• 6. Суть та класифікація управлінських рішень.

Управлінське рішення – це кінцевий продукт управлінської діяльності.

Класифікація управлінських рішень

• За сферою охоплення – а)загальні рішення (стосуються всієї організації); б) часткові рішення (стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем).

• За тривалістю дії: а) короткострокові (<1 р); б) середньострокові (1-5 р) в) довгострокові (3-5 р).

• За рівнем прийняття: а)рішення на вищому рівні (стратегічні) управління; б) рішення на середньому рівні (тактичні); в) рішення на нижчому рівні (оперативні).

• За особливостями вирішуваних організацією завдань - запрограмовані рішення(незначна кількість альтернатив, приймаються періодично у стандартних ситуаціях); б) незапрограмовані рішення (спричинені новими факторами та ситуаціями); в) компромісні рішення (покликані врівноважувати протиріччя, що виникають).

• За способом обґрунтування: а) інтуїтивні; б)рішення, які ґрунтуються на судженнях (думках, міркуваннях, висновках); в) раціональні рішення (мають у своїй основі науково обґрунтовані аналітичні процеси);

• За способом прийняття: а) одноособові; б)колегіальні; в)колективні.

• За обов’язком додержання: а)директивні; б)рекомендаційні.

• За характером: а)економічні; б)технологічні; в)соціально-психологічні; г)адміністративні.

Рішення повинні відповідати таким вимогам: науково-обгрунтована форма, цілеспрямованість, кількісна і якісна визначеність, правомірність, своєчасність, оптимальність, комплексність, гнучкість.

• 7.Процес прийняття управлінських рішень - базується на таких категоріях: права, повноваження, обов’язок, компетентність, відповідальність.

Процес вироблення управлінських рішень:

1. Виникнення ситуації, яка потребує рішення – а)виникнення проблеми; б)діагноз проблеми; в)формування вимог до інформації.

2. Збір та обробка інформації – а)збір; б)оцінка: в)формування обмежень та критеріїв для прийняття рішень.

3. Виявлення та оцінка альтернатив – а)виявлення; б)оцінка.

4. Підготовка та оптимізація рішення, яке приймається – вибір та оформлення альтернативи.

5. Прийняття рішення – а)обговорення проекту; б)затвердження; в)видача розпорядження про виконання.

6. Реалізація рішення та оцінка – а)контроль за виконанням; б)звіт про виконання рішення.

8.Методи прийняття управлінських рішень.

• Метод інверсій передбачає використання нестандартних підходів до розв'язання нової проблеми, а саме: подивитись на функції об'єкта з іншого боку, перевернути об'єкт "догори ногами" тощо.

• Метод вільних асоціацій використовується тоді, коли проблема не може бути розв'язана в рамках наявного переліку рішень. У цьому разі треба спробувати її переформулювати. Для цього можна вибрати якесь слово, поняття, спробувати "викликати" якийсь образ, що може стати стимулом для утворення несподіваних вільних асоціацій, які сприяють виникненню ідеї розв'язання проблеми.

• Метод морфологічного аналізу — це психологічна активізація творчого процесу. Його переваги в тому, що він допомагає перебороти труднощі під час вивчення значної кількості комбінацій можливих рішень.

• Метод номінальної групової техніки базується на принципі обмеження міжособистісних комунікацій, тому всі члени групи на початковому етапі викладають свої думки щодо способу вирішення проблеми письмово.

• Метод Дельфі використовується у випадках, коли групу експертів неможливо зібрати разом. Він являє собою багаторівневу процедуру анкетування з обробкою й повідомленням результатів кожного туру учасникам, що працюють окремо один від одного. Експертам пропонуються питання й формулювання відповідей без аргументації.

• Метод конференції ідей відрізняється від методу "розумової атаки" тим, що допускає доброзичливу критику у формі репліки чи коментаря. Вважається, що така критика допоможе поліпшити ідею.