30

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДІЛОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ…………………………………………….6

1.1.Загальна характеристика та функції термінологічної лексики…....6

1.2.Термінологічна лексика на заняттях з ділової англійської мови ...9

РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНУВАННЯ АНГЛОМОВНОЇ БІЗНЕС-ТЕРМІНОЛОГІЇ В ЮРИДИЧНІЙ І БАНКІВСЬКІЙ СФЕРАХ…………16

2.1. Види та класифікація юридичних термінів……………………….16

2.2. Характерні особливості банківської термінології……………….22

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..28

ВСТУП

У словниковому складі мови значне місце відведено термінологічній лексиці, кількість якої весь час помітно зростає. До термінологічної лексики належать усі слова, що об'єднуються в мові під загальною назвою терміни. Терміном називається спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання – науки, техніки, суспільно-політичного життя, мистецтва, юриспруденції тощо. У зв'язку з постійним розвитком сучасної української мови з'являється все більше і більше термінів, не тільки технічних і наукових, а й економічних і юридичних.

Тож ми можемо сказати, що термін: емоційне нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів. Ще основоположник радянської термінологічної школи Д. С. Лотте пред’являв до науково-технічного терміна такі вимоги: системність, незалежність від контексту, однозначність, точність, стислість. Терміни слугують спеціальними, обмежуючими позначеннями характерними для цієї сфери предметів, явищ, їх властивостей та відносин. Вони існують в межах певної термінології, тобто входять в конктетну лексичну систему мови, але лише через певну термінологічну систему.

Розвиток сучасних наук, гуманітарних і природничих, вимагає вдосконалення їх термінологічних систем, а отже, дослідження проблем становлення, лінгвістичних особливостей, семантики, дериваційних процесів та стилістичного функціонування галузевих термінологій. Ці проблеми привертали увагу дослідників. Окремі з її численних аспектів розглянуто у працях В. Виноградова, Д. Ушакова, А. Реформатського, В. Лейчика, Т. Кияка, Т. Панько, Ф. Циткіної та ін. Дослідники також показали, що не завжди термін має точні семантичні межі й виражає точно обкреслене поняття. Тут чітко проглядається розходження двох основних підходів до вивчення терміна: нормативного, що йде від Д. С. Лотте й дескриптивного, що йде від Г. О. Винокура.

Є чимало способів для семантизації термінів, розкриття їх значень при читанні спеціальних текстів, щоб у подальшому активізувати їх в усному чи писемному мовленні. Деякі теоретики і практики мови наголошують на необхідності застосування рідної мови для семантизації термінів з метою їх кращого запам’ятовування та свідомого застосування в актах комунікації. Студенти, як правило, читають тексти в позааудиториий час, а на занятті йде обговорення дискусійних питань, які висвітлюються в тексті, коментування і критичний аналіз прочитаного. Таким чином, досягаються «точність, плавність та ефективність» вживання термінологічної лексики в актах усної чи писемної комунікації.

Актуальність дослідження визначається необхідністю подальшого науково-теоретичного освоєння англійської мови ділового спілкування в цілому і загальновживаної бізнес-термінології як його найважливішої складової. Саме дослідницька робота може внести ясність у вивчення реального побутування і закономірностей функціонування бізнес-термінів у сучасних словниках і автентичному англомовному дискурсі.

Об’єкт дослідження – сучасна англомовна бізнес-термінологія.

Предмет дослідження – формування, функціонування і розвиток англомовних бізнес-термінів.

Мета дослідження – комплексний опис загальновживаної бізнес-термінології.

Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:

- узагальнити досвід вітчизняних вчених-термінологів в області вивчення і опису лінгвістичної термінології;

- визначити особливості банківської термінології;

- дослідити характерні особливості юридичної термінології, визначити основні класифікації юридичних термінів.

Поставлена мета і завдання зумовили застосування таких методів дослідження: описового,  структурно-семантичного та стилістичного аналізу, методу лінгвістичного спостереження, контекстуально-інтерпретаційного аналізу, елементів статистичного аналізу.

Практична цінність роботи полягає в тому, що матеріали можуть бути використані термінологами з метою упорядкування бізнес-термінології, а також на практичних заняттях з англійської мови ділового спілкування, в спецкурсах з ділової англійської, міжкультурної комунікації, текстології мови і дискурс-аналізу.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Розділ 1

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДІЛОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ

1.1.Загальна характеристика та функції термінологічної лексики

Розвиток науки і техніки, активізація суспільно-політич­ного й мистецького життя зумовили появу в мові великої кількості різноманітних термінів.

Терміном називають слово або словосполучення, що позна­чає спеціальне поняття з якої-небудь галузі знань — науки, техніки, економіки, суспільно-політичного життя, мистецтва тощо: молекула, протон, аорта, блюмінг, трансформатор, кре­дит, додана вартість, девальвація, блокада, віза, ратифікацій­на грамота, партитура, гама.

