття Фромм використовує один термін – “еротична любов”. У якості її головного принципу автор виділяє злиття, і у фізичному змісті, і в духовному.Він підкреслює несамодостатність чисто сексуального аспекту в любові: “Статевий потяг створює на коротку мить ілюзію єдності, однак без любові воно залишає людей такими ж далекими один одному, якими вони були колись. Іноді воно змушує їх згодом викладатися і навіть ненавидіти один одного, тому що, коли ілюзія зникає, вони відчувають свою відчуженість ще сильніше, ніж колись” .