Роль мікроелементів цинку і міді в організмі людини

Цинк необхідний для синтезу більш ніж 90 ферментів в організмі людини. Цей мікроелемент активує ферменти, які контролюють синтез ДНК. Під впливом цинку покращується білковий обмін, активується регенерація тканин, збільшується маса тіла. Цинк необхідний для функціонування інсуліну та статевих гормонів, нормальної роботи карбоксипептидаз підшлункової залози, ангіотензинконвертуючого фермента, алкогольдегідрогенази в печінці та сітківці, лужної фосфатази в кістках, кишечнику та нирках. Цинк підтримує стабільність клітинних мембран, обмежучи виділення гістаміну із тучних клітин і утворення вільних радикалів. Цинк нормалізує функції лімфоїдної тканини та імунної системи. Препарати цинку призначають у вигляді оксиду цинку всередину після їди, запиваючи молоком або фруктовими соками. З профілактичною метою призначають препарат у дозах, які дорівнюють добовій потребі в мікроелементі (0,015-0,025 г для дорослих і 0,01-0,015 г для грудних дітей). З лікувальною метою призначають по 0,02-0,05 г на добу. Курс лікування триває 1-3 місяці. Застосовують препарати за такими показаннями.

1 Профілактика і лікування гіподинамій.

2 Вагітним жінкам, особливо в останньому триместрі. Гіпоцинкемія може бути однією з причин внутрішньоутробної гіпотрофії плода.

3 Недоношеним дітям.

4 Дітям, яких годують пастеризованим жіночим молоком, або які перебувають на парентеральному харчуванні.

5 Патології, які супроводжуються гіпоцинкемією: захворювання нирок, печінки, гіповітаміноз Д, опіки, псоріаз, ентерити, глистні інвазії.

6 Гострі респіраторні інфекції.

Препарати міді є кофакторами багатьох ферментів. За участю міді відбувається всмоктування заліза у шлунково-кишковому тракті і введення його в структуру гема. Мідь бере участь у синтезі порфірину, контролює дозрівання ретикулоцитів. Вона необхідна для активації супероксиддисмутази – ферменту, який перешкоджає вільнорадикальним реакціям і захищає клітинні мембрани від пошкодження.

Міді сульфат призначають всередину в порошках або по 5-15 крапель 1% розчину в молоці під час їди 2-3 рази на день. Показання до застосування міді сульфату такі.

1 Профілактика і лікування гіпокупремії (найчастіше трапляється у недоношених дітей).

2 Грудним дітям, які харчуються коров`ячим або пастеризованим материнським молоком.

3 Дітям, які перебувають на парентеральному харчуванні.

4 Лікування гіпохромних анемій, резистентних до терапії іншими лікарськими засобами.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ

У практичній діяльності лікарям нерідко доводиться мати справу з гострими отруєннями, які виникають в результаті випадкового або навмисного приймання токсичних хімічних речовин. За статистикою гострі отруєння становлять 40% від загальної кількості випадків невідкладної допомоги, наданої в лікарнях. Із них у 25% випадків було необхідним надання допомоги у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії. Смертність при гострих отруєннях становить близько 4%.

Максимальна кількість отруєнь (випадкові отруєння) припадає на дітей віком від 1 до 4 років. Серед дорослих спостерігаються як випадкові, так і навмисні (суїцидальні) отруєння. Причому навмисні отруєння поширені серед молодих людей віком від 16 до 20 років і у похилому віці. Домінують отруєння алкоголем, лікарськими засобами (снодійними, антигіпертензивними засобами та ін.), засобами побутової хімії (інсектицидами, барвниками, бензином, гасом, антифризами, рідинами для виведення плям та ін.). Влітку часті отруєння такими рослинами, як беладона, вороняче око, дурман та ін., грибами (особливо блідою поганкою). Часто трапляються випадки токсикоманій серед підлітків, які вдихають інсектициди (“Карбофос”, “Хлорофос”), клеї, бензин, газ та ін. Це часто супроводжується тяжкими отруєннями зі смертельними наслідками. Потрібно зазначити, що препарати, які містять толуол, спричиняють стан, що нагадує дію галюциногену ЛСД (диетиламіду лізергінової кислоти). Такі препарати можуть стати причиною психічної залежності і швидкої деградації особистості.

Виділяють гострі та хронічні отруєння. Хронічні отруєння розвиваються у результаті повторного поглинання малих доз токсичних речовин і характеризуються повільним прогресивним розвитком симптомів. Більшість професійних захворювань, спричинених дією токсичних речовин, є хронічними отруєннями.

Гострі отруєння характеризуються раптовим початком, швидким розвитком (від кількох годин до кількох днів). У ряді випадків такі отруєння призводять до смерті пацієнта. Окремо виділяють надгострі отруєння, коли симптоми наростають надзвичайно швидко і пацієнт помирає через короткий проміжок часу. Наприклад, людина помирає через 15 хвилин після вживання паратіону натщесерце.

Лікування гострих отруєнь включає ряд заходів:

1. видалення отрути із організму;

2. інактивацію токсичної речовини;

3. симптоматичну терапію (підтримку функцій організму).