Билет 15.

1.) Назвіть авторів відомих афоризмів:

а) «Знання – сила!» Бекон

б) «Потрібне не важке, а важке не потрібне» Сковорода

в) «Якщо б Бога не було, його слід було б вигадати» Вольтер

2.) Знайдіть поняття, що мають однакове значення:

1 - Надчуттєвий 1трансцендентальний

2 - гносеологія 2теорія пізнання

3 - потойбічний 3трансцендентний

4 - епістемологія 4теорія наукового пізнання

3.) Як співвідносяться свідомість та мислення?

Свідомість і мислення. Свідомість і мислення – теж не тотожні поняття. Свідомість – вища форма відображення дійсності, сукупність психічних процесів, з допомогою яких це відбувається. Свідомість охоп­лює як чуттєве пізнання, так і раціональне. Мислення – це розумова, інтелектуальна діяльність, процес відображення дійсності у поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях, концепціях. Процес цей здійснюється в постійних переходах від окремого до загального, від конкретного до абстрактного і навпаки. Це – ідеальна діяльність по духовно-практичному освоєнню світу через розкриття сутності явищ, визначення тенденцій, закономірностей їх розвитку, через продукування нових ідей, моделювання можливих ситуацій, планування дій, знаходження шляхів їх реалізації. Основними операціями мислення є абстрагування, узагальнення, опосередкування.

Відправляючись від чуттєвого досвіду, мислення дає можливість отримувати такі знання про речі та їх властивості, котрі недоступні безпосередньому емпіричному пізнанню. Пізнання на рівні мислення дає можливість розкривати внутрішні, необхідні, суттєві зв’язки речей, що мають місце в розвитку природи, суспільства і самого мислення.

І, насамкінець, слід підкреслити, що особливістю мислення є те, що воно має категоріальний характер – знання, котре дістається в процесі пізнання, закріплюється, фіксується в категоріях.

Отже, поняття «свідомість» за своїм змістом більш широке, ніж поняття «мислення». Останнє є одним з складових структурних елементів першого.

4) Що спільного в філософії г. В. Ф. Гегеля та к. Маркса

Связь: философия Гегеля - это основа марксизма. Он возн на базе гегелевской диалектики, котор он применял к анализу общ-ва и экономики.Как философ Маркс сформировался в значительной степени под влиянием работ Г. Гегеля. В основе идей Гегеля лежало противопоставление «субъективного духа» (отдельного человека), «объективного духа» (системы условий и условностей, которые отделяют человека от бога) и «абсолютного духа» (в терминах религии — «бога», в терминах Платона — «идеи», а в терминах неоплатоников — «единого»). Гегель считал, что в движении своей мысли человек может подняться с уровня своего субъективного мышления на уровень абсолютного умозрения, т. е. на уровень бога, преодолевая систему объективных ограничений и разделений. Это движение Гегель именовал «феноменологией духа», а логику этого движения «диалектикой». Маркс очень глубоко усвоил это представление об абсолюте, предстоящем отдельному человеку, о системе объективных ограничителей, стоящих на пути к единому «абсолюту», и о том, что развитие абсолюта и развитие мира возможны прежде всего через работу человеческого разума, т. е. через диалектику.