
- •1.Суть і значення методів менеджменту.
- •6. Суть та класифікація управлінських рішень.
- •8.Методи прийняття управлінських рішень.
- •9.Чинники впливу на процес прийняття управлінських рішень
- •12.Управлінська документація та діловодство.
- •13. Інформаційні системи управління підприємством.
- •14. Суть комунікацій та елементи комунікаційного процесу
- •15. Канали і засоби комунікації.
- •16.Новітні засоби комунікацій, їх роль та значення в управлінні
- •17. Основні напрями удосконалення організаційно-управлінських комунікацій.
- •18. Поняття та складові системи менеджменту персоналу.
- •19. Формування персоналу
- •20. Розвиток персоналу.
- •22.Управління використанням персоналу.
- •24. Ділова кар’єра та управління нею.
- •25. Поняття кадрової політики
- •26. Удосконалення системи управління персоналом в сучасних умовах.
- •27. Загальна характеристика керівництва.
- •28. Влада та способи її реалізації.
- •29. Сутність та природа лідерства.
- •31. Поведінковий підхід до лідерства.
- •32. Ситуаційні підходи до лідерства.
- •34. Конфлікти: суть, види та причини виникнення.
- •35. Управління конфліктними ситуаціями.
- •36. Поняття, види та причини стресів.
- •37. Управління стресовою ситуацією.
- •38. Організаційні зміни: суть поняття, їх види та природа.
- •39. Особливості керування змінами в організації.
- •Етап 1. Тиск і спонукання
- •Етап 3. Діагностика та усвідомлення
- •40. Поняття та основні заходи організаційного розвитку.
- •41. Організаційні інновації.
- •42.Суть та значення соціальної відповідальності у менеджменті.
- •43.Етична поведінка у менеджменті
- •45. Культура організації
1.Суть і значення методів менеджменту.
Методи менеджменту – це способи цілеспрямованого впливу суб’єкта на керований об’єкт з метою досягнення цілей організації.
Основним призначення методів менеджменту є висока продуктивність і ефективність діяльності організації і працівників, а також чітка організована діяльність в умовах конкуренції.
За характером впливу на організацію та її працівників, методи управління можна поділити на такі групи: Економічні (матеріальні) - впливають на майнові інтереси організації та її працівників; Адміністративні (організаційно -розпорядчі) - передбачають орієнтацію на дисципліну, організаційно -розпорядчі документи та суворе їх дотримання і виконання. Соціально- психологічні - способи впливу на особистість, колектив, з метою зміни ними своїх установ, орієнтирів у трудовій діяльності. Технічні - допомагають скоротити витрати часу на технічні операції обробки інформації і тим самим збільшити його ресурси на творчі процеси, зробити управлінську працю більш інтенсивною і результативною.
2. Економічні методи менеджменту - охоплюють комплекс методів, які здійснюють вплив на еконономічні інтереси організації загалом, так і окремих її членів. Стимулюють працю персоналу шляхом зарплати, премій, дивідендів.
Сюди відносять:
Економічне планування - система показників, що стосуються виробництва та організації продукції, витрат на сировину, матеріали, робочу силу.
Комплексні цільові програми - комплекс завдань для здійснення запланованих заходів, об’єднаних однією ціллю і часовими проміжками.
Комерційний розрахунок - економічна свобода організації, відповідальність за результати своєї діяльності, добросовісна конкуренція на ринку та вільне ринкове ціноутворення при невеликому втручанні держави.
Форми комерційного розрахунку: повний - застосовують в організаціях, що маюь самостійний бухгалтерський баланс, повну незалежність господарської діяльності і можуть бути будь-якої форми власності; внутрішній - відносно самостійні підприємства у своїй господарській діяльності (казенні).
Економічні регулятори - держава здійснює регулюючий вплив на поведінку організації в основному через систему економічного регулювання.
Загальнодержавні – податки, кредити, пільги, регульовані ціни і тарифи.
Місцеві - місцеві податки, місцеві рентні платежі.
Внутрішньо-системні регулятори – центральне формування фондів та здійснення внутрішньо-господарських відрахувань на важливі цілі та програми.
3.Адміністративні методи менеджменту - індивідуальні і групові осбливості працівників організації (почуття обов’язку, дисципліна).
Залежно від важливості впливу у процесі управління поділяють на елементи :
Організаційні дії:
Регламентування - впровадження суворих організаційних положень, обов’язкових до виконання незалежно від рівня управління.
Нормування - встановлення нормативів в кількісному та якісному виразі.
Інструктування - ознайомлення з способами виконання конкретних завдань.
Рзпорядчі дії - використовуються коли йде відхилення від встановлених норм (накази).
Дисциплінарні дії - забезпечення стабільних організаційних зв’язків, посилення відповідальності.
При використанні адміністративних методів застосовують: а)нормативні акти (статути, інструкції); б)індивідуальні акти (розпорядження, накази) - менш тривалої дії.
4.Соціальні методи менеджменту – охоплюють систему важелів і засобів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі та на його працівників. Сюди відносять:
Соціальне прогнозування – основним завданням є визначення а)вікові, статеві зміни працівників; б)зміни матеріальних забезпечень у побутових умов;
Соціальне нормування – полягає у заходах щодо встановлення соціальної справедливості в колективі і покращення соціальних відносин між працівниками через вкладання контрактів, колективних договорів, взаємних зобов’язань додержання правил внутрішнього розпорядку, етики;
Соціальне регулювання;
Соціальне планування – полягає у розробці плану соціального розвитку організації. Він може містити такі положення: а)удосконалення соціальної структури колективу, умов праці та самоуправління; б) підвищення життєвого рівня, а також покращення побутових умов життя працівників, підвищення загального рівня їх культури.
5.Психологічні методи менеджменту – використовуються для гармонізацій відносин працівників і створення сприятливого психологічного клімату. Сюди належать:
гуманізація праці – відповідне оформлення праці; ремонтні роботи; музичне оформлення; ліквідація монотонної праці.
психологічне спонукання – заохочення до творчості та прояву ініціативи.
задоволення особистих професійних інтересів
комплектування малих груп за принципом сумісництва працівників – нормальні відносини між керівником і працівниками.