23. Аналіз ринкових можливостей фірми

Любая фирма в условиях рынка должна уметь анализировать собственные возможности, хотя бы для того, чтобы вовремя выявить сильные и слабые стороны и предпринять адекватные решения способные удержать фирму в серьезной рыночной конкурирующей среде, для этого приходится одним фирмам отыскать новые идеи, другим выявлять новые рыночные сегменты, третьим – применять серьезные диверсификационные подходы, а в итоге все они вместе пользуются разными приемами известной модели которая называется матрицей Ансоффа.

1.Более глубокое проникновение на рынок. Фирме следует попытатся глубже разобраться с существующим товаром и его предложением на существующие сегменты рынка, это значит каких– либо координальных изменений не спешить вносить, а отработать такие маркетинговые приемы более глубокого позиционирования на рынок как:

- опробовать эффективные варианты рекламы;

- отработать цены как правило их снижение;

- усовершенствовать мерчендайзинг розничной торговли;

- расширить сеть реализации товара и дополнительного сервиса

- повисить культуру торговли.

2.Расширение границ рынка. Следует попытаться для товара уже существующего найти новые рынки: демографические ( рынки студентов, школьников, пожилых людей); рынки организаций ( спортивные секции, клиники, сфера парикмахерских услуг); географические рынки расширение своих границ.

3 Разработка товара. Целесообразно введение инноваций в производство и как результат появление нового товара, который непременно должен опробироватся на уже проверенных существующих сегментах рынка.

4.Диверсификация. Предложение новых товаров на новые рынки или диверсификацию самых различных типах, видах и формах ее проявления.

24. Сутність стратегії диверсифікації.

Стратегії диверсифікації застосовуються у випадках, коли підприємство відкриває для себе нові можливості в інших сферах бізнесу. В окремих випадках така стратегія може бути необхідністю, коли ринок, на якому діє підприємство, скорочується, і фірма вимушена шукати для себе інші види діяльності.

Диверсифікація – це стратегія, яка передбачає вихід підприємства в нові для нього сфери бізнесу.

Розрізняють такі види диверсифікації: вертикальну (або концентрична), горизонтальну та конгломеративну диверсифікацію.

Вертикальна диверсифікація – коли підприємство починає виробляти товари, які в технологічному та маркетинговому аспекті пов’язані з існуючими товарами фірми. Яскравий приклад – корпорація "Дженерал моторз", яка відрізняється найвищим рівнем вертикальної диверсифікації – власна продукція становить близько 65 % загальної вартості автомобіля.

Переваги вертикальної диверсифікації:

-поєднання координації дій з великими можливостями контролю;

-стабільність господарських зв’язків у межах підприємства;

-гарантовані поставки матеріально-технічних ресурсів;

-тісний контакт з кінцевими споживачами.

Недоліки:

-взаємозалежність підрозділів підприємства, що в разі негативних зовнішніх змін погіршує становище підприємства;

-обмежений ринок збуту призводить до зменшення впливу конкуренції;

-необхідність удосконалення потребує значних витрат, що, урешті, призводить до перевищення вартості ресурсів за середньою ринковою ціною. Як наслідок указаних недоліків спостерігається зниження рівня вертикальної диверсифікації.

Горизонтальна диверсифікація передбачає вихід у нові сфери бізнесу, які пов’язані із задоволенням потреб для існуючих клієнтів (споживачів) фірми. Підприємство, що виготовляє певний вид товару або послуги, може отримати інформацію від своїх споживачів щодо необхідності в інших видах товарів та послуг і користування цією можливістю. Саме в цьому полягають переваги горизонтальної диверсифікації, що дає змогу різнобічно врахувати потреби споживачів, при цьому досягається ефект синергізму – сукупність видів діяльності дає значніший ефект, ніж окремі види діяльності. Приклад – фірма, що здійснює пасажирські перевезення, виходить у туристичний бізнес та може надавати своїм пасажирам послуги з туристичного обслуговування.

Конгломеративна диверсифікація – вихід у нові види бізнесу, які жодним чином не пов’язані ні з існуючою технологією, ні з потребами існуючих у фірми споживачів. Такий вид диверсифікації потребує найбільших фінансових витрат і доступний лише великим підприємствам.