Термін чітко окреслений і однозначний у своїй терміно­логічній системі. Наприклад, у побутовому мовленні слово корінь має значення не лише «підземна частина рослини» (ко­рінь сосни), а й «нижня частина чого-небудь, що міститься в тілі» (корінь зуба), «головна причина чого-небудь» (корінь зла); використовується в усталених зворотах дивитися в корінь, пускати корінь, рубати під корінь тощо. У мовознавчій науці корінь — «головна частина слова без афіксів», у математиці корінь — «величина, що при піднесенні її до певного степеня дає дане число» [15, с. 158].

Терміни бувають загальнонаукові, які з однаковим значен­ням вживаються в багатьох галузях (аналіз, аргумент, катего­рія), і галузеві, що вживаються тільки в одній галузі (дієприк­метник, доконаний вид, флексія — у мовознавстві). Якщо той самий термін вживається в різних термінологічних системах, то відповідно до цього видозмінюється і його значення. На­приклад, термін реакція в хімії має значення «взаємодія між двома і більше речовинами», у фізіології — «відповідь на под­разнення», у політиці –«повернення до старих суспільних порядків» [15, с. 159].

Так як єдиного визначення терміна в лінгвістичній літературі ще немає, то завдання дати таке визначення залишається актуальним. Крім того навіть не дуже глибоке вивчення термінології певної області знань показує, що не завжди термін точно виражає спеціальне поняття і не завжди входить лише в одну терміносистему. Дослідження також показали, що не завжди термін має точні семантичні границі і виражає точно окреслене поняття.

За висловом видатного вченого А. А. Реформатського, термінології і «терміни, як їх складові частини, є інструментом, за допомогою якого формуються наукові теорії, закони, принципи, положення», тобто «в термінах відбивається соціально організована дійсність, тому терміни мають соціально обов'язковий характер» [20, с. 105] .

Слід зазначити, що існує два підходи до визначення терміна: структурно-субстанційний та функціональний. Прихильники структурно-субстанційного підходу розглядають термін, як особливе слово, яке протиставляється за своєю семантичною і граматичною структурою загальновживаному (Д. С. Лотте, Т. Л. Канделакі). Прихильниками функціонального підходу було доведено, що термін – це функція, тип вживання лексичної одиниці, а не особливий тип лексичної одини ці (Б. М. Головін, В. М. Лейчик, Т. Р. Кияк, Е. Ф. Скороходько). Е. Ф. Скороходько розуміє термін як слово чи усталене словосполучення, що є членом такої лексико-семантичної системи, яка репрезентує певну фахову (спеціалізовану) систему понять. Слід зазначити, що це тлумачення, виключає з кола термінів загальнонаукові лексичні одиниці [19, с. 70].

Терміни на відміну від нетермінологічної лексики:

а)  прагнуть до однозначності, абсолютної визначеності (наприклад, термін «слово» в мовознавстві);

б)  існують лише в певній термінологічній системі, але іноді — втрачають своє термінологічне значення (наприк­лад, слово «рід» у мовознавстві, біології і в побуті);

в)  позбавлені емоційності (наприклад, слово «серце» в медицині і в повсякденному спілкуванні).

Система всіх термінів мови або якоїсь галузі називається термінологією.

Термінологія поділяється на:

- суспільно-політичну — використовується в таких галузях знань, як філософія, економіка, фінанси, політологія, суспільствознавство, логіка, психологія, педагогіка, історія, право, дипломатія;

- мистецьку — охоплює музику, театр, кіномистецтво, об­разотворче мистецтво, архітектуру, літературознавство;

- наукову — стосується таких наук, як математика, фізика, кібернетика, хімія, біологія, фізіологія, ботаніка, зоологія, географія, геологія, астрономія;

- технічну — обслуговує такі галузі техніки й виробництв, як металургія, машинобудування, електротехніка, радіо­техніка, електроніка, гірнича справа, текстильне виробництво.

Становлення української термінології відбувалося в не­сприятливих умовах. У XIX—XX ст. певною мірою сформувалася суспільно-політична термінологія (літературознавча, істо­рична, філософська, юридична, політична, мовознавча); по­рівняно багато було зроблено, незважаючи на всі обмеження у використанні української мови, і в галузі термінології — мате­матичної, фізичної, хімічної, географічної, астрономічної, ме­дичної; виробилася офіційно-ділова термінологія.

Термінологію творять спеціалісти. Для цього використовуються:

а)  загальновживані слова, яким у певній галузі науки надають чітко окресленого значення: рід, число, спосіб, осо­ба, час, закінчення (як мовознавчі терміни);

б) спеціально створені слова: іменник, прикметник, дієслово, відмінок, словотвір, наголос;

в) кальки, тобто слова, створені за іншомовними зразками: українське слово підмет копіює латинське subjectum, у якому частина sub- має значення «під», a -jectum — «кинутий», «метнутий»; так само утворено слово предмет за зразком латинського objectum, у якому префікс obмає значення «перед»;

г) запозичені слова: суфікс, префікс, полісемія, асиміляція (з латинської мови);

г) словосполучення: умовний спосіб, підрядне речення, при­голосний звук.

Отже, можна зробити висновок, що терміни бувають загальнонаукові і галузеві. А також існує два підходи до визначення терміна: структурно-субстанційний та функціональний. І добре розвинена, впорядкована й унормована терміноло­гія сприяє розвиткові науки та технічному прогресові.